Організаційні засади соціально-психологічного супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей

СНІД як соціально-педагогічна проблема. Психологічні особливості ВІЛ-інфікованих дітей. Правові засади регулювання життєдіяльності ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей. Соціальна підтримки ВІЛ-інфікованих дітей в умовах діяльності недержавних організацій.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ДІТЕЙ ТА ЇХ СІМЕЙ

1.1 ВІЛ / СНІД як соціально-педагогічна проблема

1.2 Психологічні особливості ВІЛ-інфікованих дітей

1.3 Організаційно-правові засади регулювання життєдіяльності ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ДІТЕЙ ТА ЇХ СІМЕЙ

2.1 Вивчення рівня обізнаності студентів щодо проблеми поширення ВІЛ / СНІДу в Україні

2.2 Соціальний супровід ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей

2.3 Система соціальної підтримки ВІЛ-інфікованих дітей в умовах діяльності недержавних організацій

2.4. Практичні методи роботи з родинами ВІЛ-інфікованих дітей

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

снід інфікована дитина

Актуальність дослідження. У 80-х роках XX століття ВІЛ-інфекція розглядалася як соціальна проблема, яка досить повільно поширюється серед певних соціальних груп суспільства, мало зачіпає загальну популяцію, і вирішити яку можна буде як мінімум протягом одного покоління. Проте через три десятиліття епідемія набула глобального характеру, перетворившись в пандемію, яка охоплює все нові країни, групи населення, різні за статевої приналежністю, соціальним статусом, і стала являти собою одну з найактуальніших соціальних проблем сучасності, яка загрожує здоров'ю, соціально-економічному розвитку всіх країн. У сучасній Росії та Україні відзначаються найшвидші темпи зростання кількості ВІЛ-інфікованих після африканських держав, розташованих на південь від Сахари. Згідно із статистичними даними, наведеними ВООЗ, зокрема центром з профілактики та боротьби з ВІЛ-інфекцією, половина випадків фіксується серед людей молодше 20 років, тобто переважно серед неповнолітніх.

З часу виявлення першого випадку ВІЛ-інфекції за оперативними даними Міністерства охорони здоров'я України у 1987 році і до 2009 року включно, в Україні офіційно зареєстровано 161 119 випадків ВІЛ-інфекції серед громадян України, у тому числі 31 241 випадків захворювання на СНІД та 17 791 випадків смерті від захворювань, зумовлених СНІДом. У 2009 році в країні зареєстровано 19 840 нових випадків ВІЛ-інфекції (43,2 на 100 тис. населення). І хоча з 1999 року число вперше зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції зростає щорічно, за період 2006 - 2009 років відмічається зниження темпу приросту даного показника: 16,8%, 10,5%, 7,6%, 5,7%, відповідно.

Зараз в Україні функціонує мережа центрів профілактики та боротьби з ВІЛ / СНІДом, але їх недостатньо, щоб надати послуги всім, хто цього потребує. Окрім того, вони здебільшого розташовані в обласних центрах, і люди з невеликих населених пунктів не мають можливості отримати належну допомогу. Результати опитування, проведеного у червні 2005 року, засвідчили, що 32% ВІЛ-позитивних респондентів не знали, чи ВІЛ-інфекція розвинулася в їхньому організмі настільки, що вони потребують антиретровірусної терапії, оскільки ці люди не мали доступу до відповідних закладів, де було б проведено належне медичне обстеження.

Гострою проблемою залишається надання ефективної допомоги ВІЛ-позитивним дітям. Інфраструктура надання медичних послуг дітям, що живуть з ВІЛ / СНІДом, є недосконалою: немає національного центру для лікування дітей, істотно обмежено можливості їх ранньої діагностики (до 18 місяців); у більшості медичних установ відсутнє сучасне обладнання та препарати для лікування опортуністичних захворювань. Важливо відзначити, що в центрах СНІДу немає посади педіатра, у той час як спостерігаються непоодинокі випадки, коли медичні працівники в поліклініках, через позитивний ВІЛ-статус дитини, відмовляють у наданні їй медичної допомоги.

В Україні бракує навчальних програм підвищення обізнаності з питань ВІЛ / СНІДу, які б фінансувалися державою. Недостатньо використовуються такі ефективні методи профілактики поширення ВІЛ як соціальна реклама на радіо та телебаченні, а також освітні програми у школах. Більшість існуючих інформаційних та освітніх кампаній з питань ВІЛ / СНІДу проводяться та / або фінансуються міжнародними донорськими та українськими недержавними організаціями.

