Коучинг як ефективна технологія формування та розвитку управлінської команди

Управлінські команди в системі управління організації. Система управління в сучасних організаціях. Типологія i фактори ефективності управлінських команд. Сутність, принципи та технології коучингу. Застосування коучингу у формуванні управлінських команд.
Краткое сожержание материала:

РЕФЕРАТ

вступника до аспірантури

на тему: «Коучинг як ефективна технологія формування та розвитку управлінської команди»

спеціальність 19.00.10 - Організаційна психологія;

Економічна психологія

Київ, 2010

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Управлінські команди в системі управління організацією

1.1 Система управління в сучасних організаціях. Актуальність

управлінських команд в умовах розвитку структури та суб'єктів

управління організацією

1.2 Типологія управлінських команд

1.3 Фактори ефективності управлінських команд

РОЗДІЛ 2. Теоретико-методологічні засади коучингу в організації

2.1 Управлінський та психолого-педагогічний аналіз поняття

«коучинг»

2.2 Сутність, принципи та технології коучингу

2.3 Особливості застосування коучингу у формуванні управлінських команд

2.4 Застосування коучингу та інших напрямів професійної психологічної практики в організації

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Ефективність бізнес-процесів та діяльності підприємства в цілому все більше стала визначатися за рівнем розвитку та особливостями функціонування управлінських команд. Це пов'язано, по-перше, з підвищенням швидкості змін зовнішнього середовища, в якому працюють комерційні організації, по-друге, зі зростанням ролі творчої та проактивної праці співробітників та команд, що істотно підвищилася, в самих організаціях.

Необхідність швидко реагувати на зовнішні зміни економічного та політичного середовища за умов підвищення складності управління та змін у вимогах акціонерів, керівників щодо компетенцій управлінців спонукає формувати групи високоякісних спеціалістів для ефективного управління підприємством. Поряд з безумовно важливою роллю лідера у побудові та розвитку організації формування якісної управлінської команди стає першочерговим завдання кожного керівника, який мріє про успіх в конкурентній боротьбі, про постійні інновації, низькі витрати, високі стандарти корпоративного управління та контролю. Саме управлінська команда повинна бути здатною своєчасно приймати адекватні рішення та створювати усі необхідні умови (ресурсні, фінансові, кадрові, інформаційні тощо) для їх реалізації. При зростанні масштабу організації спостерігаються явища зростання інформаційних потоків, неефективності громіздкого бюрократичного управлінського апарату, ускладнення процесу ухвалення управлінських рішень, зміни ціннісних орієнтирів. Структури управління стають менш гнучкими та дієвими [7]. Таким чином, створюються передумови для формування управлінських команд різного рівня та масштабу. Об'єктивні процеси, що відбуваються в організаціях та аналізуються у сучасних теоріях менеджменту, зумовили появу явища управлінських команд та сформували певне бачення їх ефективності. Необхідно відмітити, що управлінська команда, як будь-яка інша група чи організація, має свій власний життєвий цикл та особливості функціонування. Задля підвищення ефективності управлінських команд необхідно вивчати та використовувати закономірності їх формування, функціонування та розвитку. На основі пізнання цих закономірностей формуються відповідні механізми, які мають забезпечити підвищення ефективності управлінських команд, їх розвиток та відповідність вимогам зовнішнього та внутрішнього середовища.

Актуальність проблеми визначається і тим, що якщо раніше традиційно центральною фігурою в дослідженнях проблеми підвищення ефективності управлінської діяльності виступав керівник [5], то на сучасному етапі значення набуває найближче оточення керівника, яке певною мірою визначає специфіку управлінських дій, стиль управління, характер комунікацій в організації, ціннісні орієнтири і, як наслідок, ефективність діяльності підприємства чи організації в цілому.

У сучасному баченні управління підкреслюється емоційний аспект управлінської діяльності, пов'язаний з наявністю постійного стресу, високим рівнем відповідальності, інтенсивними міжособовими стосунками, що вимагають ефективної емоційно-вольової регуляції. Тому серед важливих професійних компетенцій управлінців більшість авторів вирізняють компетенції, що включають емоційні компоненти (Д. Гоулман, С.Павліна, О. М. Бандурка, Л.Д. Кудряшова, І.С. Мангутов, Л. І. Уманський). До них відносяться: емоційна стриманість, емоційна урівноваженість, емпатія, експресивна сензитивність, дієвість (що розуміється як здатність вести за собою людей, активізувати їх діяльність, застосовувати адекватні емоційно-вольові дії), комунікативні управлінські здібності, що включають здібності управляти власними емоціями в спілкуванні тощо [11]. Коучинг як технологія особистісного та професійного розвитку управлінців та досягнення спільного соціального, особистісного та творчого потенціалу команди у процесі її розвитку дозволяє отримати максимально можливий ефективний результат при формуванні управлінських команд та у їх подальшій діяльності [14].

