Монархія як форма правління сучасного світу

Поняття та види монархій, їх характеристика. Монархічна форма правління в сучасному світі, основні тенденції та перспективи розвитку. Течії українського монархізму; конституційно-правові шляхи запровадження в Україні інституту одноосібного монарха.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Монархія як форма правління

1.1 Поняття монархії

1.2 Види монархій та їх характеристика

Розділ 2. Монархічна форма правління в сучасному світі

2.1 Конституційна монархія як найбільш поширена

2.2 Сучасний ісламський абсолютизм

2.3 Нетипові форми монархій сучасності

Розділ 3. Перспективи розвитку монархії

3.1 Основні тенденції та перспективи розвитку монархій в світі

3.2 Течії українського монархізму

3.3 Конституційно-правові шляхи запровадження в Україні інституту одноосібного монарха

Висновки

Список використаної літератури

Додатки



ВСТУП

Монархія (від грец. monarchia -- єдиновладдя, єдинодержавність) -- форма управління державою, за якою найвища влада цілковито або частково зосереджена в руках єдиної особи монарха і є здебільшого спадковою.

В сучасному світі існує понад 230 держав і самокерованих територій, що мають міжнародний статус. Із них тільки 41 держава має монархічну форму правління. Не враховуючи декілька десятків територій, що знаходяться владою Британської корони.

Сьогодні монархія - це надзвичайно гнучка і багатолика система в діапазоні від родоплемінної форми до монархічного варіанту демократичної держави у багатьох європейських країнах.

Перше місце за кількістю країн з монархічною формою державності тримає Азія. Це прогресивна та динамічна Японія. Лідери мусульманського світу - Саудівська Аравія, Бруней, Кувейт, Катар, Йорданія. Бахрейн, Оман. Дві монархічні конфедерації - Малайзія і Об'єднані Арабські емірати. А ще - Таїланд, Камбоджа, Бутан.

Друге місце належить Європі. В основному усі монархії в даному регіоні є конституційними (Великобританія. Швеція, Норвегія, Іспанія, Данія та ін.). однак представлена і теократична монархія - Ватикан.

Третє і четверте місця займають Африка (Марокко, Лесото і Свазіленд) і Полінезія (Тонга).

Тим не менше, низка країн з республіканською формою правління вимушені миритись з наявністю на своїх територіях традиційних монархічних або родоплемінних утворень, і навіть закріплювати їх права в конституції. До таких можна віднести: Уганду. Нігерію, Індонезію, Чад та ін. Навіть такі країни як Пакистан та Індія, які ліквідували суверенні права монархів (ханів, султанів, раджів, магараджів) на початку 70-х рр. ХХ ст., часто вимушені приймати існування цих прав де-факто.

Як показує історичний досвід, в багатонаціональних державах цілісність країни перш за все пов'язана з монархією. Це можна прослідкувати в минулому, на прикладі Російської імперії, Австро-Угорщини, Югославії, Іраку. Режим, що приходить на зміну монархічному. Як це було, наприклад в Югославії та Іраку, вже не володіє тим авторитетом і вимушений застосовувати репресії, які не були притаманні монархічній системі управління.

Друга половина ХХ ст. дає декілька успішних прикладів повернення народів, що пережили епоху нестабільності, громадянських війн та інших конфліктів, до монархічної форми правління. Найвідоміший приклад - Іспанія. Іншим таким прикладом є Камбоджа. Так, 2007-й рік показав, що в умовах парламентської кризи, що виник через протиріччя фламандських і валлонських політиків, саме авторитет короля Альберта ІІ утримав Бельгію від розпаду на два самостійних державних утворення. Тоді я к відміна в 2008 р. в Непалі монархічного устрою, потягнула державу в цілу низку політичних криз і перманентного громадянського протистояння.

Дуже важлива при вивченні особливостей сучасних монархій є сама особа монарха. Адже главою держави не може стати звичайна людина. Для цього потрібна вольова, комунікабельна людина, здатна вести за собою народ.

Монархія сьогодні є черговою сходинкою в розвитку способів організації державної влади, але саме ця форма правління виявилась тією фазою в їх розвитку, яка, змінюючись і модифікуючись, змогла пройти довгий шлях від зародження державності до сьогодення.

Актуальність теми. Дана тема є актуальною тому, що значна частина суспільства вважає, що монархічна форма правління є пережитком минулих епох. У своїй роботі я хочу показати, що сучасна монархія пристосувалася до тих вимог, які ставить перед нею світ, і є прикладом стабільності і цілісності держави. Також при аналізі монархій на розгляд ученими виносяться частіше за все ознаки того чи іншого виду монархічній формі правління, а особливостям монархій приділяється мало уваги. Дана тема також дуже актуальна в сучасних політичних умовах, тому що сьогодні все гучніше звучать заклики прибічників монархії в Болгарії, Румунії, Португалії, Росії.

