Еквівалентність, часткова еквівалентність, безеквівалентність в перекладі (на матеріалі роману У. Ле Гуїн "Чарівник Земномор’я")

Перекладацька еквівалентність та її роль при відтворенні художніх текстів жанру фентезі. Особливості відмежування поняття безеквівалентної лексики. Досягнення еквівалентності шляхом перекладацьких трансформацій. Подолання безеквівалентності при перекладі.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ, ЧАСТКОВА ЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ, БЕЗЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ В ПЕРЕКЛАДІ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ У. ЛЕ ҐУЇН «ЧАРІВНИК ЗЕМНОМОР'Я»)

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Перекладацька еквівалентність та її роль при відтворенні художніх текстів жанру фентезі

1.1 Специфіка художнього перекладу та його основні складові

1.2 Поняття еквівалентності у перекладі та її типи

1.3 Особливості відмежування поняття безеквівалентної лексики

РОЗДІЛ 2. Особливості відтворення різних типів перекладацької еквівалентності

2.1 Досягнення еквівалентності шляхом перекладацьких трансформацій

2.2 Способи подолання безеквівалентності при перекладі текстів жанру фентезі

2.3 Аналіз явищ еквівалентності, часткової еквівалентності та безеквівалентності в перекладі

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Переклад є одним з найдавніших видів людської діяльності, це складний і багатогранний процес. Зазвичай говорять про переклад «з однієї мови на іншу», але, насправді, в процесі перекладу відбувається не просто заміна однієї мови іншою. У перекладі стикаються різні культури і традиції, різні склади мислення, різні літератури, різні епохи і різні рівні розвитку.

Завдання будь-якого перекладу - це передати засобами іншої мови цілісно і точно зміст оригіналу, зберігши його стилістичні й експресивні особливості. Переклад має передавати не тільки те, що виражено оригіналом, але й те, як це виражено в ньому. Ця вимога відноситься як до всього перекладу певного тексту, так і до окремих його частин. Для визначення ступеня спільності змісту (смислової близькості) оригіналу та перекладу були введені поняття еквівалентності та адекватності.

Поняття еквівалентності розкриває найважливішу особливість перекладу, є одним з центральних понять сучасного перекладознавства і, зокрема, відграє значну роль у художньому перекладі.

Переклад художнього тексту, зокрема фентезі, створює перед перекладачем безліч проблем. Передача метафоричності і багатоплановості художнього тексту вимагає ретельного аналізу авторських мовних засобів і композиційної структури твору, точного підбору прийомів перекладу для передачі не лише змісту твору, але і своєрідності стилістичних особливостей оригіналу. Окремі складнощі для перекладача становить проблема відтворення реалій та власних назв, передача культурної та історичної специфіки твору.

У теорії перекладу питанню перекладацької еквівалентності, зокрема, при відтворенні текстів фентезі, свою увагу приділяли багато вітчизняних та іноземних перекладачів та мовознавців, наприклад Г. Егер [18], Р. Зорівчак [20], Дж. Катфорд [24], В. Комісаров [25-28], І. Корунець [30], А. Паршин [42], Я. Рецкер [45; 46], З. Сушко [52], А. Федоров [55], Ю. Чернякова [56], Ф. Альбрехт [59], Е. Честерман [60], А. Нойберт [63], П. Ньюмарк [64], Ю. Найда [65] та ін.

Еквівалентності надається вирішальне значення в теоретичному описі перекладу та виявленні його сутності. Тим не менш, еквівалентність є одним з найбільш суперечливих понять перекладознавства, оскільки, незважаючи на багаторічні дослідження, серед науковців досі немає єдиної думки стосовно головних ознак та вимог еквівалентності, її типології, недостатньо розкритими залишаються явища безеквівалентності та часткової еквівалентності у перекладі. Саме це і зумовлює актуальність дослідження.

Мета роботи - розглянути явища еквівалентності, безеквівалентності та часткової еквівалентності при перекладі художніх текстів жанру фентезі.

Відповідно до мети визначаємо такі завдання:

· Розглянути специфіку художнього перекладу та його основні складові.

· Дослідити явище еквівалентності у перекладі та її типи.

· Визначити основні особливості відмежування поняття безеквівалентної лексики.

· Виявити шляхи подолання безеквівалентності при перекладі фентезі.

· Проаналізувати явища еквівалентності, безеквівалентності та часткової еквівалентності у перекладі на прикладі роману У. Ле Гуїн «Чарівник Земномор'я».

Об'єктом дослідження є поняття еквівалентності як основної категорії перекладознавства.

Предмет дослідження - шляхи досягнення еквівалентності при перекладі художніх текстів жанру фентезі.

