Використання епітетів у творчості І. Котляревського

Епітет — засіб художньої мови: емоціональні властивості, художня семантика, основні види. Загальна характеристика епітетів, що використовуються у творчості І. Котляревського; аналіз епітетів, виражених прикметниками і дієприкметниками в поемі "Енеїда".
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Використання епітетів у творчості І. Котляревського



ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи вивчення епітетів

1.1. Суть поняття «епітет»

1.2. Основні види епітетів

1.3. Дослідження епітетів різними літературознавцями

Розділ 2. Використання епітетів у творчості І. Котляревського

2.1. Загальна характеристика епітетів, що використовуються в творах І. Котляревського

2.2. Значення епітетів, виражених прикметниками та дієприкметниками в творі І. Котляревського «Енеїда»

Висновки

Список використаної літератури



ВСТУП

Епітет -- широко відомий засіб художньої мови. Емоціональні властивості, які він вносить до організації тексту, досить виразні й очевидні. Саме з емоціонального погляду епітет характеризує, зображує предмети і явища й цим відрізняється від логічного означення. Такими своїми якостями він глибоко входить в систему категорій художньої семантики.

Але епітет майже зовсім позбавлений якихось структурних ознак, бо може бути виражений різними морфолого-синтаксичними категоріями. Граматично він перебуває в системі означення, хоч це й не надає ще йому викінчених формальних рис. Якщо ж говорити про типові епітети, то їх треба вбачати, безперечно, серед прикметників, притому саме якісних. Прикметник майже кожний може бути осмислений як епітет та виступати, в такій функції з високою активністю. Особливо вдало якісні прикметники не просто пояснюють, а й зображують, малюють, увиразнюють і підсилюють художню характеристику. Вони епітетно чутливі. І часто навіть важко відрізнити звичайне означення від епітетного, такі тонкі перехідні явища між ними творяться та функціонують.

Процес епітетизації мови І. Котляревського дуже складний. Творча манера поета вносить багато нового й своєрідного в осмислення епітетів і цим збагачує художні якості мови. За допомогою добору епітетів І. Котляревський розширює художні можливості мови. І це природно, бо взагалі наростання нового в епітетах відчувається в цілій системі художніх засобів та накладає на неї певні властивості. Крім того, кожен великий художник слова виявляє індивідуальні особливості у використанні такого засобу. От чому О.М. Веселовський навіть вважав, що «історія епітета є історія поетичного стилю у скороченому виданні».

Треба враховувати два шляхи в організації епітетних багатств І. Котляревського, аналізуючи їх і витлумачуючи. По-перше, геніальне використання народних епітетів та творче розширення їх функцій. По-друге, наростання нових епітетів та всього того, що може дати характеристику епітетного типу. Так створюються художні цінності, що виходять з-під пера великого майстра українського художнього слова.

Поетичні контексти І. Котляревського пронизані епітетами високої художньої якості. Вони ще й досі зберігають свою свіжість та ї оригінальність, чарують читача нашої сучасності. Навіть так звані постійні (переважно фольклорні) епітети, і вони звучать по-новому, обростають новими якостями в кожному випадку вживання. Великі художні тонкощі, вирощені на епітетному ґрунті, майстерне осмислення кожного конкретного випадку функціонування епітетного слова -- все це створює велику епітетну силу поетичних контекстів І. Котляревського і робить їх з цього погляду неповторними, неперевершеними зразками.

Новаторство нашої роботи полягає в перенесенні акценту не тільки на мовознавчі, а й на літературознавчі аспекти у вивченні спадщини І. Котляревського.

Відомий лінгвіст Г.О. Винокур відповідає так: «Розглядаючи особливості мови конкретних письменників у конкретних творах, ми тим самим визначаємо можливості мови. Причому саме для української мови корисність подвійна. По-перше, твори І. Котляревського мають неймовірний словниковий запас. За йогo творами, власне, можна вивчати мову» [7, 3-4].

Мова творів І. Котляревського багата на бурлеск. Бурлескними є епітети, порівняння, метафори тощо. Наприклад, епітети -- богиня Юнона -- «суча дочка». Порівняннями, часто несподіваними для читача, пересипана вся поема -- це одна з характерних ознак стилю автора. У поемі чимало вульгаризмів, лайливих слів. Це теж зумовлене бурлескним стилем. Проте ці вульгарні слова, як правило, у межах художнього такту, вульгаризми «Енеїди» вважалися в літературі того часу пристойними.