Окреслена проблема стала предметом дослідження цілого ряду вітчизняних науковців, передусім соціальних педагогів і психологів: І. Дубініної [4], І. Звєрєвої [23], А. Капської, Л. Котової [4], М. Лукашевич [14], В. Полтавця [24], В. Оржеховської [15] тощо.

Зважаючи на актуальність проблеми поширення ВІЛ-інфікування дітей та неповнолітніх та необхідність висвітлення як теоретичних, так і практичних аспектів технології соціального супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей в Україні, нами визначено тему дипломного дослідження: «Організаційні засади соціально-психологічного супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей».

Об'єкт дослідження - процес соціально-психологічного супроводу ВІЛ-інфікованих дітей в Україні.

Предмет дослідження - організаційні засади соціально-психологічного супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей.

Мета дослідження - здійснити теоретичний аналіз проблеми ВІЛ- інфікування дітей та визначити організаційні засади соціально-психологічного супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей.

Завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми Віл-інфікованих дітей та їх сімей.

2. Висвітлити психологічні особливості ВІЛ-інфікованих дітей.

3. З'ясувати організаційно-правові засади регулювання життєдіяльності ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей.

4. З'ясувати рівень обізнаності студентської молоді з проблеми поширення та запобігання ВІЛ / СНІДу в Україні.

5. Визначити організаційно-методичні засади психологічної підтримки та соціального супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей і обґрунтувати можливості застосування різних форм та методів практичної соціальної та психологічної роботи з ВІЛ-інфікованими дітьми та їх сім'ями в Україні.

Поставлені завдання зумовили вибір методів дослідження:

· теоретичні: теоретичний аналіз філософської, соціологічної та психолого-педагогічної літератури, а також систематизація та узагальнення одержаної інформації з метою вивчення змісту базових понять проблеми дослідження;

· емпіричні: спостереження, анкетування, які використано для діагностики рівня поінформованості громадськості про проблеми сімей, в яких ВІЛ-інфіковані діти;

· статистичні: математична обробка та інтерпретація результатів дослідження.

Практичне значення дипломного дослідження: результати дослідження можуть бути використані студентами спеціальності «Соціальна педагогіка» з метою: 1) підвищення рівня знань щодо проблем ВІЛ-інфікованих дітей та нормативно-правового регулювання життєдіяльності таких сімей; 2) інформування про шляхи запобігання ВІЛ-інфікуванню серед молоді; 3) оптимізації процесу практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціальної роботи з клієнтами групи ризику.

Базою дослідження став Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти. Нами здійснено опитування серед студентів спеціальності «Педагогіка вищої школи», віком від 21 до 43 років - загалом 20 осіб, з них жінок - 18, чоловіків - 2. Опитування проводилось з метою з'ясування рівня обізнаності щодо поширення проблеми ВІЛ / СНІД в Україні, оскільки більшість має неповнолітніх дітей.

Структура та обсяг дипломної роботи: дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.

Загальний обсяг дипломної роботи 93 сторінок, із яких основного тексту 83 сторінки, список використаних джерел містить 40 найменувань. Дипломна робота містить 2 таблиці та 12 діаграм (за результатами опитування).

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ДІТЕЙ ТА ЇХ СІМЕЙ

1.1 ВІЛ / СНІД як соціально-педагогічна проблема

Нині понад 40 мільйонів осіб в усьому світі інфіковані ВІЛ та живуть з цією проблемою. Торкнулась ця проблема й України, де на обліку перебуває близько 80 тисяч ВІЛ-позитивних осіб. Поширення епідемії ВІЛ-інфекції призводить до того, що все більшій кількості дітей доводиться жити з ВІЛ. Переважна більшість з них народжена ВІЛ-інфікованими матерями. З 2005 року антиретровірусне лікування стало доступним для всіх дітей в Україні. Вживання антиретровірусних препаратів трансформував ВІЛ-інфекцію з невиліковної смертельної недуги в хронічне захворювання. Постійне вживання ліків надає дітям можливість рости й розвиватися, учитися, спілкуватися з іншими дітьми, брати участь у громадському житті. К...