Діти з девіантною поведінкою як об’єкт соціальної роботи (на прикладі м. Запоріжжя)

Специфіка соціальної роботи з дітьми. Проблеми дітей з девіантною поведінкою та їх психологічні особливості. Корекційно-виховна діяльність молодіжного центру "Розвиток", соціальні технології профілактики бездоглядності та правопорушень неповнолітніх.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ВСТУП

Соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні в останні роки, характеризуються кризою в економіці, науці, культурі, в сферах соціального і духовного розвитку. Загострилися раніше приховувані бідність, інвалідність, національні та психологічні конфлікти, безробіття, алкоголізм і злочинність.

Під сумнів поставлено ідейні та моральні орієнтири попередньої епохи. Зростання соціальної напруженості та поглиблення економічної кризи торкнулися основи життя всього населення, в тому числі дітей та підлітків.

Однією з найбільш складних і болючих проблем сучасної України є проблема соціального сирітства, дитячої бездоглядності та безпритульності. Протягом останніх років постійно зростають його масштаби, все більша кількість дітей виявляються викинутими з нормального життя. Як наслідок, зростання числа правопорушень.

Зростає число неповнолітніх з девіантною поведінкою, що проявляється в асоціальних діях (наркоманія, алкоголізм, суїцид, порушення громадського порядку, хуліганство, вандалізм і ін.).У крайніх формах стали проявлятися жорстокість і агресивність. Різко зріс рівень злочинності серед молоді. Відбуваються зміни всієї соціальної структури суспільства, інтенсивних процесів розшарування населення за майновою ознакою, по відношенню до різних форм власності. Зростання агресивних тенденцій в підлітковому середовищі відображає одну з найгостріших соціальних проблем нашого суспільства, де за останні роки різко зросла молодіжна злочинність, особливо злочинність підлітків. При цьому турбує факт збільшення числа злочинів проти особи, що спричиняють за собою тяжкі тілесні ушкодження.

Через напруженості в економічній сфері батьки менше уваги приділяють своїм дітям. Збільшується кількість неповних сімей. У підсумку багато дітей і підлітки опинилися по суті в соціальному вакуумі, де вони нікому не потрібні. Знижується роль батьків у вихованні.

Професійний інтерес психологів, соціологів, соціальних працівників до різних видів і рівнів змін особистості дітей і їх характерологічних особливостей дуже високий і стійкий багато років. Про це свідчать спрямованість і кількість робіт, присвячених проблемі девіантної поведінки. У нашій країні вже накопичений чималий досвід по корекції і профілактиці девіантної поведінки. За останні роки було виконано психологами і соціологами ряд досліджень по вивченню, діагностиці і попередженню педагогічної занедбаності і правопорушень дітьми. Цьому присвячені роботи Абрамової Г.С., Алемаськіна М.А., Антонян Ю.М., Беличева С.А., Бехтерева В.М. Глоточкін А.Д., Дубровіної І.В., Знакова В.В., Іванова Є.Я., Ігошева К.Є., Ісаєва Д.Д., Ісаєва Д.Н., Ковальова А.Г., Кона І . С., Кондрашенко В.Т., Личко А.Є., Миньковского Г.М., Невського І.А., Пирожкова В.Ф., Платонова К.К., Потаніна Г.М., Фельдштейна Д.І . та ін

Аналіз цих робіт показує, що чинна практика профілактики не в повній мірі вирішує завдання з попередження девіантної поведінки дітей. У профілактиці девіантної поведінки дітей є ряд невідкладних завдань, що вимагають свого рішення. Зменшилася кількість людей, що працюють з дітьми. Скоротилося число дитячих клубів за місцем проживання, позашкільних установ, літніх таборів, практично відсутня база позаурочної роботи.

Розгляд даної проблеми у поєднанні з її актуальністю зумовило вибір теми дипломної роботи «Діти з девіантною поведінкою як об'єкт соціальної роботи (на прикладі м. Запоріжжя)».

Об'єкт дослідження - діти з девіантною поведінкою.

Предмет дослідження - форми і методи, використовувані для вирішення проблем дітей з девіантною поведінкою.

Метою дослідження є аналіз форм, видів, причин девіантної поведінки та профілактики агресії у дітей.

У зв'язку з поставленою метою були сформульовані наступні завдання:

визначити специфіку соціальних проблем дітей;

розглянути проблеми дітей з девіантною поведінкою та їх психологічні особливості.

узагальнити досвід роботи з профілактики девіантної поведінки у дітей м. Запоріжжя.

Виходячи з мети і завдань, об'єкта і предмета, було обрано методи дослідження такі, як аналіз нормативних документів, обробка даних (тестування, анкетування), узагальнення практичного досвіду, що найбільшою мірою підходять для реалізації поставленої мети.

