Технології соціальної роботи з дітьми, які зазнали насильства у сім’ї

Теоретико-методологічні засади проблеми насильства дітей у сім’ї і способи її вирішення в рамках соціуму. Його види та наслідки, розробка системи соціально-педагогічної профілактики цього явища. Способи соціальної реабілітації дітей з таких сімей.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

37

Курсова робота

на тему

Технології соціальної роботи з дітьми, які зазнали насильства у сім'ї

Вступ

насильство дитина сім'я соціальний

Як відомо, Україна сьогодні переживає часи політичної й економічної нестабільності. Та поряд з цим, вона велика незалежна європейська країна, що розвивається. Тому в нашій державі актуальним являється проблема розвитку принципів гуманних міжособистісних відносин. Та, нажаль, в сучасному суспільстві нас всюди застає насильство. Ним активно «пригощає» телебачення, сучасні літературні опуси рідко обходяться без принизливих і жорстоких сцен, ми самі часто стаємо свідками, а то й учасниками хамської поведінки на вулиці. Хвиля насильства не минає ні мегаполіси, ні забуті Богом провінційні куточки. Та що найстрашніше, навіть в сім'ї людина тепер не може знайти захисту, бо найпоширенішим стає домашнє насильство. Більш ніж мільйон виїздів на рік здійснюють працівники міліції в сім'ї, що стикаються з насильством, для встановлення правопорядку. Батьки б'ють та знущаються над власними дітьми. Згідно з результатами, отриманими Державним комітетом України у справах сім'ї і молоді, 33440 неповнолітніх із 52600 сімей потребують соціально-правового захисту; 90% дітей, які втекли з дому, хоч і мають батьків, але не можуть повернутися додому із-за негативного ставлення до них в сім'ї. Взагалі статистика по Україні просто вражає своєю жахливістю: кожна третя дитина не виживає до трьох років; кожна п'ята стає безпритульною; кожна десята закінчує життя самогубством; здоровою до школи вступає лише кожна дев'ята; закінчує школу здоровою лише кожна двадцята; кожну 32 дитину покидають або гублять; у кожному будинку дитини на 60 ліжечок утримуються 90 покинутих немовлят. В Луганській області випадків насильства над дітьми з кожним роком стає все більше. По даним Луганської міської міліції, тільки за першу половину 2008 року було виявлено 15 випадків побиття неповнолітніх батьками, за весь 2007 - 27 випадків. Навіть не дивлячись на те, що весь світ, і Україна в тому числі, кожного року 4 червня відмічають Міжнародний день дітей - невинних жертв агресії, наявних результатів, конкретно в нашій країні - немає. Практично щодня по телебаченню і в пресі з'являються шокуючи повідомлення про чергове побиття, чи про те, що батьки покидають або просто виганяють на вулицю власних дітей. А скільки випадків насильства не зареєстровано.

Вчені-дослідники, суспільні діячі, психологи-практики, соціальні педагоги і працівники, юристи звертаються до теми насильства. Актуальними являються теорії ненасильства М. Ганді, Г. Сковороди, Л. Толстого та ін., котрі орієнтовані на розвиток кращих людських якостей. Питання попередження насильства дітей розглядались в роботах представників гуманістичного напрямку виховання: Дж. Локка, М. Монтессорі, Ж.-Ж. Руссо, В. Сухомлинського, К. Ушинського та ін. Ідеї ненасильства відображались в педагогічній практиці А. Макаренка, Є. Ільїна, Ш. Амонашвілі, В. Шаталова та ін. До сучасних дослідників, які займаються попередженням насильства над дітьми можна віднести: О. Черепанову, І. Звереву, С. Хлебік, А. Мудрика, Л. Коваль, Г. Голова нову, З. Білоусову, В. Бондаровську та ін.

Аналізуючи дослідження по проблемі профілактики насильства дітей у сім'ї, можна дійти висновку, що на сьогодні відсутня чітка концепція соціальної профілактики насильства дітей у сім'ї, несистематичною є соціальна робота у цьому напрямі, недостатньо розкрито зміст, форми і методи такої роботи.

Посилений інтерес учених до соціальної роботи з дітьми, які постраждали від насильства у сім'ї, та пошук нових технологій соціальної роботи з даною категорією клієнтів зумовили вибір теми нашого дослідження: „ Технології соціальної роботи з дітьми, які зазнали насильства у сім'ї ”.

Об'єкт дослідження - насильство дітей у сім'ї, як актуальна проблема соціальної роботи.

Предмет - технології соціальної роботи з дітьми, які зазнали насильства у сім'ї.

Мета: теоретично проаналізувати основи проблеми насильства дітей у сім'ї та визначити технології соціальної роботи з дітьми, які зазнали насильства у сім'ї.

У відповідності до поставленої мети нами визначено такі завдання дослідження:

1. На основі аналізу наукових досліджень виявити характеристику насильства дітей у сім'ї як соціальної проблеми;

2. розкрити сутність і зміст проблеми насильства дітей у сім'ї та його наслідки;;

3. проаналізувати систему соціально-педагогічної профілактики насильства дітей у сім'ї

4. вивчити технологію соціальної реабілітації дітей, які постраждалих від насильства у сім'ї.