Матеріалом дослідження слугував роман відомої американської письменниці У. Ле Гуїн «Чарівник Земномор'я» (A Wizard of Earthsea) та його україномовний переклад у виконанні А. Сагана.

Методи дослідження: метод порівняльного аналізу перекладів, структурно-семантичний та контекстуальний аналіз, тезаурусний метод.

Теоретична новизна дослідження полягає в узагальненні та систематизації існуючих уявлень стосовно явищ еквівалентності, безеквівалентності та часткової еквівалентності при перекладі художніх текстів жанру фентезі.

Практичне значення роботи - результати дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення даної теми. Результати роботи можна застосовувати при створенні навчальних посібників, написанні курсових і дипломних робіт; вони можуть бути корисні перекладачам-практикам.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри перекладознавства та прикладної лінгвістики, Херсонського державного університету. Змістовні положення роботи ввійшли до наукової статті «Еквівалентність, часткова еквівалентність, безеквівалентність в перекладі», що була опублікована у збірнику «Магістерські студії» (Херсон, 2013).

Структура роботи: дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. ПЕРЕКЛАДАЦЬКА ЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ ТА ЇЇ РОЛЬ ПРИ ВІДТВОРЕННІ ХУДОЖНІХ ТЕКСТІВ ЖАНРУ ФЕНТЕЗІ

1.1 Специфіка художнього перекладу та його основні складові

Аналіз наукової літератури з теми дослідження засвідчив, що для розуміння ролі та видів перекладацької еквівалентності при відтворенні художніх текстів, необхідно визначити основні особливості художнього перекладу.

Художній переклад відіграє величезну роль в розвитку мови і збагаченні національної культури. Як стверджує Н. Гордієнко, саме завдяки письмовим перекладам художньої літератури людство має можливість ознайомитися з культурними надбаннями інших народів, з'являється можливість взаємодії та взаємозбагачення літератур та культур. Звісно ж, що переклади прозових та поетичних творів стають невід'ємною частиною національної культури та літератури. Переклад є не тільки і не стільки передачею певної інформації знаками іншої мовної системи, а передачею і відтворенням специфічних історичних, соціально-культурних факторів, національного забарвлення першоджерела [17, с. 97].

Згідно з визначенням В. Комісарова, художнім перекладом називається переклад творів художньої літератури [28, с. 215].

Говорячи про художній переклад, у загальному вигляді можна сказати, що перед ним стоять ті ж завдання, що й перед іншими видами перекладу. Художній переклад, як і будь-який інший, покликаний відтворити засобами мови перекладу (МП) все те, що сказано на вихідній мові (ВМ). Особливості ж його і специфіка пов'язаних проблем визначаються, насамперед, специфікою самого художнього тексту, його вельми ґрунтовними відмінностями від інших типів текстів [28, с. 217].

На думку В. Сдобнікова, одна з основних відмінностей художнього тексту від будь-якого іншого полягає в тому, що в ньому дійсність (а точніше - її відображення) представлена ??у вигляді образу. Художній текст спирається на образне відображення світу та існуючих для комплексної передачі різних видів інформації - інтелектуальної, емоційної, естетичної, - а також володіє функцією емоційного впливу на читача. Такий вплив досягається за допомогою мовних засобів усіх рівнів. Така властивість художніх текстів дозволяє говорити про відмінності в меті створення текстів [48, с. 65].

В. Віноградов відзначає таку особливість художнього тексту, як передбачувана автором ступінь активності читача, його співучасть у створенні твору. На відміну від наукових текстів, де роль одержувача зводиться до сприйняття фактів, у художній літературі автор у низці випадків апелює до життєвого і читацького досвіду того, кому текст адресований, розраховує на появу у читача певних асоціацій, на певний ступінь «домислювання» тощо. Цьому сприяє вибір типу розповіді, присутність в тексті фігури оповідача, ступінь адресування тексту [10, c. 79].

Науковець додає, що художні тексти відрізняються від інших типів своєю структурною різноманітністю. Якщо в науковому тексті інформація подається лінійно, послідовно, то в художньому творі можуть чергуватися епізоди, що відносяться до різних сюжетних ліній, можуть зміщуватися і навіть змішуватися різні хронологічні та логічні плани, з'являтися ретроспективні епізоди. Автор може свідомо «приховувати» частину інформації до певного моменту, свідомо створювати деяку двозначність. Все це служить створенню в читача потрібного настрою, потрібного враження, допомагає автору підготувати читача до сприйняття подальших подій як чогось очікуваного або, навпаки, несподіваного тощо [10, c. 80].

Композиція художнього твору втілюється не в окремих його елементах, а в їх взаємодії. Вона представляє собою складну, пронизану багатосторонніми зв'язками єдність компонентів. Всі компоненти тексту - як суміжні, так і віддал...