Удосконалення технології роздоювання корів за умов прив’язного утримання

Організація годівлі корів, корми, їх підготовка до згодовування, засоби роздавання. Водопостачання і поїння тварин. Доїння корів та обробка молока. Видалення гною на фермі. Вирощування ремонтного молодняку. Розрахунок потреби в кормах для поголів’я.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Полтавська державна аграрна академія

Факультет технології виробництва і переробки продукції тваринництва

Кафедра годівлі та зоогігієни с.-г. тварин

Курсова робота з дисципліни

«Технологія виробництва молока і яловичини»

на тему

«Удосконалення технології роздоювання корів за умов прив'язного утримання»

Полтава-2013р.

ЗМІСТ

Вступ

1. Обґрунтування теми

2. Огляд літературних джерел

3. Основна частина

3.1. Організація годівлі корів, корми, їх підготовка до згодовування, засоби роздавання

3.2. Водопостачання і поїння тварин

3.3. Доїння корів та первинна обробка молока

3.4. Видалення гною на фермі

3.5. Вирощування ремонтного молодняку

3.6. Штат ферми

3.7. Комплект машин та обладнання

3.8. Розрахунок потреби в кормах для поголів'я

4. Економічні розрахунки

Висновки

Пропозиції

Список використаної літератури



ВСТУП

Розробка курсового проекту з дисципліни «Технологія виробництва молока і яловичини»

ТЕМА: «Удосконалення технології роздоювання корів за умов прив'язного утримання»

Вихідні дані:

порода - Голштинська;

поголів'я - 1200 корів;

удій на корову за лактацію (в рік): - 5000 кг;

рівномірне протягом року одержання молока;

валове виробництво молока в рік: - 60000 ц;

вихід телят на 100 корів: - 95 гол;

телята вирощуються на фермі до 20-денного віку;

сухостійний період - 60 днів, сервіс - період - 45 днів;

корми в основному власного виробництва.

Скотарство - провідна галузь тваринництва в нашій країні. Вона забезпечує населення високоцінними продуктами харчування - молоко, м'ясо і жири, а промисловість - сировиною.

Скотарство розвинене в усіх природно-економічних районах країни. Зокрема молочне скотарство переважає в зонах і районах з високопродуктивними природними кормовими угіддями - у центральних, західних та північно-західних областях.

У 2012 році в сільськогосподарських підприємствах обсяг виробництва молока становив 4090,3 тис. тонн. Скорочення виробництва відбулося в 19 регіонах, з яких найбільше у Житомирській (на 20%), Одеській (на 19,2%), Закарпатській (на 18,5%), Запорізькій (на 18,4%), Тернопільській (на 11,7%) областях. Зросло виробництво молока лише у Полтавській (на 2,3%), Херсонській (на 3,1%), Харківській (на 2,9%), Чернігівській (на 0,7%), Черкаській (0,6%), Сумській (на 0,3%) областях.

У структурі тваринницької продукції від галузі скотарства одержують 99% молока і близько 25% м'яса. Після забою тварин використовують всі одержані продукти: кров, травний канал, жирові відкладення на внутрішніх органах, ендокринні залози з яких виготовляють цінні лікарські препарати. Із вмісту травного каналу виготовляють вітамінну продукцію для птахівництва і свинарства, а травний канал використовують як сировину для ковбасної промисловості. Внутрішнє сало використовують для парфумів та високоякісного мила, а кістки після обвалювання туш - для виготовлення м'ясо - кісткового борошна та іншої продукції, тобто, використовують майже всю масу органічної речовини тіла тварин.

Найбільшу кількість великої рогатої худоби з розрахунку на 100 осіб населення і на 100 га сільськогосподарських угідь досягали в 1980 р., після чого кількість худоби, і особливо корів, зменшувалася і на початок 2010 р. практично зрівнялася з показниками 1935 р.

Занепад вітчизняного тваринництва має багатофакторну залежність перш за все, низка економічних чинників, що призвели до руйнівних наслідків і продовжують свій негативний вплив.

Велика загроза тваринництву закладена в спробі забезпечити внутрішній попит на м'ясо - молочну продукцію за рахунок її імпорту (23%), що наближає країну до критичної межі в контексті національної продовольчої безпеки. Головним напрямком розвитку скотарства в Україні є удосконалення матеріально-технічної бази, яка дозволить галузь перевести на інтенсивний шлях розвитку, суть якого заклечається в максимальному виробництві продукції при найменших трудових і матеріальних витратах. Це направлення повинно бути засноване на досягненнях науково-технічного прогресу та використанні системного підходу до виробництва високоякісної продукції, все більшого застосування перспективних, високоефективних технологій виробництва молока на основі наукових досягнень, які зроблені в останні роки в скотарстві та дозволяють навіть в самих екстремальних умовах організовувати та вести рентабельне молочне скотарство.