Методами дослідження є: аналіз наукової літератури, метод узагальнення, спостереження та ін..

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що теоретично здійснено аналіз проблеми насильства дітей у сім'ї як актуальної проблеми соціальної роботи та охарактеризовано основні технології соціальної роботи з дітьми, які зазнали насильство у сім'ї.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що теоретичний аналіз технологій соціальної роботи з дітьми, які постраждали від насильства у сім'ї може бути використаний різними соціальними службами, соціальними працівниками, соціальними педагогами і волонтерами у своїй діяльності з даною категорією клієнтів і для розробки власних програм і технологій.

Робота складається : з вступу, двох розділів та висновків до кожного з них, загальних висновків та переліку використаних джерел (46 примірників), загальний об'єм роботи 43 сторінки.

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМ НАСИЛЬСТВА ДІТЕЙ У СІМ'Ї

1.1 Насильство дітей у сім'ї як актуальна соціальна проблема

Жорстоке поводження з дітьми - це феномен, про існування якого відомо з моменту появи історичних записів людства і який, напевно, буде існувати ще довго. Пов'язано це з тим, що насильство - це не лише соціальне явище, а етимологія його мультифакторна і тісно пов'язана з природою людини. Жорстокість по відношенню до дітей не залежить ні від суспільного ладу, ні від політичного устрою. У різні часи питання жорстокої поведінки відносно дітей досліджували філософи, соціологи, педагоги, психологи, правознавці.

Ще до нашої ери Демокріт (460 - 370 рр. до н. е.) говорив про те, що саме виховання формує натуру людини, тому сам віддавав перевагу і активно пропагував засоби переконання, різко критикуючи застосування до дітей примусу, жорстокості і тілесних покарань.

Аристотель (384 - 322 рр. до н. е.) звертав увагу на важливість саме сімейного виховання без насильства і утисків.

М. Квінтіліан (42 - 118 рр. н. е.) застерігав педагогів і батьків від використання примусу, орієнтував на використання позитивних почуттів у вихованні дітей. Не схвалював застосування тілесних покарань.

У Середні віки (4-16 ст.) освітнім і культурним центром була церква, мораль якої сама по собі заперечувала насильство у будь яких проявах, особливо по відношенню до дітей. Основні педагогічні ідеї і ідеї ненасильства було висвітлено в творчості перших християнських письменників: А. Августин (354-430), С. Боецій (450-524), А. Кассиодор (490-583). Але це були лише окремі, скоріше риторичні, ніж наукові твердження видатних філософів, просвітителів того часу. [ 14 ]

У кінці 17 - на початку 18 століття в європейських країнах зароджується і розвивається теорія вільного виховання, її появу пов'язують з ідеями Ж.-Ж. Руссо, прихильника природного виховання, яке проповідує ненасильницьке ставлення до дитини.

Ж.-Ж. Руссо говорив, що виховати у дитини позитивне ставлення до життя, доброту, гуманне ставлення до людей, співчуття можна не нравонавчаннями, не криком і ні в якому разі не побиттям, а безпосереднім спілкуванням з дитиною основуючись на тих принципах гуманності. Свої педагогічні методи вільного виховання вихованням не називає, скоріше протистояння здійснюваному злу по відношенню до дітей.

Яскравим представником вільного виховання являється і німецький педагог Й.Песталоцци, який вважав, що від тих сімейних відносин, які дитина спостерігає з народження в своїй сім'ї (відношення матері до неї, взаємини матері і батька , сестер і братів), залежить в майбутньому рівень сформованості в неї гуманності, доброти і любові до людей. А жорстокість і насильство породжують собі подібне. [15]

Концепція вільного виховання, в основу якої покладено твердження, що розвиток дитини не повинен утискатися якимись обмеженнями, що сама природа, противиться будь яким утискам тих задатків і здібностей, які вона заклала в дитині, набула своєї популярності і в Росії кінця 19 століття.

Першим в Росії звернувся до проблем вільного виховання Л. Толстой. Він критикував існуючу на той час систему освіти і виховання, яка вважала, що цей процес має будуватись тільки по бажанню дорослих. «Учить - , говорив Толстой, - следует не насилием, потому, что дети запоминают то, что хотят, и держат это в памяти столько, сколько хотят». Він вважав, що аби змінити педагогічні підходи до виховання дітей на ненасильницькі, гуманні, розвиваючі, а не подавляючі особистість, необхідно здійснити ненасильницький духовний переворот в людині - це головна ідея запропонованої ним духовної революції, яку він розробив в 90-х роках 19 століття, змінивши багато яких попередніх поглядів на виховання як у сім'ї так і в школі. Нові ідеї він втілював в роботі Яснополянської школи, де діти були вільні від покарань, нарікань, образ, тиску з б...