Управління інноваційною діяльністю в організації

Сутність інновацій та їх класифікація в сучасній економічній теорії, система управління відвідною діяльністю. Характеристика організаційної структури відділення, фінансово-економічні показники. Шляхи формування системи управління інноваційною діяльністю.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Вступ

економічний управління інновація

Актуальність теми. Загальна тенденція розвитку ринкових економічних систем свідчить, що найбільших комерційних успіхів досягають економічні суб'єкти, які функціонують на засадах інноваційної діяльності. Ефективна діяльність, забезпечення високих темпів розвитку і підвищення рівня конкурентоспроможності продукції значною мірою визначається рівнем інноваційної активності підприємств та діапазоном інноваційної діяльності.

Необхідність інноваційного розвитку національної економіки пред'являє нові вимоги до змісту, організації, форм і методів управління інноваційним потенціалом організацій. Переорієнтація українських підприємств на інноваційну модель розвитку повинна здійснюватись еволюційним шляхом через трансформацію всього соціально-економічного середовища.

Питання управління розвитком інноваційного потенціалу особливо актуальні для вітчизняних підприємств, на яких цей процес знаходиться на стадії формування. Невирішеність окремих теоретичних і практичних проблем в інноваційній сфері діяльності підприємств обумовили вибір теми магістерського дослідження.

Проблеми інноватики знаходять своє відображення в чисельних публікаціях як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. Значною мірою це обумовлено підвищенням значення інноваційної діяльності як важливого фактора забезпечення ефективності організацій в умовах ринкових відносин. Про зростаючий інтерес до проблем управління і організації інноваційних процесів свідчить значна кількість наукових публікацій на цю тему останнім часом. Серед зарубіжних дослідників цю проблему розробляли Й. Шумпетер, Г. Менш, Б. Твіс, А. Кляйнкнехт, М. Портер, П. Друкер, Б. Санто, Р. Уотерман.

Серед російських науковців виділимо С. Валдайцева, С. Глазьєва, Н. Завліна, С. Ільєнкову, А. Прігожина, Р. Фатхутдінова, Ю. Яковця та інших.

Серед вітчизняних науковців питаннями інноваційного розвитку займались В. Александрова, Ю. Бажал, В. Василенко, В. Геєць, В. Гріньов, М. Данько, О. Дацій, М. Денисенко, Г. Добров, С. Ілляшенко, Н. Краснокутська, О. Мендрул, С. Онишко, Л. Федулова, Д. Черваньов та інші.

Але не дивлячись на широту розкриття інноваційних проблем залишається ще коло нерозкритих питань, особливо питання стимулювання інноваційної активності персоналу, формування адекватної завданням інноваційного зростання організаційної структури. Актуальною є проблема формування і управління інноваційним розвитком для тих організацій, які характеризуються значною кількістю факторів, що впливають на їх діяльність, зокрема, для банківського сектору.

В теперішній час зберігається висока невизначеність при впровадженні інновацій, яка пов'язана із необхідністю виявлення методів і механізмів впливу на інноваційну активність підприємств України. Це пояснюється, по-перше, наявністю значної кількості факторів, які впливають на інноваційний процес; по-друге, відсутністю єдиної інноваційної політики, яка реалізується в системі державних і регіональних законодавчих актів; по-третє, низьким рівнем достовірності та недостатністю статистичної інформації з інноваційної діяльності; по-четверте, нестабільністю економічного середовища і недостатнім досвідом топ-менеджерів і персоналу щодо розвитку в умовах інноваційної економіки. Відповідно, моделювання, управління і обґрунтування адекватних оптимальних напрямів розвитку інноваційного потенціалу організацій у нестабільному ринковому середовищі є актуальною і складною задачею.

Мета та завдання дослідження. Мета дипломного дослідження полягає у розробленні методичних підходів та практичних рекомендацій щодо активізації інноваційної діяльності в організації.