1. ОБГРУНТУВАННЯ ТЕМИ

Молоко - це біологічна рідина, секрет молочної залози ссавців. Воно забезпечує молодий організм всіма необхідними поживними, мінеральними і біологічно активними речовинами і є одним з основних продуктів харчування людини та сировиною для виробництва різних молочних продуктів.

Позитивні якості молока як продукту харчування людини високо оцінював видатний вчений-фізіолог І. П. Павлов. За його даними серед усіх видів людської їжі особливе положення займає молоко - це загальне визнання як побутового досвіду, так і медицини. Всі й завжди вважали молоко найлегшою їжею. Вчений підкреслював три властивості молока, що характеризують його як винятковий продукт харчування. Насамперед, це його здатність легко засвоюватися за мінімальної секреторної роботи травних залоз організму, здатність збуджувати травний канал і краща засвоюваність організмом азоту молока порівняно з азотом хліба.

Давні філософи, вчені назвали молоко «криницею здоров'я», «соком життя», «білою кров'ю». І справді, в природі не існує іншого продукту, крім молока, який містив би таку кількість поживних, мінеральних,біологічно активних речовин, характеризувався високою засвоюваністю, позитивно впливати на організм людини і тварини. Важливе значення молока пояснюється ще й тим, що воно містить усі необхідні для життя, росту й розвитку організму речовини.

Молоко - це біологічна рідина, до складу якої входять вода , білки, жири, молочний цукор, фосфатиди, стерини, солі органічних кислот, мінеральні речовини, мікроелементи, вітаміни, ферменти, гормони, пігменти, імунні тіла, гази. Молочні продукти є дієтичними.

В організмі лактуючих корів молоко синтезується з речовин, що надходять з крові. Установлено, що при утворенні 1 л молока через вим'я корови проходить 400-500 л крові. У період інтенсивного функціонування вим'я корів досягає 3% їх живої маси.

Після отелення корови проводять її роздоювання, яке включає комплекс заходів, спрямованих на підвищення молочної продуктивності корів. До них відносяться: організація повноцінної годівлі тварин з поступовим зростанням кількості кормів і їх авансування з розрахунку на 4-6 кг молока понад фактичний надій (2-3 корм. од.), застосування правильного доїння з масажем вимені, раціональне утримання, тощо. Дотримання всіх цих факторів забезпечить підвищення надоїв і покращить здоров'я тварин.



2. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

Висока економічна ефективність виробництва молока може бути лише при високому рівні продуктивності молочної худоби, яка зумовлюється особливостями генотипу корів і їх використанням. Система використання корів повинна бути спрямована на отримання від них максимальної продуктивності, запрограмованої генотипом.

Лактаційна функція корів контролюється нейрогуморальними факторами, що впливають на розвиток молочної залози, рівень і інтенсивність секреції молока і молоковіддачі. Ступінь реалізації генетичного потенціалу молочної продуктивності корів залежить від їх годівлі і утримання.

В.І. Костенко та ін. (1995) відмічають, що характерною особливістю прив'язного утримання є відпочинок корови у стійлі та поїдання кормів в зафіксованому положенні, тобто на прив'язі. При цьому доять корів також у стійлах на прив'язі, але в деяких випадках можливе використання доїльного залу. Гній із стійл згрібають вручну у гнойові канали, де змонтований транспортер, який видаляє його із корівника. На фермах з прив'язним утриманням корів прийнята павільйонна забудова основних виробничих приміщень.

М.М. Іванченко, Ю.Д. Рубан (1991) пропонують застосовувати прив'язне утримання у племінних господарствах, де необхідно якомога точніше виявити індивідуальні генотипові та фенотипові особливості корів при індивідуальній годівлі, догляді, утриманні та роздоюванні, одержати максимальну продуктивність, вести чіткий облік за комплексом ознак. Для цієї мети найбільш прийнятним способом є прив'язний з високим ступенем механізації і автоматизації виробництва.

Роздоювання корів має важливе значення при підвищенні молочної продуктивності корів.

Арзуманян Е. А. та ін. (1984) дають таке визначення: роздій корів - це система заходів, спрямованих на більш повне використання потенціальних продуктивних властивостей корів. Ця система розроблена під керівництвом Е. Ф. Лискуна і І. С. Попова і включає комплекс заходів, що передбачають планування удоїв, підготовку тільних сухостійних...