Технологія соціальної роботи з дітьми, схильними до правопорушень

Визначення поняття і причин правопорушень серед підлітків. Розгляд девіантної поведінки як фактора схильності до правопорушень. Методи соціальної роботи з неповнолітніми. Розробка проекту "Майбутнє в твоїх руках" для попередження неправомірної поведінки.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"

Білоцерківський інститут економіки та управління

Кафедра соціальної роботи

Курсова робота

Технологія соціальної роботи з дітьми, схильними до правопорушень

Виконала:

студентка IV курсу

спеціальності "Соціальна робота"

групи СР-41

Манакова Ірина

Науковий керівник

доцент, к.п.н. Шахрай В.М.

Біла Церква

2012

Зміст

правопорушення неповнолітній соціальний девіантний

Вступ

Розділ 1. Правопорушення серед дітей як соціальна проблема

1.1 Сутність правопорушень серед підлітків

1.2 Правопорушення в підлітковому середовищі як форма прояву девіантної поведінки

1.3 Причини правопорушень неповнолітніх

Розділ 2. Технологія соціальної роботи з дітьми, схильними до правопорушень

2.1 Методи соціальної роботи з неповнолітніми, схильними до правопорушень

2.2 Заходи щодо попередження правопорушень серед підлітків

2.3 Розробка проекту "Майбутнє в твоїх руках" профілактика правопорушень серед підлітків

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність дослідження. На сьогодні проблема злочинності серед неповнолітніх є однією з найбільш актуальних, у зв'язку з негативними соціальними наслідками та поширеність цього явища. Серйозні занепокоєння викликають якісні показники: зниження віку неповнолітніх правопорушників, зростання жорстокості, зухвалості при скоєнні проступків та злочинів, поява в структурі злочинності неповнолітніх таких, як вбивства, розбійні напади. Проблема залишається актуальною ще й тому що, кількість засуджених підлітків та молоді складає понад 50% від загальної кількості засуджених, зростає злочинність серед дівчат [24, с. 123].

Перед нашим суспільством на сьогодні стоїть питання про те, як можна знизити протиправну поведінку серед дітей і молоді, цим повинні займатися не лише органи внутрішніх справ а й соціальні служби, центри соціальних служб для сім'ї дітей та молоді, служби у справах дітей. Тому повинна бути певна підготовча база для соціальної роботи з дітьми схильними до правопорушень.

Проблема підліткової злочинності широко висвітлюється у науковій літературі. Цим займалися такі дослідники, як І. Васильківська, М. Вєтров, які пов'язали підліткову злочинність із недоліками у сімейному вихованні. В Україні дослідженням профілактики правопорушень підлітків займалися О. Ємець, В. Єрьоменко, Г. Кашкарьов, Н. Квітковська, І. Козубовська, Г. Міньковський, С. Нємченко, В. Оржеховська, Є. Пєтухов, Т. Федорченко, М. Фіцула, Ю. Янченко та ін.

Серед дітей в Україні також досить популярним стало явище тютюнопаління, вживання алкоголю, наркотичних засобів та ранньої небезпечної статевої поведінки. Бажання "йти в ногу з часом" часто призводить до страшних наслідків: алкоголізм, наркоманія, дитяча проституція, важкі захворювання, венеричні захворювання, СНІД, рання вагітність, аборти та кримінальна відповідальність.

Технологія соціальної роботи з дітьми схильними до правопорушень покликана на профілактику правопорушень серед дітей, реабілітацію неповнолітніх які скоїли правопорушення, підтримку сімей в яких є дезадаптовані діти. Для цієї роботи також залучаються школи, які мають найбільший вплив на формування дитини, як індивіда. Тому одним із актуальних і соціально значимих завдань, що стоять перед нашим суспільством сьогодні, безумовно є пропаганда здорового способу життя, зниження росту правопорушень серед неповнолітніх і підвищення ефективності їх профілактики.

Об'єкт дослідження: діти, схильні до правопорушень

Предмет дослідження: технологія соціальної роботи з дітьми, схильними до правопорушень

Мета дослідження: визначення основних причини виникнення правопорушень серед неповнолітніх та розробка технології соціальної роботи з такими дітьми.

Для досягнення цієї мети потрібно виконати такі науково-дослідні завдання:

1) визначити особливості правопорушення серед дітей та з'ясувати їх причини.

2) розглянути девіантну поведінку як фактор схильності дітей до правопорушень.

3) визначити методи технології соціальної роботи з дітьми схильними до правопорушень.

4) зясувати шляхи попередження і подолання підліткової злочинності;

5) розробити проект щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх.