Для досягнення поставленої мети було визначено та вирішувалися такі завдання:

· узагальнити сутність інновацій та ознаки їх класифікації в сучасній економічній теорії;

· розкрити зміст системи управління інноваційною діяльністю на сучасному підприємстві;

· проаналізувати фінансово-економічний стан організації як важливу передумову для здійснення інноваційної діяльності;

· оцінити сучасний стан інноваційної діяльності та проблеми управління нею у досліджуваній організації;

· виявити чинники мікроекономічного середовища, що впливають на інноваційну діяльність;

· визначити напрями організаційно-управлінських перетворень в організації;

· спроектувати відділ інноваційного розвитку;

· розробити систему збалансованих показників для стимулювання інноваційної діяльності менеджменту організації;

· обґрунтувати створення системи стимулювання інноваційної активності персоналу в організації через елементи корпоративної культури.

Предметом дослідження є сукупність методичних та практичних підходів до формування ефективного та системного управління інноваційною діяльністю в організації.

Об'єктом дослідження обрано відділення №3 «Альфа-Банку», організаційно-правова форма якого є публічне акціонерне товариство, адреса розташування:

Методи дослідження. Дослідження здійснювалося з урахуванням вимог системного та комплексного підходів. У процесі роботи використовувалися методи: діалектики, логіки, формалізації та порівняння (при аналізі понять та концептуальних основ управління інноваційною діяльністю); синтезу (при адаптації досвіду економічно розвинених країн до діяльності вітчизняних підприємств); статистико-економічного аналізу (при оцінці сучасного стану інноваційної та господарської діяльності); системно-структурного аналізу (при виділенні факторів, що впливають на інноваційне управління та його етапи); експериментальний метод (при апробації запропонованих методик та практичних рекомендацій).

Теоретико-методологічною основою даного дослідження стало опрацювання наукових праць провідних вітчизняних та зарубіжних учених, що присвячені питанням інноваційного розвитку.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні документи, дані електронних ресурсів мережі Інтернет, статистичні дані Державного комітету статистики України, матеріали первинної звітності банку та результати експертних опитувань.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені у ході дослідження методичні підходи до управління нововведеннями в організації знайшли практичне застосування. Зокрема, запропонована в роботі система збалансованих показників для вищого рівня менеджменту щодо посилення їх стимулів до інноваційної діяльності була використана при розробці положення про інноваційне стимулювання у відділенні №3 «Альфа-Банку».

Структура дипломної роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (124 найменування), додатків (9 стор.).



1. Теоретичні основи управління інноваційною діяльністю на підприємстві

1.1 Сутність інновацій та їх класифікація в сучасній економічній теорії

Термін «інновація» був запроваджений ще у 1911 році австрійським вченим Йозефом Шумпетером. Він використав словосполучення «нова комбінація» у розумінні нового, порівняно з існуючим, поєднання факторів виробництва [119]. У подальших своїх дослідженнях Й. Шумпетер почав вживати замість категорії «нова комбінація» категорію «інновація».

У сучасній економічній літературі немає одностайності щодо того чи є тотожними поняття «інновація», «нововведення» та «новація». Ряд економістів вважає, що між цими поняттями не існує істотних відмінностей і вони можуть вживатися, замінюючи одне одного. Це пояснюється наявністю тісного зв'язку між зазначеними поняттями. Згідно з економічним словником, «нововведення» є синонімом «інновації» [66, с. 51]. Більшість дослідників під цими термінами розуміють новостворені об'єкти, що впроваджуються у виробництво з метою підвищення його якісного рівня.

Новація ж являє собою продукт інтелектуальної праці людей, який оформлений як результат наукових досліджень у певній сфері життєдіяльності й спрямований на зростання ефективності діяльності. На практиці вона постає у вигляді нового порядку, методу, винаходу, стандарту, явища тощо [47].

Згідно досліджень російського вченого Ю. Яковця, перелік можливих інновацій та сфер їх використання невичерпний [121]. Крім того, інновації носять часто індивідуальний характер, що зумовлено ірраціональною, але вирішальною роллю творчої людини, її таланту [93]. В умовах ринку інновації охоплюють всю економіку, включаючи засоби виробництва, робочу силу, виробничі відносини. Все це зумовлює складність цього суспільного явища.

Саме тому в літературі зустрічається декілька підходів до визначення сутності інновацій. Найбільш поширеними серед них можна назвати два. Згідно першого підходу інновації являють собою процес впровадження нової продукції, технології, методів, принципів замість діючих. Зокрема, прихильник такого трактування Б. Санто так визначає інновацію - «це такий суспільний техніко-економічний процес, який через практичне використання ідей та винаходів приводить...