Отже, актуальність роботи полягає в дослідженні використання епітетів у творчості І. Котляревського, причому ми орієнтуватимемося насамперед на визначення стилістичних та семантичних функцій епітетів.

Зважаючи на актуальність, ми обрали наступну тему курсової роботи: «Використання епітетів у творчості І. Котляревського».

Об'єкт дослідження - твір І. Котляревського «Енеїда».

Предмет дослідження - використання епітетів у творчості І. Котля-ревського.

Мета дослідження - розглянути сутність, види епітетів, а також їх використання у творчості І. Котляревського.

Основними завданнями роботи є:

1) розглянути поняття епітету;

2) проаналізувати основні види епітетів;

3) дослідити розвідки літературознавців стосовно обраної теми;

4) проаналізувати використання епітетів у творах І. Котляревського;

5) розглянути епітети, виражені прикметниками і дієприкметниками в поемі І. Котляревського «Енеїда».

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.



Розділ 1. Теоретичні основи вивчення епітетів

1.1 Сутність поняття «епітет»

Епітет ( -- прикладка, прізвисько) -- образне означення предмета, явища, поняття, дії, що виділяє характерну рису зображуваного (явища, істоти тощо) або передає емоційне ставлення до них [17, 134].

Один з найуживаніших тропів, епітет поширений як у народній поетичній творчості, так і в художній літературі.

Епітет містить у собі психологічну характеристику зображуваного, стискає зміст означуваного предмета до одного слова. Саме тому видатні митці так наполегливо шукали свіжі, повновартісні тропи, "таке єднання точних слів",

Коли епітет б'є стрілою

У саму щонайглибшу суть...

(М Рильський)

Епітети завжди переконливо характеризують творчу індивідуальність письменника (у кожного митця, як правило, можна виявити набір улюблених епітетів, специфічних для його літературної манери та стилю).

Натхненну оду на честь цього тропа виголосив М. Драй-Хмара:

Люблю слова ще повнодзвонні,

як мед, пахучі та п'янкі,

слова, що в глибині бездонній

пролежали глухі віки.

Епітет серед них -- як напасть;

уродиться, де й не чекав...



Окрім прикметників, якими найчастіше бувають виражені епітети, вони трапляються також у вигляді іменників (прикладок), прислівників, дієприслівників, числівників, дієприкметників.

У наведеному прикладі бачимо чотири види епітета: прикметниковий (бичача шия), дієприкметниковий (очманілий...атлет). прислівниковий (несподівано збудився), дієприслівниковий (іде...похитуючись). Крім того, прикметниковий епітет "куций" посилюється прислівниковим -- "надмір куций".

Розірвала краля-мавка

льняно шитий гомін-жгут:

Плине зграйно, плине плавко

Березневий каламут.

(Василь Чумак, "Березневий каламут")

Два епітети тут виступають у формі іменника-прикладки, три у формі прислівника. Крім того, словосполучення прислівника з прикметником "льняно шитий" теж можна розглядати як епітет. Усі об'єднані загальним метафоричним контекстом, завдяки якому набуває художньої виразності й прикметник "березневий".

Є різні погляди на проблему розмежування епітетів і логічних означень. І. Качуровський не визнає такого розмежування, вважаючи, що в художньому тексті будь-яке означення стає епітетом. Натомість, М. Коцюбинська стверджує: "Не можна вважати художнім епітетом означення, яке вказує на якусь невід'ємну, органічну ознаку: матеріал з якого зроблений предмет, родинну приналежність людини (дерев'яний стіл, залізне ліжко, срібний портсигар, батькова сестра тощо). Але ті ж самі означення в сполученні з іншими поняттями, в іншому контексті можуть набувати художнього, образного значення, ставати метафоричними епітетами (дерев'яне обличчя, залізний характер, срібне сяйво). Отже, зміст епітета можна зрозуміти лише з контексту, лише в сполученні з тим словом, яке визначається епітетом" [10, 78].

Особливо слушне твердження щодо контексту. Що ж до словосполуки то вона не є остаточним критерієм визначення епітета. Наприклад, у згаданій -- "залізне ліжко" -- прикметник може бути як логічним означенням (ліжко з заліза), так і епітетом (у переносному розумінні -- тверде, немиле тощо). Лише виходячи з контексту можна вести мову про те, що перед нами -- означення (однозначність, непереносність, денотативність) чи епітет (образне означення, багатозначність, переносність, конотативність).

Наприклад, назвавши епітетом слово "березневий" у словосполуці "березневий каламут" можна прот...