Методи дослідження: аналіз, порівняння, узагальнення літератури з проблеми схильності дітей до правопорушень, аналіз періодичних видань по технології соціальної роботи з дітьми схильними до правопорушень, аналіз статистичних даних.

Розділ 1. Правопорушення серед дітей як соціальна проблема

1.1 Сутність правопорушень серед підлітків

Однією з найгостріших проблем сьогодення є правопорушення неповнолітніх. За офіційними даними Державної служби статистики України, протягом 6-ти місяців 2011 року кількість злочинів скоєних неповнолітніми становить 4551, а адміністративних порушень 11781. Рекордними темпами підвищується рівень злочинності серед неповнолітніх.

Діти з відхиленнями у поведінці є схильними до вчинення правопорушень що спочатку проявляється у незначних відхиленнях від норми, а згодом у вчиненні злочинів.

Правопорушення - це соціально негативне, передбачене нормами права, винне діяння, яке порушує громадський правопорядок і спричиняє шкоду інтересам держави, фізичної або юридичної особи [1, с. 56].

Правопорушник - це фізична особа яка вчинила правопорушення.

Також терміном "правопорушник" визначають неповнолітнього з соціальними відхиленнями у поведінці, який здійснює проступки заборонені діючим законодавством та іншими нормативними актами.

Виділяють такі проступки скоєні неповнолітніми: прогули, бійки, паління, вживання алкоголю, прояви грубощів, нечесність, жорстокість, систематичне порушення дисципліни і норм моралі. А правопорушення це дрібні крадіжки, хуліганство, порушення адміністративних і правових норм.

Підлітки правопорушники - це важковиховувані, педагогічно занедбані підлітки які скоюють, порушують адміністративні та інші норми, стоять на обліку у органах в справах неповнолітніх [20, с.123].

Виділяють чотири типи неповнолітніх правопорушників, назва кожного з яких залежить від спрямованості особистості:

До першого типу правопорушників - конфліктно-ситуативного з переважною позитивною спрямованістю - відносяться неповнолітні, формування особистості яких проходило у позитивному середовищі. У них спостерігаються соціально корисні інтереси, хоча правомірні шляхи їх задоволення обмежені. Звички до безцільного проведення часу майже обмежені. Для цього типу правопорушників характерним є попередня морально-позитивна поведінка, середня якість діяльності мислення й самоорганізації, сумлінне ставлення до навчання, відносно висока працездатність. Такі неповнолітні, правопорушення вчинили вперше, випадково, всупереч загальній спрямованості особистості. Це стало можливим головним чином, внаслідок ситуації підлітки розкаюються у вчиненому. До цієї групи слід віднести і неповнолітніх, які вчинили правопорушення внаслідок сильного душевного хвилювання і стресового стану. Проте навіть якщо правопорушення має поодинокий характер і є випадковим у процесі формування особистості, воно завжди виступає як ознака, що свідчить про недоліки морального й емоційно-вольового виховання індивіда [29].

До другого типу правопорушників - неврівноважено-ситуативного з незначною негативною спрямованістю - віднесено учнів, особа яких формувалася у середовищі з невеликими відхиленнями. У них найбільше розвинуті матеріальні потреби. Вони віддають перевагу особистим інтересам перед колективними, але правомірні можливості їх реалізації обмежені.

У правопорушників цього типу, як правило, спостерігаються звички догідливості, безцільного проведення часу, бродяжництва. Це учні з відносно середньою якістю діяльності, мислення і самоорганізації, низьким інтересом до навчання, середньою працездатністю. Вони грубі, егоїстичні, підозрілі, переживають постійну образу, ізольовані в шкільному колективі. У класі їх нерідко принижують. Для учнів цього типу вчинення правопорушення можливо з урахуванням нестійкості їх спрямованості, але воно є ситуативним з точки зору приводу і обставин його вчинення. Вони вперше вчинили правопорушення, хоча окремі з них вже допускали протиправні проступки під впливом конфліктної чи іншої несприятливої життєвої ситуації, яка раптово виникла, займалися бродяжництвом, вживали спиртні напої, доставлялися в органи внутрішніх справ [29].

Поведінка таких учнів залежить від мікросередовища, яке відіграє не останню роль у вчиненні ними правопорушень, або викликається престижними, пристосовницькими до мікрогрупи мотивами, прагненням "гострих почуттів". У боротьбі мотивів їх безпосередні потреби виявляються сильнішими, ніж моральні почуття й наміри, і моральні мотиви реалізуються вже тільки у вигляді жалю з приводу вчиненого. У них виникає почуття страху перед несприятливими наслідками непокори, намагання уникнути покарання. Після вчиненого правопорушення у...