Андрій Бандера: історичний портрет

Формування світогляду А. Бандери. Аналіз громадсько-політичної діяльності видатного представника української суспільно-політичної думки і національно-визвольної боротьби. Ідейний та практичний внесок священика у розвиток українського національного руху.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Андрій Бандера: історичний портрет



ЗМІСТ

ВСТУП

1. Формування світогляду та початок діяльності А. Бандери

2. А.Бандера в контексті епохи ЗУНР

3. Особливості громадської діяльності Бандери в міжвоєнний період

ВИСНОВОКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Актуальність теми. Громадсько-політична діяльність видатного представника української суспільно-політичної думки і національно-визвольної боротьби, греко-католицького священика Андрія Бандери донині не знайшла в історичній науці всебічного цілісного висвітлення. А. Бандера репрезентував самостійницьку течію національно-визвольного руху на поч. XX ст. Громадсько-політична діяльність Бандери спрямована підняття рівня національної самосвідомості українського народу, розвиток його націотворчої активності, як і практичні організаційні зусилля в політичній та ідеологічній сферах на початку ХХ ст. потребують ґрунтовного системного аналізу й концептуального висвітлення. Актуальність з'ясування цих проблем зумовлюється як завданнями історичної науки, її прагненням дати об'єктивну і по можливості вичерпну оцінку історичним подіям і постаттям, так і значенням історичного досвіду минулого для ефективного вирішення актуальних проблем сучасного державотворення, надійного захисту національних інтересів українців. Всебічне висвітлення патріотичної позиції А. Бандери має також важливе виховне значення, сприяє формуванню високорозвиненої національної самосвідомості та активної життєвої позиції у громадян України. Мета роботи полягає в здійсненні цілісного системного аналізу громадсько-політичної діяльності А. М. Бандери в контексті епохи ЗУНР та в міжвоєнний період, визначенні та оцінці його ідейно-політичного й організаційно-практичного внеску в ці процеси.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі дослідницькі завдання:

1. Прослідкувати формування світогляду та початок діяльності А. Бандери.

2. Проаналізувати роль Андрія Бандери в встановлені ЗУНР.

3. Охарактеризувати особливості діяльності Бандери в міжвоєнний період.

Об'єктом дослідження є особа А. Бандери, його релігійно - громадська діяльність та ідейно-політична спадщина.

Предметом є становлення А. Бандери як священика, основні форми та зміст його громадсько-політичної діяльності, ідейний та практичний внесок у розвиток українського національного руху.

Хронологічні рамки дослідження об'єктивно визначаються роками життя Андрія Бандери - 1882 - 1941, хоча період його активної громадсько-політичної діяльності окреслюється 1906 - 1941роками: від переїзду до Угринова Старого, де він активно включився в діяльність ставши священиком до смерті в 1941 році.

Територiальні рамки дослідження охоплюють територію Станіславського повіту, зокрема с. Старий Угринів та Бережниця Калуського повіту, де Андрій Бандера розгорнув свою діяльність як священика та громадсько - політичного діяча, також м. Київ де його було вбито.

Теоретико-методологічну основу роботи складають наукові принципи історизму, об'єктивності та достовірне висвітлення історичних подій. Для досягнення поставлених завдань автор використав наступні методи дослідження:

- історико-теоретичний при вивченні й систематизації доступних історичних та літературних наукових праць, статей;

- системний при комплексному вивченні об'єктів як єдиного комплексу з узгодженим функціонуванням усіх його складових частин;

- порівняльний при порівнянні фактів і узагальнення про їх спільні риси і властивості;

А також проблемно-хронологічний, аналізу та синтезу, описовий та історичний.

Що ж до джерельної бази дослідження, то її склали насамперед документи Центрального державного історичного архіву України у Львові стаття Р. Дзюбана «Звідки рід Степана Бандери», генеалогію роду Бандерів автор прослідкував за Йосифінською метрикою від 1785 року, матеріали товариства « Просвіта », « Хроніка парохії Бережниця Шляхотська » о. Дмитра Березовського, Івано - Франківського музею визвольних змагань Прикарпатського краю ( автобіографія о. Андрія Бандери « Мої особисті зізнання » ), протокол допиту провідника КЕ ОУН Степана Бандери тощо.

Щодо літератури, то дана проблема висвітлена в працях Арсенича П., Федоріва Т. « Родина Бандерів », Бурнашова Г., Яневича Б. « Степан Баандера та його родина », також Грабовецький В. « Історія Калуша ». Окремі факти життя о. А Бандери згадуються в праці Даніва В. « Бережниця », та в статті Сливки Л. « Деякі аспекти етносоціального конфлікту в Бережниці Шляхетській »,

Наукова новизна роботи дозволяє на базі наявного кола історіографічного матеріалу здійснити спробу комплексно і всебічно дослідити дану проблему.

