Особливості Мінойської цивілізації та її культурне значення. Історично-культурна спадковість мікеньської цивілізації та її відмінність від мінойської культури. Релігійні світобачення давніх греків. Міфологічні цикли, присвячені Крито-Мікенській культурі.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Крито-Мікенська культура: зародження, розквіт та занепад

1.1 Особливості Мінойської цивілізації та її значення в культурному розвитку Середземномор'я

1.2 Історично-культурна спадковість мікеньської цивілізації та її відмінність від мінойської культури

Розділ 2. Крито-Мікенська культура у релігійному та міфологічному світобаченні давніх греків

2.1 Релігійні світобачення давніх греків

2.2 Міфологічні цикли присвячені Крито-Мікенській культурі

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

В масштабах давнього світу культура Стародавньої Греції досягла особливо високого рівня розвитку. Там процвітали точні, природничі та гуманітарні науки. У Стародавній Греції виникли і розвивались основні напрямки філософії які лягли в основу багатьох сучасних філософських концепцій і парадигм. Грецька мова до сих пір широко використовується у сучасній науковій термінології. Значна частина наших імен має грецьке коріння. Значна кількість прислів'їв та приказок, сюжетів казок та байок беруть свій початок саме із Стародавньої Греції. До сих пір давньогрецькі трагедії та комедії збагачують репертуар театрів всього світу і викликають інтерес у глядачів. Блискучих успіхів досягли образотворче мистецтво, література та інші області мистецтва. Особливу увагу на себе звертає архітектура Давньої Греції. Культурний спадок Давньої Греції виключно великий, а його дослідження і в наші часи залишається плідним. Виходячи з цього актуальність теми даної роботи полягає в тому, щоб визначити особливості культурно релігійного комплексу Крито-Мікенської культури, який став основою для подальшого розквіту давньогрецького суспільства у класичний період грецької історії (V-IVстоліття до н.е.).

Темою нашого дослідження було обрано "Крито-Мікенська культура та її значення у становленні античної цивілізації".

Об'єкт - Культурно-релігійний комплекс Крито-Мікенської культури.

Предмет - архітектурні пам'ятки Крито-Мікенської культури та міфологічні уявлення давніх греків.

Метою дослідження є розкрити особливості Крито-Мікенської культури та міфічного світобачення, визначити її значення у становленні античної цивілізації.

Завдання дослідження

1. З'ясувати особливості Мінойської цивілізації та її значення в культурному розвитку Середземномор'я.

2. Визначити історично-культурна спадковість мікеньської цивілізації та її відмінність від Мінойської культури.

3. Простежити релігійні світобачення давніх критян.

4. Розглянути міфологічні цикли присвячені Крито-Мікенській культурі.

Методи дослідження:

- теоретичні - аналіз, синтез і класифікація літературних джерел

Структура роботи: робота складається зі вступу, 2-ох розділів, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1.

КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА: ЗАРОДЖЕННЯ, РОЗКВІТ ТА ЗАНЕПАД

1.1 Особливості Мінойської цивілізації та її значення в культурному розвитку Середземномор'я

Найдавнішим осередком цивілізації в Європі був острів Крит. Його культура, яка виникла на одному з самих жвавих перехресть давнього Середземномор'я, відчула на собі вплив таких різнорідних культур, як культура Єгипту, Месопотамії, Анатолії , Придунав'я і Балканської Греції. Але особливо важливу роль у формуванні критської цивілізації відіграла культура сусіднього з Критом Кікладського архіпелагу [10, с. 35].

Час виникнення мінойської цивілізації порубіжжя 3-2 тисячоліть до н.е., або кінець епохи ранньої бронзи. До цього моменту культура Криту не виділялась на загальному фоні давніх культур Егейського світу. Епоха неоліту а також ранньої бронзи (4-3 тисячоліття до н.е.) була в історії Криту часом поступового, відносно спокійного накопичення сил перед вирішальним стрибком на новий рівень суспільного розвитку. В першу чергу цьому сприяло розвиток і удосконалення виробничих сил критського суспільства. Ще на початку 3-го тисячоліття до н.е. на Криті було засвоєно виробництво міді, а потім і бронзи. Бронзові знаряддя праці і зброя поступово витісняють аналогічні вироби із каміння. Важливі зміни відбуваються у сільському господарстві Криту. Його основою стає землеробство нового полі культурного типу орієнтоване на одночасне зрощування трьох головних сільськогосподарських культур: злакові, виноград і оливи. Результатом усіх даних економічних зрушень стає зріст виробництва землеробської праці і збільшення маси надлишкового продукту. На цій основі в окремих общинах почали створюватись резервні фонди сільськогосподарських продуктів, за рахунок яких не лише покривалась нестача харчів в неврожайні роки, але і забезпечувалось проживання людей незайнятих безпосередньо у сільськогосподарському виробництві, наприклад, спеціалісти-ремісники. Таким чином, вперше стало можливим відокремлення ремісництва від сільського господарства, і розвиток професіональної спеціалізації у різноманітних галузях ремісничого виробництва. Про високий рівень професійної майстерності, досягнутої мінойськими ремісниками вже у 2-й половині 3-го тисячоліття до н.е., свідчать знахідки які відносяться до цього часу: ювелірні вироби, виточений з каміння посуд, різні печатки. Наприкінці того ж періоду на Криті було вже відоме гончарне коло яке дозволили досягти більшого прогресу у виробництві кераміки [21, с. 68].