Структура дипломної роботи включає вступ, три розділи, висновки, перелік посилань, додатки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ПРОБЛЕМ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

1.1 Сутність і види девіантної поведінки

Девіантна поведінка є одним із шляхів адаптації культури до соціальних змін. Немає такого сучасного суспільства, яке довгий час залишалося б статичним. Девіантна поведінка виражає конфлікт у різних його формах між індивідом і суспільством. При цьому далеко не завжди істинним може бути визнано те, що стверджується суспільством: все залежить від того, з позиції якої системи норм проводиться оцінка.

Проблема відхилень від соціальної норми почала турбувати людство дуже давно. В результаті аналізу сутності та причин девіантної поведінки утворилося кілька теорій, що з різних позицій підходять до пояснення цього явища.

Аналіз теорій соціальних відхилень доводить, що визначальними факторами відхилень від певних норм є: рівень свідомості, моральності, розвиненість у суспільстві системи соціальних регуляторів поведінки людини і сформоване відношення суспільства до людей, що порушують норми моралі та права.

Істотним показником девіантної поведінки виступає відхилення в ту чи іншу сторону з різною інтенсивністю і внаслідок різноманітних причин, від поведінки, яка визначається нормальною. Нормальна або гармонічна поведінка характеризується:

збалансованістю психічних процесів (на рівні властивостей темпераменту, типу вищої нервової діяльності);

адаптивністю та самоактуалізацією (на рівні характерологічних особливостей);

духовністю та самоактуалізацією (на особистісному рівні).

Так як норма поведінки базується на цих трьох основних характеристиках, так і аномалії та девіації засновані на змінах, відхиленнях і порушеннях цих характеристик. Для того, щоб оцінити типи девіантної поведінки, необхідно з'ясувати, від яких саме норм суспільства вони можуть відхилятися.

Норма - це явище групової свідомості у вигляді уявлень, що розділяє група та найбільш частих суджень членів групи про вимоги до умови буття, з якими ці норми взаємодіють, та відображаючи, формують його. Виділяють наступні норми: правові; моральні; естетичні[23, 63].

Не кожна форма соціального відхилення (девіації) заслуговує лише негативної оцінки. Вона містить у собі вказівку щодо необхідності зміни застарілих норм та цінностей. Таким чином, цей тип соціальних відхилень має відповідний прогресивний зміст, зав'язок майбутніх суспільних змін.

Визначаючи сутність девіантної поведінки, необхідно зазначити, що вона поділяється на два типи. Девіантна поведінка може носити негативний і позитивний характер. До першого типу відносять, як правило, таку поведінку, що набуває несприятливих, навіть дуже небезпечних форм, внаслідок чого суспільство змушене застосовувати відповідні санкції. Соціальні наслідки цього типу девіантної поведінки полягають у підриві громадського порядку, посиленні ентропійних процесів, нівелюванні й розпаді особистості, зниженні якості роботи й рівня суспільних стандартів, наростанні соціальної апатії тощо.

До негативних форм прийнято відносити: пияцтво, вживання наркотиків, агресивність, протиправну поведінку. Вони утворюють єдиний блок, так що залучення в один вид девіантної поведінки підвищує ймовірність залучення і в іншій.

Рушійною силою цього типу девіантної поведінки є деформовані потреби і цінності, що спонукають особистість або соціальну групу діяти всупереч вимогам суспільства. Причинами такої поведінки можуть бути також дефекти правової й моральної свідомості людей, які часто пов'язані навіть із особливостями їхньої емоційно-вольової сфери, настроєм, сподіваннями.

Другий тип девіантної поведінки пов'язаний із процесом розвитку суспільства, застаріванням його соціальних норм, критеріїв та стандартів, які необхідно змінювати, оскільки вони гальмують процеси суспільного розвитку. Масштаби поширення різноманітних форм девіантної поведінки цього типу рухливі. Наприклад, вони можуть значно зростати в періоди соціальних змін, реформ, революційних перетворень, коли відбувається руйнування стереотипів і застарілих норм поведінки.

Позитивні форми девіації, як правило, пов'язані з творчою, новаторською діяльністю, яка нерозривно поєднується з подоланням і порушенням існуючих стандартів. Більшість суспільств підтримує і винагороджує девіації, що виявляються у формі екстраординарних досягнень і активності, спрямованої на розвиток загальноприйнятих цінностей культури.

Оцінка будь-якого типу поведінки завжди має на увазі його порівняння з якоюсь нормою. Девіації в поведінці людей настільки ж різноманітні, наскільки різноманітні й існуючі еталони поведінки -- норми, шаблони, стандарти тощо. Вчинок (дія) може не відповідати соціальній нормі з об'єктивних або суб'єктивних причин, цілями або мотивами, прямими або побічними наслідками. Він може бути новаторським або консервативним, типовим чи нетиповим, випадковим або закономірним, позитивним чи негативним. Однак межі й переходи між усіма такими оцінками досить відносні й мінливі. Найбільш стійкі й небезпечні для суспільства і особистості, найбільш важкоусува...