Практичне значення: дана інформація може використовуватися учнями шкіл, гімназій, коледжів, студентами професійно-технічних училищ для підготовки семінарів та написання реферативних робіт а також тими, хто просто цікавиться даною проблематикою.

Структура роботи побудована за проблемно-хронологічним принципом, обумовлена метою і завданням дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел.

бандера політичний визвольний національний



1. Формування світогляду та початок діяльності А. Бандери

Бандера Степан Михайлович ( 1882 - 1941 ) - греко - католицький священик, культурно - громадський і політичний діяч, батько провідника ОУН - УПА Степана Бандери. Перед смертю написав « Мої особисті зізнання » ( кримінальна справа № 61112 ) - сповідь про себе, свою родину і суспільно - політичне життя в Західній Україні 1 - ї пол. XX ст.

Етимологію прізвища « Бандера » ( в багатьох мовах світу перекладається як провідник, прапороносець), дослідив та описав у статті « Бандера - це прапор » кандидат філологічних наук Микола Лесюк. За його доводами слово bandera потрапило до української мови в XV - XVI ст., що у багатьох сучасних європейських мовах має значення - « прапор ».

Походження роду Бандерів не з'ясовано, бо генеалогію за архівними записами в Йосифінській метриці можна прослідкувати тільки з 1785 року, де записано про Гриня Бандеру, що мешкав в Стрию й на Долішніх Ланах мав 6 моргів поля, вирощував жито, пшеницю, овес, косив сіножать [ 2, с. 11 ].

Народився 11 ( у деяких документах 12 ) грудня 1882 року в сім?ї міщан - рільників Михайла Бандери і Розалії - Євфрозини з дому Білецьких. Немовля охрестив о. Адам Каленюк. Кумами на хрестинах були Микола Сольман та Марія, дружина Улицького Івана. Мешкали вони в Стрию на дільниці,званій Ланами, володіли там полем і займалися рільництвом. У сім?ї було четверо дітей - два сини і дві дочки: Андрій, Климентина, Софія, Осип. Осип (1896 - 1981 ) здобув вищу освіту, був інженером, служив підхорунжим першого полку Українських Січових Стрільців, під час німецької окупації, був посадником міста Стрия, згодом з дружиною і дітьми емігрував до Америки, де й помер. Автор спогадів « Квіти й терня на дорозі мого життя . Квітучі береги ». Нью - Йорк . - 1976. - ч.16. [ 31, с. 13 ].

У родині Бандерів, що проживала у Стрию, патріотизм і побожність були основою виховання.

Яскравим прикладом служить життя Андрія Бандери. Закінчивши 1902 р. польську гімназію в Стрию, Андрій продовжив навчання на богословському факультеті Львівському університеті. Із запалом приступивши до навчання в університеті, молодий студент через свою допитливість додатково відвідував лекції з філософії, сільського господарства та кооперації. До того ж він був завзятим книголюбом. Зі студентських літ Андрій Бандера бере активну участь у суспільно-політичному житті Галичини. Він був членом Наукового товариства імені Тараса Шевченка, ще в юному віці вступив до Національно-демократичної партії, писав статті до журналу « Молода Україна »

Після закінчення богословських студій одружився з Мирославою Глолзінською ( 1906 р. ), яка походила із старої священичої родини і була дочкою о. Володимира Глодзінського ( ? - 1913 ) й Катерини з родини Кушликів.

Отець Володимир був парохом села Завою, а з 1883 - в Старому Угринові. Завдяки його старанням парохія набула великого розквіту. Священик сам купив подвір?я, де розмістив Бережницьку школу, в якій учителював його син Олександр. Проводив о. Володимир значну культурно - освітню діяльність, не вдаючись до політики, щоб не загострювати відносини з владою і місцевими поляками та міщанами, шляхтою, які проживали у Бережниці. Дбав у першу чергу про патріотичне виховання своїх восьмеро дітей. Його дочки вийшли заміж: Катерина за о. Володимира Антоновича, Юлія за урядовця Чепіля, Мирослава - о. Андрія Бандеру, Любов за о. Івана Чарторийського в Кобиловолоках на Тернопільщині, Олена за о. Яцишина у Рип?янці [ 35, с. 48 ].

Син Антін закінчив теологію і Мирославі випала важка доля: Перша світова війна, українсько - польська збройна боротьба, польський окупаційний режим. ЇЇ чоловік Андрій, а згодом і діти, активно включились у суспільно - політичну діяльність. Мирослава Бандера стала справжньою хранителькою домашнього вогнища, зносила на своїх плечах всі удари долі. Про ці випробування Степан Бандера згодом згадував: « Від листопада 1918 року наше родинне життя стояло під знаком подій у будуванні українського державного життя та війни в обороні самостійности… »

Свідчень про освіту дружини немає,...