Прогрес критської економіки в епоху ранньої бронзи сприяв швидкому збільшенню населення у найбільш родючих районах острова. Про це свідчить поява багатьох нових поселень, більшість з яких розміщувалась у східній частині Криту і на центральній рівнині Мессара. Одночасно відбувається інтенсивний процес соціального розшарування критського суспільства. Всередині окремих общин виокремлюється впливовий прошарок знаті. До її складу входять, в основному, родові вожді і жреці. Всі ці люди були звільнені від безпосередньої участі у виробничій діяльності та займали привілейоване положення у порівнянні з масою рядових общинників. На іншому полюсі соціальної системи з'являються раби, головним чином із числа полонених чужеземців. В цей період на Криті починають складатися нові форми політичних відносин. Більш сильні і багатолюдні общини підкоряють своїх сусідів і примушують їх сплачувати данину, обкладають різноманітними повинностями. Вже існуючі племена і племінні союзи консолідуються, набуваючи все більш чіткої політичної організації. Закономірним результатом усіх цих процесів було створення на порубіжжі 3-2 тисячоліть перших «палацових» держав.

Вже на початку 2-го тисячоліття на острові існувало декілька самостійних держав. Кожне з них включало до свого складу по декілька десятків невеликих поселень які групувались навколо одного з чотирьох відомих на даний час археологам великих палаців. В це число входять палаци Кносса, Феста, Малліі, Като Закро. На превеликий жаль, від старих палаців залишилось небагато, пізніші забудови майже всюди стерли їх сліди. Лише у Фесті зберігся велике західне подвір'я старого палацу і частина внутрішніх приміщень. Серед палацового начиння цього періоду найбільший інтерес представляють глиняні розписні вази стиля Камарес. Прикрашаючий стінки цих сосудів стилізований рослинний орнамент створює враження беззупинного руху поєднаних одне з одною геометричних фігур: спіралей, дисків, розеток та інше. Тут в перше дає про себе знати той динамізм який стане в подальшому відмінною рисою всього мінойського мистецтва. Вражає також і кольорове розмаїття цих розписів.

Приблизно 1700 р до н.е. палаці Кноса, Феста, Малліі і Като Закро були зруйновані, напевно в результаті сильного землетрусу який супроводжувався пожежами. Ця катастрофа лише ненадовгий час припинила розвиток критської культури. Незабаром на місці зруйнованих палаців були збудовані нові будинки того ж типу, які, в основному, зберегли планування своїх попередників хоча і перевищували їх своєю монументальністю і красою архітектурного оздоблення. Таким чином, розпочався новий етап в історії мінойського Криту відомий в науці як "період нових палаців", або Пізньомінойський період [9, с. 116].

Найбільш вражаючою архітектурною спорудою даного періоду є відкритий А. Евансом палац Міноса в Кноссі. Значний матеріал зібраний археологами під час розкопок у цьому палаці дозволяє скласти уяву про те, якою була мінойська цивілізація в епоху її найвищого розквіту. Греки називали палац Міноса "лабіринтом". У Кноссі дійсно було виявлено великий за своїми розмірами будинок, або навіть цілий комплекс будинків загальною площею 10 тис м², який включав в себе біля 300 приміщень самого різноманітного призначення.

Архітектура критський палаців незвичайна, своєрідна та ні на що не схожа. В ній немає нічого спільного з великогабаритною монументальністю Єгипетських та Ассиро-Вавілонських архітектурних споруд. Разом з тим вона далека від гармонічної урівноваженості класичного грецького храму з його суворо математично розрахованими пропорціями. Внутрішнє планування палацу відрізняється надзвичайною складністю, навіть заплутаністю. Житлові кімнати, господарські приміщення, коридори, внутрішні подвір'я і світлові колодязі розміщенні, на перший погляд, без усілякої зримої системи і...