Об'єкт дослідження: монархічна форма правління в різних країнах світу на сучасному етапі їх розвитку.

Предмет дослідження: особливості розвитку монархій в сучасному світі, принципи їх державного устрою та функціонування вищих органів державної влади.

Мета дослідження: проаналізувати розвиток сучасних монархій та визначити перспективи їх розвитку; розглянути течії українського монархізму та можливість запровадження монархії в Україні.

У відповідності з метою, поставлено наступні завдання:

1. визначити поняття монархії та її характерні особливості, а також охарактеризувати види монархій в їх історичному розвитку;

2. проаналізувати особливості монархій сучасного світу, окремо конституційної монархії, абсолютних монархій ісламського світу, та нетипових форм монархічного правління (квазіпарламентська, патріархальна, виборна, теократична);

3. розглянути основні тенденції та перспективи розвитку монархічної форми правління в світі;

4. визначити течії українського монархізму та розглянути конституційно-правові шляхи запровадження в Україні інституту одноосібного монарха.

При дослідженні даної проблеми я використав наступні методи:

1. формально-юридичний, для розуміння роботи монархічного апарату саме з юридичної точки зору;

2. порівняльно-історичний, для проведення межі між сучасністю та історією і розуміння значимості вивчення монархій на сучасному етапі;

3. порівняльно-правовий, для виділення загальних закономірностей правового розвитку монархій;

4. метод системного аналізу, для вивчення монархії як системного елементу сучасного світового співтовариства.

Ступінь наукової розробки проблеми. Проблемі форми правління держави присвячено низку наукових видань різних за жанрами та формами. В більшості випадків монархія розглядається в контексті вивчення форм держави. Зокрема, Симонішвілі Л. [24] розглядає монархіє не окремо, а разом, і порівнюючи її, з республікою; Бостан Л. [4] окремо виділяє розділ східних монархій. Досить цікавою є монографія Сухоноса В. [15], де розкриваються основні риси розвитку монархій в сучасному світі. Також даній проблематиці присвячена низка статей в наукових юридичних та історичних виданнях.

Структура курсової роботи:

Ш вступ,

Ш 3 розділи,

Ш висновки,

Ш список використаної літератури та джерел із 30 позицій.

Ш додатки.

Загальний обсяг роботи 41 сторінка.



РОЗДІЛ 1: МОНАРХІЯ ЯК ФОРМА ПРАВЛІННЯ

1.1 Поняття «монархії»

Монархія (від грец. мonarchia - єдиновладдя, єдинодержавність) - це форма правління, при якій найвища державна влада повністю (необмежена, абсолютна монархія) або частково (обмежена, конституційна монархія) належить одній особі - спадкоємному монархові [27, с. 12].

Для того, щоб докладно розібратися в понятті «монархія», необхідно виділити її характерні ознаки:

1. Главою держави є монарх (імператор, король, султан, принц, шах, емір та ін..);

2. Статус монарха передається спадково. У відповідності з цією ознакою можна виділити такі способи престолонаслідування:

- Салічний, при якому жінки повністю виключаються з кола спадкоємців престолу (Норвегія, Японія, Бельгія);

- Кастильський, не виключає жінок з числа спадкоємців. Існує два різновиди цього способу престолонаслідування - традиційний і сучасний. Згідно з першим престол передається по старшинству, але діє принцип «молодший брат має перевагу над старшою сестрою» (Великобританія, Данія, Іспанія). Сучасний спосіб цього принципу не передбачає (Швеція);

- Австрійський, жінок з числа спадкоємців не виключає, але дає чоловікам перевагу в усіх ступенях спорідненості (Люксембург, Ліхтенштейн, Монако, Нідерланди);

- Клановий, характерний для арабських країн, при якому монарха вибирає правляча родина.

3. Юридична безвідповідальність монарха (юридичний імморалізм), тобто монарх не несе ніякої відповідальності за результати свого правління. Для даної ознаки характерний інститут контрасигнатури (контрасигнації) - скріплення акту глави держави підписом міністра, що означає, що юридичну і політичну відповідальність за даний акт несе скріпивший його міністр.

На сьогодні під монархією розуміють таку форму правління, за якої формально спадкоємний одноосібний глава держави здійснює свої повноваження безстроково і звільняється від юридичної відповідальності перед своїми підданими. Утім таке визначення...