Стратифікаційні процеси у сучасному українському суспільстві

Сутність соціальної стратифікації, основні категорії та системні характеристики. Теорія соціальної стратифікації та її критерії. Процеси трансформації структури населення та дослідження соціально-стратифікаційного виміру українського суспільства.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ДИПЛОМНА РОБОТА

СТРАТИФІКАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ В ДОСЛІДЖЕННІ СОЦІАЛЬНОЇ СТРАТИФІКАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА

1.1 Сутність соціальної стратифікації, основні категорії та системні характеристики

1.2 Теорія соціальної стратифікації та її критерії

РОЗДІЛ ІІ. ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ СОЦІАЛЬНОГО СТРУКТУРУВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

2.1 Процеси трансформації соціальної структури українського суспільства

2.2 Аналіз досліджень стратифікаційних процесів у сучасному українському суспільстві

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасне українське суспільство переживає корінну трансформацію соціальної структури. Для ефективного управління процесами оновленого суспільства треба чітко знати, які верстви, класи, групи виграють або програють від тих чи інших реформ. Безперечно, у нас є певні зрушення на шляху до суспільної структурованості. Але в нашому суспільстві ще не виробилося різноманіття соціальних груп, які б чітко усвідомлювали та захищали свої інтереси.

Як відомо, соціальна структура радянського суспільства багато в чому була результатом цілеспрямованої діяльності держави. Демонтаж тоталітарної системи зумовив зміну механізму відтворення соціальної стратифікації. Сьогодні на формування соціальної структури українського суспільства впливають два основні фактори: по-перше, перетворення всіх соціальних інститутів - економічних, політичних, культурних, освітніх, включно з інститутами власності та влади; по-друге, відбувається зміна самої соціальної природи основних компонентів соціальної структури - груп, верств, прошарків та відтворення їх як суб'єктів власності та влади.

У соціальній структурі сучасного українського суспільства ми спостерігаємо співіснування старих і нових компонентів. Відбувається становлення нових видів міжгрупової інтеграції за формами власності, прибутками, включенням у владні структури, соціальною самоідентифікацією тощо. В цілому соціальна структура характеризується нестійкістю як на рівні процесів, що відбуваються всередині соціальних груп і між ними, так і на рівні самоусвідомлення особистістю свого місця в соціальній ієрархії.

Об'єктом дослідження роботи є стратифікаційні процеси у сучасному українському суспільстві.

Предметом дослідження роботи є дослідження процесів соціального струкуртурування в Україні

Метою даної роботи є аналіз досліджень стратифікаційних процесів сучасного українського суспільства.

Основні завдання:

- висвітлити теоретико-методологічні та історичні передумови дослідження соціальної стратифікації;

- з'ясувати сутність, системні характеристики, основні категорії та поняття, функції соціальної стратифікації;

- проаналізувати класичні теорії та сучасні напрямки стратифікаційних досліджень у вітчизняній та світовій соціологічній думці;

- розкрити на підставі ряду досліджень стратифікаційні процеси в сучасному українському суспільстві, з'ясовати їхню специфіку;

- проаналізувати результати теоретичних та емпіричних соціологічних досліджень соціально-стратифікаційного виміру українського суспільства;

Теоретико-методологічною основою дослідження стали наукові методи вивчення інформації та інформаційного простору: аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, системний підхід і модельний метод. Використовувались загально соціологічні методи вивчення соціальних фактів, такі як аналіз документів, спостереження та ін. для досягнення наукової об'єктивності результатів було використано увесь комплекс загальнонаукових і специфічних методів дослідження.

Визначення головних завдань роботи зумовило її структуру. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновку, списку літератури.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ СТРАТИФІКАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА

1.1 Сутність соціальної стратифікації, основні категорії та системні характеристики

Соціологія - наука про соціальне. В соціологічній літературі поняття соціального використовується у широкому та вузькому змісті слова. У широкому змісті соціальне тотожне суспільному і служить для якісної характеристики суспільства на відміну від живої природи. Соціальне у вузькому змісті слова служить для характеристики суб'єктів соціальної дії, видів соціальних зв'язків всередині суспільства (особистості і суспільства, спільнот між собою, особистості, суспільства і соціального цілого). Важливим при цьому є розуміння соціальної структури та соціальної стратифікації - результатів існуючого розподілу суспільства на страти та нерівності положень, які вони займають у суспільстві.

