Глобалізаційні процеси у сучасному вимірі

Істотні ознаки та етапи становлення й розвитку економічної інтеграції країн. Взаємопротилежні напрямки еволюції система міжнародних економічних відносин. Аналіз позитивних і негативних явищ, притаманних глобалізаційним процесам у світовому господарстві.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У СУЧАСНОМУ ВИМІРІ

Актуальність теми. Сучасний етап світового розвитку характеризується динамічним поглибленням процесів інтеграції політичного, економічного, культурного життя країн світу. У широкий вжиток увійшов термін глобалізація як характеристика формування єдиного планетарного суспільства.

Триває взаємне зближення різних країн і народів, проникнення інформаційних технологій, політична трансформація і інтеграція на регіональному і світовому рівнях.

Зростання ролі зовнішніх факторів у економіці, створення єдиного світового ринку без національних бар'єрів і забезпечення однакових правил гри для всіх учасників, - ось основний перелік економічного аспекту глобалізації. Проте вона не обмежується суто соціально-економічними змінами, які полягають в поширенні ринкової моделі неоліберального зразку на всій планеті. Відбувається також трансформація політичних і культурних інститутів за переважно західним типом, з властивими йому формами і нормами демократії та суспільних цінностей.

На початку ХХІ століття світове господарство все більше перетворюється в єдине ціле, в якому постійно формуються і протікають різнопланові процеси [4].

Історія людства свідчить, що протилежні за напрямком, але, по суті, взаємно доповнюючі тенденції соціальної інтеграції й дезінтеграції завжди були об'єктивно необхідними для поступового розвитку. Економічна експансія держав, які випереджали у своєму розвитку сусідів, підкріплена прямими військовими агресіями, призводила до створення імперій, що формували певний цивілізаційний простір. В межах такого простору прискорювався інформаційний обмін, відбувалося взаємне збагачення культур, вищого рівня сягали продуктивні сили. Разом із тим наростали суперечності, викликані, у першу чергу, асиметрією в економічному зростанні метрополій і колоній, а поруч із цим - опором уніфікуючому, нівелюючому впливу цивілізаційних процесів на самобутні культури етносів. Результатом ставали вибухи, що руйнували імперії, на уламках яких виникали нові держави. Проте потреби економіки диктували пошук нових форм інтеграції, а інтеграційні процеси з необхідністю спричиняли пожвавлення дезінтеграційних сил.

Становлення людства як цілісного, відносно єдиного суб'єкта глобального щабля діяльності було детерміноване низкою складних соціально-економічних, політичних, ідеологічних та культурних процесів ХХ ст. Цьому сприяли як досягнення науково-технічної революції (широке впровадження прогресивних технологій, новітніх засобів транспорту та зв'язку, комп'ютеризація та інформатизація суспільства, освоєння космосу), так і поступове зростання гостроти ресурсно-економічних, екологічних, демографічних та інших проблем світової спільноти, що почали сприйматися як глобальні проблеми сучасності [2].

Глобалізація світового господарства є домінуючою тенденцією його розвитку на початку XXI століття, багатовимірний прояв глобалізації виявляється через зростання масштабів та динамізацію міжнародного руху товарів, послуг, факторів виробництва, інформації, технологій. З одного боку, це викликає максимальне зближення національних економік, їхнє взаємопереплетіння і навіть зрощення, а з іншого, - посилення міждержавних та міжблокових протиріч та посилення конкурентної боротьби між суб'єктами міжнародних економічних відносин на регіональному, субрегіональному та глобальному рівнях. Глобалізація обертається посиленням нерівномірності у соціокультурному поступі народів, дедалі більшим розмежуванням у світовому масштабі полюсів надмірного багатства та злиднів, справді гідного людини життя та нестерпного животіння, існування у вічних муках. Як показала новітня історія, з часом ситуація лише погіршується, прірва між лідерами та аутсайдерами світового розвитку не зменшується, а, навпаки, зростає, і це, без перебільшення, трагічно [5].

Саме виявлення та висвітлення позитивних і негативних явищ, притаманних глобалізаційним процесам, насамперед у світовому господарстві, є метою даної статті.

Ступінь вивчення теми. Дослідженню глобалізації і глобалізаційних процесів у сучасному світі присвячено десятки монографій, тисячі наукових та публіцистичних статей багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Зокрема, це зарубіжні дослідники Т. Левітт, К. Оме, К. Ейк, Дж. Біллінгтон, А. Вебер, Дж. К'єз. Серед вітчизняних науковців, що працювали над даною проблематикою, можна відзначити В. Пефтієва, В. Черновську, Г. Ділігенського, О. Панаріна, К. Градова, І. Данилевича, І. Гаврилову, Ю. Пивоварова, С. Патрушева, С. Айвазова, М. Покровського та ін.

