Дослідження індивідуально-авторських новотворів у поезії Івана Драча

Структурно-семантична природа індивідуально-авторських новотворів І. Драча, їх функціонування в поетичному мовленні. Виявлення оказіональних і потенційних лексичних одиниць у творах Драча, встановлення їх структурної та комунікативної своєрідності.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Науково-лінгвістичні засади дослідження авторських новотворів

1.1 Визначення неологізмів як лінгвістичного явища

1.2 Шляхи виникнення індивідуально-авторських новотворів

Розділ 2. Авторські неологізми в поезії Івана Драча

2.1 Функції оказіональних слів у поетичному мовленні І. Драча

2.2 Оказіоналізми з різними емоційно-експресивними відтінками у поезії І.Ф. Драча

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Актуальність теми. Актуальність дослідження зумовлена потребою всебічного вивчення індивідуально-авторських новотворів з лексико-семантичного, структурно-словотвірного та функціонального поглядів у поезії Івана Драча. Саме таке дослідження розкриває роль новотворів як засобів авторського самовираження, що виступають своєрідними формами зв'язку з читачем, допомагають авторові зорієнтувати реципієнта на певних фрагментах мовлення.

Одним з важливих питань сучасної лінгвістики є вивчення індивідуально-авторських новотворів - позасистемних мовленнєвих явищ, яким притаманне індивідуальне, усвідомлене лише одним або кількома носіями мови контекстне значення.

Поетичне мовлення є джерелом різноманітних мовних інновацій, сферою, в якій виразно розкриваються системні й функціональні можливості мови. Індивідуально-авторські новотвори в сучасному поетичному мовленні посідають помітне місце, і без всебічного вивчення їх не можна говорити про новаторство в поезії взагалі. Пошуки сучасних поетів у галузі індивідуального словотвору мають вплив на розвиток образної системи поезії, збагачують поетичний лексикон, визначають перспективи творення нових номінативних одиниць за певними словотвірними типами, спонукають поетів до подальшого активного використання виражальних засобів мови. У зв'язку з цим особливого значення набуває аналіз фактів, що зумовлюють виникнення і функціонування авторських новотворів.

Лінгвістичні розвідки вітчизняних та зарубіжних мовознавців були спрямовані на вивчення різних аспектів оказіональних слів, а саме: лексико-семантичного (І.К. Білодід, Г.Й. Винокур, А.Г. Горнфельд, О.С. Кубрякова, В.В. Лопатін, В.М. Русанівський, Е. Ханпіра, В.А. Чабаненко, Д.М. Шмельов), словотвірного (Г.Й. Винокур, Н.І. Вовчук, Г.Н. Вокальчук, В.В. Герман, О.А. Земська, О.Г. Ликов, В.В. Лопатін, І.С. Олійник, Л.П. Павленко, О.О. Тараненко, І.С. Улуханов, Е. Ханпіра, В.М. Хохлачова В.А. Чабаненко), ономасіологічного (О.А. Габінська, Н.Є. Касьяненко), лексикографічного (І.М. Мальцева, Н.І. Фельдман, О.С. Чиркова). Естетичні функції оказіональних слів, особливості їх функціонального статусу розглядалися у працях О.Г. Ликова, В.П. Ковальова, О.І. Олександрової, Л.В. Пашко, І.Т. Принцевського.

Проте, незважаючи на численні праці, присвячені дослідженню оказіональних слів та пов'язаних з ними проблем, у лінгвістичній літературі немає єдності в їх теоретичному висвітленні. Досі не вироблено чітких критеріїв розмежування інновацій індивідуального мовлення на оказіональні та потенційні. Не зазнали всебічного висвітлення функції оказіональних слів у поетичному мовленні І. Драча. Поза увагою дослідників залишились авторські новотвори поетичних творів І. Драча, зокрема їх семантика, словотвір, особливості функціонування. Отже, необхідність комплексного дослідження оказіональних слів у поетичному мовленні І.Ф. Драча визначило вибір теми цієї дипломної роботи.

Об'єктом дослідження стали оказіональні слова, вжиті в поетичних творах Івана Драча.

Предметом дослідження є структурно-семантична природа індивідуально-авторських новотворів Івана Драча, їх функціонування в поетичному мовленні.

Мета дипломного дослідження полягає у виявленні оказіональних і потенційних лексичних одиниць у поетичних творах Івана Драча, встановленні їх структурної, семантичної та функціональної своєрідності, а також з'ясуванні їх ролі як комунікативних одиниць у поетичному мовленні.

Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:

- установити повний обсяг оказіональних слів в поезії Івана Драча;

- провести словотвірний аналіз авторських поетичних інновацій з урахуванням їх частиномовної належності;

- визначити продуктивність словотворчих засобів у творенні новотворів;

- виявити структурно-семантичні зв'язки і відношення між оказіональним словом і його твірною базою;

- розкрити основні функції оказіональних слів у поетичному мовленні;

- визначити роль оказіональних слів у формуванні поетичних текстів.