Актуальність впровадження концептуальних засад коучингу, що за останні 20 років зарекомендував себе як новітній результативний підхід до розкриття внутрішнього потенціалу лідерів та управлінців, зокрема, в країнах Південної Америки, Західної Європи і Південно-Східної Азії, може бути розглянута як подальший розвиток вітчизняних ідей психології розвитку та акмеології (А. Деркач, В. Зазикін, О. Сітніков) ? професійної та особистісної самореалізації й самоактуалізації.

Коучинг як окремий напрямок системного розвитку особистості сьогодні вже завершує своє формування як окрема дисципліна. В багатьох країнах Західної Європи, США, Канаді, Ізраїлі, а також країнах Південно-Східної Азії (передусім Китаї, Японії та Південній Кореї) професійна підготовка коучів стала невід'ємною складовою академічної освіти: як класичної університетської, так і курсів МВА. Так, сьогодні існує вже більше сотні різних течій та форм коучингу, зокрема: коактивний коучинг [14], self-коучинг, life-коучинг, трансформаційний коучинг, NLP-коучинг [15], провокативний коучинг, процесуальний коучинг, трансакційний коучинг, коучинг прийняття рішень, системний коучинг, коучинг здоров'я тощо.

В цілому всі виходять з положення, що коучинг можна визначити як процес сприяння максимальному саморозкриттю потенціалу окремих людей чи організацій. Хоча при цьому кожна зі шкіл коучингу має свої нюанси розуміння сутності коучингу. Так, Ентоні М. Грант дає таке визначення коучингу: «Коучинг ? це сфокусований на рішенні, орієнтований на результат і системний процес співробітництва, під час якого коуч сприяє покращенню виконання діяльності, збільшенню життєвого досвіду, самостійному навчанню та особистісному зростанню людей з нормальних (не клінічних) популяцій» [12].

Проведений аналіз літератури та дослідження з проблеми свідчать про те, що формування управлінських команд на концептуальних засадах коучингу як технології особистісного та групового розвитку не ставали об'єктом спеціального дослідження, що обумовлює актуальність роботи. На основі представленого аналізу нами виявлені наступні протиріччя: ? між високою потребою у системному підході до формування управлінських команд та відсутністю цілеспрямованої роботи в організаціях на засадах позитивного системного розвитку та розуміння внутрішніх психологічних процесів; ? між високим потенціалом коучингу в підготовці керівних кадрів та команд та низьким рівнем його використання в підготовці майбутніх фахівців в області управління, розвитку молодих управлінців та при формування управлінських команд.

Мета дослідження полягає у виявленні психологічних основ діяльності керівника по формуванню управлінської команди, чинників та закономірностей її побудови та використання коучингу як базової технології для забезпечення цих процесів.

Об'єктом данного дослідження виступає управлінська діяльність керівників, що базується на технологіях коучингу, по формуванню управлінських команд.

Предметом дослідження є процес формування керівниками управлінських команд в організаціях та подальшого їх розвитку з використанням технології коучингу.

Гіпотеза дослідження: ефективність формування управлінської команди на основі коучинг-технологій буде досягнута за наступних умов:

? виявлення специфіки формування управлінських груп та місця емоційної компетентності в цьому процесі;

? обгрунтування можливостей системного підходу та визначення

потенціалу коучингу у формуванні емоційної компетентності управлінців та групової згуртованості;

? конструювання моделі формування емоційної компетентності, що відбиває специфіку підготовки управлінців і місце емоційної компетентності в цьому процесі;

? розробки та впровадження авторської технології коучингу при формування управлінських команд;

? наявності методичного супроводу реалізації моделі та технології в практичній діяльності керівників.

Відповідно до проблеми, об'єкту, предмета та мети дослідження були висунуті такі завдання:

1. Визначити специфіку формування та діяльності груп в організації, впливу лідера на формування управлінських команд, сформу...