Виклад основного матеріалу. Глобалізація (англ. globalization) - це перетворення певного явища на світове, планетарне, те, яке стосується усієї Землі.

Глобалізація - це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Основними наслідками цього процесу є міжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об'єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. В результаті глобалізації світ стає більш зв'язаним і залежнішим від усіх його суб'єктів. Відбувається збільшення як кількості спільних для груп держав проблем, так і кількості та типів інтегрованих суб'єктів.

Глобалізація є порівняно новою і найвищою стадією розвитку давно відомого процесу інтернаціоналізації (транснаціоналізації) численних аспектів суспільного життя. Вона відображає об'єктивний процес активізації взаємопроникнення та взаємозалежності сучасних соціально-економічних і суспільно-політичних процесів у світовому масштабі, які не лише долають національні бар'єри, а й поєднують на перший погляд несхожі й різновекторні явища [7].

Слово «глобалізація» запозичене з англійської мови та походить від лат. globus - куля, земна куля, глобус. Від цього слова було утворено прикметник «глобальний» англ. global - той, який має відношення до земної кулі: світовий, планетарний. Від слова global було утворено дієслово globalize - перетворювати певне явище на глобальне, «глобалізувати», - а також іменник globalization - перетворення певного явища на світове, на таке, яке стосується всієї земної кулі.

Спочатку ці слова почали вживатися у суспільних науках але в 1961 році слово globalization уперше зафіксовано в англомовному словнику. У 1983 році Теодор Левітт, професор Гарвардської школи бізнесу опублікував статтю «Глобалізація ринків», тому сучасну популярність і широкий вжиток терміну часто приписують йому [4].

Процес утворення світового ринку розпочався на зорі XX століття в епоху становлення великих міжнаціональних монополій. Зміцнілому акціонерному капіталу Заходу стало тісно в рамках внутрішнього ринку. У погоні за новими прибутками він кинувся в інші країни. Поділ світового економічного простору створив для великого капіталу можливість витягати монопольний надприбуток на територіях багатьох залежних країн.

Із другої половини XX ст. внаслідок швидкого економічного розвитку провідних індустріальних країн й удосконалення засобів міжнародного транспорту та комунікацій відбувся бурхливий розвиток міжнародної торгівлі. Міжнародна торгівля стала усе більше доповнюватися різними формами руху факторів виробництва (капіталу, робочої сили й технології), у результаті якого за кордон став переміщатися не тільки готовий товар, але й усі фактори виробництва. Як справедливо вказує професор Новицький В., за своєю природою інтернаціоналізація - це процес розширення господарської діяльності за межі окремих національних економік у вигляді багатосторонніх коопераційних контактів з метою підвищення продуктивності та ефективності виробництва. Ключовими рисами такої транснаціоналізації ринкової діяльності є усунення перешкод з боку урядів для руху товарів і факторів виробництва, а також подальша активізація міжнародних організацій, які сприяють лібералізації руху товарів і факторів виробництва [6].

Говорячи про глобалізацію, не можна оминути й соціальний, або, якщо точніше, соціокультурний фактор. Взагалі у ХХ сторіччі відбувся певний комплекс складних соціально-економічних, політичних, соціокультурних процесів, і, слід зазначити, що вони неперервно прискорювалися в межах століття. Друга половина ХХ сторіччя (після перемоги над нацизмом та створення Організації Об'єднаних Націй), особливо останні десятиріччя - це період інтенсивного поглиблення не тільки економічних, а й багатосторонніх зв'язків між народами, які охоплюють без перебільшення всі сфери суспільного життя. Зароджується новий тип світосприйняття та мислення, в якому людство починає розглядатися як внутрішньо єдиний суб'єкт загальнопланетарної діяльності. Не випадково саме цей період став часом розгортання у світі науково-технічної революції [9].

Закономірним результатом розвитку міжнародної торгівлі й міжнародного руху факторів виробництва стала економічна інтеграція - вона є особливим етапом інтернаціоналізації господарського життя.

Економічна інтеграція характеризується деякими істотними ознаками, які в сукупності й відрізняють її від інших форм економічної взаємодії країн:

- взаємопроникненням і переплетенням національним виробничих процесів;

- широким розвитком міжнародної спеціалізації й кооперації у виробництві, науці й техніці на основі найбільш прогресивних і глибоких їхніх форм;