Матеріалом для дослідження послугували індивідуально-авторські новотвори, виявлені в поетичних творах І. Драча.

Методи дослідження. Багатоаспектний характер оказіональних слів визначає необхідність його різнобічного аналізу, що дає можливість розглянути їх з погляду семантики, словотвірної будови, особливостей функціонування в тексті порівняно з узуальною лексикою. Це зумовлює використання як основних описового та порівняльного методів дослідження, компонентного та контекстологічного аналізу, що охоплює також застосування прийомів спостереження, зіставлення і порівняння, частково статистичного опрацювання матеріалу.

Теоретичне значення дослідження полягає в подальшій розробці проблем, пов'язаних з семантикою і словотвором індивідуально-авторських новотворів у поезіях І. Драча, визначенні ролі й функцій цих одиниць у поетичному мовленні.

Практична цінність роботи полягає в можливості використання отриманих результатів у курсах лексикології, словотвору і стилістики сучасної української мови, лінгвістичного аналізу художнього тексту, у спецкурсах і спецсемінарах з проблем семантики поетичного слова, при укладанні словників індивідуально-авторських новотворів. Результати дипломного дослідження можуть бути використані для подальшого наукового опрацювання авторських новотворів у поезіях І. Драча.

Структура дипломної роботи зумовлена логікою та завданнями дослідження і складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і списку використаної літератури.

Розділ 1. Науково-лінгвістичні засади дослідження авторських новотворів

1.1 Визначення неологізмів як лінгвістичного явища

Виникнення нових слів у мові - процес перманентний. Його перебіг у різні періоди історії літературної мови відбувається нерівно, з неоднаковою інтенсивністю. Кінець XIX - початок XX ст. позначився значними суспільними змінами, економічними, соціальними та політичними катаклізмами, викликав появу величезної кількості нових реалій і понять, які потребували номінації. Так, у порівняно короткий часовий відтинок лексико-семантична система української мови поповнюється великою кількістю різноманітних інновацій, що зумовило справжній неологічний прорив.

Інтенсифікація інноваційних процесів зумовлює підвищення інтересу лінгвістів до проблем неології взагалі (Е.І. Ханпіра, О.Г. Ликов, В.В. Лопатін, М.О. Бакіна. О.А. Габінська, О.А. Земська, А.О. Брагіна, А.В. Березовенко та ін.), української зокрема (Г.М. Віняр, О.А. Стишов, Д.В. Мазурик, А. Самойлова та ін.), спонукає до осмислення природи неологізмів і до систематизації неологічного матеріалу [50, с. 220].

Досліджуючи процес неологізації, лінгвісти вкладають різний зміст у поняття неологізму. По-перше, неологізмом вважають слово або його лексичний зміст, що, на відміну від загальновідомих і узвичаєних лексичних одиниць чи їхніх традиційних значень, характеризується новизною і сприймається як незвичне. Тобто до неологізмів зараховують лексико-семантичні одиниці, які позначені стилістичним "відбитком свіжості". На цьому свого часу наголошував М.М. Шанський, який відзначав, що нове слово є неологізмом лише доти, доки мовець усвідомлює його предметно-логічну новизну або стилістичну своєрідність. По-друге, у лінгвістиці відоме й інше, хронологічне розуміння неологізмів. Зміст цього поняття значно ширший: воно охоплює всі нові явища в царині лексики або лексичної семантики, які виникли протягом певного, заздалегідь визначеного періоду, незалежно від того, чи відчувається в них стилістичний відтінок свіжості і незвичності, небуденності, чи він уже стерся, чи, може, не відчувався навіть у момент самої появи неологізму.

Ці два розуміння неологізму істотно відрізняються одне від одного.

Найновіші праці, що сконденсовано подають визначення неологізмів, звичайно враховують обидва названі вище підходи, хоч і з певними відмінностями. Зрештою, незважаючи на деякі розбіжності в дефініціях, поняття неологізмів зводяться до двох формулювань:

1) неологізми - це слова або мовні звороти, створені для позначення нового предмета, явища чи вираження нового поняття;

2) неологізми - слова, а також їхні окремі значення, сполучення слів чи вислови, які або з'явилися в мові на певному етапі її розвитку і новизна яких усвідомлюється мовцями (загальномовні неологізми), або були вжиті тільки в якомусь тексті, ситуації спілкування чи в мові певного автора (стилістичні, або індивідуально-авторські, неологізми - оказіоналізми). Незважаючи на ґрунтовність цих обох визначень, їх не можна прийняти як повністю вичерпні, оскільк...