Під соціальною структурою соціологи розуміють багатовимірний ієрархічно організований соціальний простір, в якому соціальні групи різняться ступенем володіння власністю, владою і соціальним статусом. Отже, соціальна структура - це сукупність соціальних спільнот, таких як клас, трудовий колектив, група, верства; соціально-демографічних, професійно-кваліфікаційних, територіальних і етнічних спільнот, пов'язаних між собою відносно стійкими взаємовідносинами. Соціальна структура сучасного суспільства містив в собі велику кількість соціальних спільнот, прошарків, труп, які можна типологізувати як:

соціально-класові - класи, соціальні прошарки, соціальні групи та верстви;

соціально-професійні - виробничі, навчальні, військові колективи тощо;

соціально-демографічні - сім'ї, молодь; соціально-територіальні - міста, села, райони;

соціально-етнічні - нації, народності, етноси [1].

Учені називають дві моделі соціальної структури, в основу яких покладено принципи вільного господарювання:

1. модель розвинутого демократичного ринкового суспільства, яке підтримується потужним середнім класом, що становить до 80% громадян. У суспільстві такого типу суспільна злагода забезпечується виключно демократичними інститутами;

2. модель слаборозвинутого суспільства, в якому існує різкий поділ населення на бідних і багатих, а середній клас дуже нечисленний. У такому суспільстві надто важко створити стабільний механізм досягнення суспільного компромісу.

Якщо в першому випадку право на владу, на високі посадові пости забезпечується довірою суспільства на демократичних виборах, то в другому - майновим станом, можливістю використання приватних фінансових коштів ддя реалізації політичних цілей [1].

Виходячи із визначення соціальної структури суспільства, центральними є поняття соціальної групи, спільноти. Соціальні групи - це відносно стійкі, історично складені спільності людей, які відрізняються за роллю і місцем у системі соціальних зв'язків історично визначеного суспільства. Необхідно також виділити поняття соціальних страт, прошарків або верств, що виступають головними елементами соціальної структури.

Під соціальними прошарками розуміються всі соціально-економічні групи, що займають різне становише в структурі соціальної системи та між якими існує соціальна нерівність [2].

Страти - це великі сукупності людей , які різняться за своїм становищем у соціальній ієрархії суспільства. Основою утворення страт є природна й соціальна нерівність. Природна нерівність зумовлена різними фізіологічними та психологічними властивостями, якими різні люди наділені від природи, з народження (етнічна приналежність, статево-вікові особливості, родинні зв'язки, фізичні та психологічні особливості тощо). Нерівність, зумовлена природними відмінностями, є першою формою нерівності, що проявляється й у деяких тварин. У людей вона може стати основою появи нерівноправних відносин.

Проте, головною рисою людського суспільства є соціальна перівність, пов'язана з відмінностями, що зумовлені соціальними чинниками: поділом праці (розумова й фізична), укладом життя (міське й сільське населення), соціальною роллю (інженер, політичний діяч, батько тощо).

Суспільство є не просто диференційованим на окремі групи, воно ще є ієрархієзованим. У ньому одні групи мають більше прав, привілеїв і переваг у порівнянні з іншими. Така соціальна нерівність привносить у життя людей багато несправедливості.

Соціальна верства - це елемент соціальво-класової структури суспільства; сукупність індивідів, що зайняті економічно та соціально рівноцінними видами праці і, відповідно, отримують приблизно однакову матеріальну та моральну винагороду.

Соціальна верства відрізняється розміром внеску в розвиток економіки та соціальної сфери, рівнем загальної й спеціальної освіти, кваліфікації, прибутку, умовами праці та побуту, рівнем культури та суспільно-політичної активності тощо. Соціальні верстви виділяють із урахуванням певної множини взаємопов'язаних ознак: складності виконуваної праці, рівня кваліфікації і заробітної платні, побутових (житлових) умов. Соціальні верстви ще іноді розглядають як. таку спільноту, в якій кожен індивід є носієм однієї ознаки. Такою ознакою може бути тип трудової поведінки на робочому місці; рівень доходу; способи проведення вільного часу і задоволення потреб; зміст соціальних орієнтацій, установок, цінностей, інтересів; ставленн...