Сутність поняття "асертивність" у науковій літературі. Асертивна поведінка як конструктивний спосіб міжособистісної взаємодії. Розвиток особистості у юнацькому віці. Експериментальне вивчення психологічних особливостей асертивності в юнацькому віці.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження проблеми асертивності
• 1.1 Сутність поняття "асертивність" у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі
• 1.2 Асертивна поведінка як конструктивний спосіб міжособистісної взаємодії
• 1.3 Особливості розвитку особистості у юнацькому віці
• Висновки до розділу 1
• Розділ 2. Експериментальне вивчення психологічних особливостей асертивності в юнацькому віці
• 2.1 Методичне забезпечення дослідження
• 2.2 Аналіз результатів експериментального дослідження
• 2.3 Корекційний тренінг на розвиток навичок асертивності у юнацькому віці
• Висновки до розділу 2
• Висновки
• Список використаних джерел
• Додатки

Вступ

Актуальність теми. Трансформаційні процеси, характерні для економічного, політичного, культурного життя сучасної України особливо підсилюють проблему розвитку у людини таких якостей, що забезпечують рух до особистісної зрілості і вдалої самореалізації. Асертивність є важливою рисою, формування якої допоможе особистості бути активним суб'єктом життєдіяльності, уміти розв'язувати проблеми, переконувати і гармонійно надихати інших керувати змінами. Отже, дослідження феномену асертивності є актуальним у контексті сучасної психологічної науки.

Соціологічні дослідження нерідко показують, що у особистостей юнацького віку можуть виникати складнощі з орієнтацією в соціальних ситуаціях, визначенням особистісних властивостей та емоційних станів інших людей, вибором адекватних способів поведінки та реалізацією їх у процесі взаємодії.

Відсутність здатності індивіда висувати та утілювати в життя власні цілі, потреби, бажання, прагнення, інтереси й почуття призводить до підвищеного рівня невдоволення життям, нездатності планувати власне майбутнє, появи соціального страху. Під асертивністю розуміється особистісна якість, котру можна визначити, як автономію, незалежність від зовнішніх впливів та оцінок, здатність самостійно регулювати власну поведінку, що є особливо важливим для юнаків.

Ідея асертивності передбачає формування в особистості визначеної якості поведінки, завдяки якій вона може володіти спонтанними реакціями, розумним проявом емоцій, вмінням прямо говорити про свої бажання і вимоги, здатна висловлювати власну точку зору, не боїться заперечувати, використовуючії аргументацію, наполягати на своєму в ситуаціях, коли будь-яка аргументація виявляється зайвою; володіти тактиками задоволення справедливих вимог і відмови у відповідь на неприпустимі прагнення таким чином, аби при цьому не порушувалися права інших людей.

Асертивність передбачає наявність суб'єктивної установки на самого себе, соціальної готовності та здатності адекватно реалізовувати власні прагнення. Впевнена поведінка не означає придушення агресивних почуттів, вона сприяє редукції агресивної поведінки й зникненню приводів для агресії. У той же час асертивна поведінка передбачає "неагресивну впевненість".

Асертивність є складним утворенням, що характеризується своєрідністю структури, змістовними й практично-дієвими якісними характеристиками. Цілеспрямовано формувати асертивну поведінку юнаків можна комплексно, залучаючи різні соціальні інститути: сім'ю, дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні й спеціалізовані школи, заклади додаткової освіти й виховання.

Поняття асертивності на початку 60-х років XX століття виокремив американський психолог А. Солтер. В його теорії асертивна поведінка розглядається як оптимальний та найбільш конструктивний спосіб міжособистісної взаємодії, на противагу двом поширеним деструктивним способам - маніпуляції та агресії. Асертивний стиль поведінки посилює значимість нашої особистості та демонструє позитивну твердість характеру.

Згодом новий напрям підтримали і стали поглиблено вивчати такі психологи, Є. Кристоф.К. Келлі, Д. Вольпе.А. Ланге, А. Лазарус, Є. Круковіч, В. Капоні, Т. Новак, Р. Алберті, М. Емонс та ін.

У вітчизняній психології поняття асертивності почало розглядатися нещодавно, зокрема такими вченими, як В. Ромек, В. Семиченко, С. Герасіна, Л. Ніколаєв, Л. Курганська.

Отже соціальна значущість проблеми, та її недостатнє вивчення зумовили вибір теми дипломної роботи "Асертивність у юнацькому віці".

Об'єкт дослідження: асертивність у юнацькому віці

Предмет дослідження: психологічні особливості асертивності у юнацькому віці.

асертивність корекційний тренінг психологічний

Мета дослідження: теоретично дослідити зміст, структуру, критерії діагностування, особливості проявів асертивності; визначити шляхи та засоби підсилення проявів асертивності в юнацькому віці.

В основу нашого дослідження покладено припущення про те, що нижчий рівень розвитку навичок асертивності наявний у студентів першого курсу, що може бути пов'язано із тривожністю, визваною професійним вибором, набуттям нової для особистості ролі студента, зміною соціального середовища та місця проживання. Вищим рівнем асертивності, за нашим припущенням, володіють студенти другого курсу, так як вони є більш адаптованими до умов навчання та студентського життя.

Для досягнення поставленої мети та згідно з висунутою гіпотезою нами визначено такі завдання дослідження:

Обгрунтувати теоретичні підходи до вивчення проблеми асертивності.

Визначити систему показників діагностування рівнів прояву асертивності в юнацькому віці

Виявити психологічні особливості асертивності у студентів юнацького віку.

Розробити корекційний тренінг на розвиток навичок асертивності у юнацькому віці.

Методи дослідження. Для досягнення мети, вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези нами була розроблена програма дослідження, реалізація якої передбачала застосування комплексу загальнонаукових теоретичних та емпіричних методів та методик, серед яких: аналіз, порівняння, систематизація, узагальнення теоретичних та експериментальних даних з проблеми; стандартизовані опитувальники, що дозволили діагностувати особливості прояву складових досліджуваного психологічного явища; константувальний експеримент.

Дослідження проводилосся у три етапи впродовж 2011-2012 рр.

На першому етапі (Жовтень-листопад 2011 року) проводився аналіз стану розробки проблеми функціонування асертивності у зарубіжній та вітчизняній науці, уточнювалася мета, завдання та гіпотеза дослідження, відбувався відбір психодіагностичного інструментарію для його проведення.

На другому етапі (листопад 2011 - лютий 2012 р. р.) здійснювалося експериментальне вивчення психологічних особливостей асертивності у юнацькому віці.

На третьому етапі (березень-квітень 2012 року) узагальнювалися результати експериментальної роботи, перевірялася їх відповідність меті, гіпотезі та завданням дослідження, проводилися оформлення отриманих результатів у вигляді тексту дипломної роботи.

Експериментальна база дослідження: студенти УАБС першого (групи Ф-11 та Ф-12, 47 студентів) та другого (групи Ф-02 та Ф-03, 39 студентів) курсу обліково-фінансового факультету спеціальності "фінанси". Загальна кількість - 86 респондентів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці корекційного тренінгу на розвиток навичок асертивності у юнацькому віці.

Апробація результатів роботи. Основні теоретичні положення та результати експериментального дослідження дипломної роботи доповідалися на науково-практичних конференціях "Молодь в освіті" (СумДУ, квітень 2011р.), "Актуальні проблеми психології" (СумДПУ імені А.С. Макаренка, травень 2011р. та травень 2012 р.), висвітлені у двох наукових публікаціях, подавалися на Всеукраїнський конкурс наукових робіт.

Структура і обсяг дипломної роботи. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел з 51 найменувань, 3 додатків на 21 сторінках. Основний зміст викладено на 62 сторінках комп'ютерного набору, містить 8 таблиць, 5 рисунків загальним обсягом 5 сторінки. Загальний обсяг роботи - 88 сторінок.

Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження проблеми асертивності

1.1 Сутність поняття "асертивність" у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі

В психології термін “асертивність" означає висловлювати свою думку й безпосередньо показувати свої емоції та поведінку в межах, які не порушують прав і психічної території інших людей, а також власних. Цей термін означає відсутність агресивної поведінки, охорону власних прав у суспільних ситуаціях.

Поняття асертивності перегукується з таким достатньо розробленим у вітчизняній та зарубіжній психології феноменом, як впевненість. Вона передбачає наявність суб'єктивної...