Студенческий сайт КФУ - ex ТНУ » Учебный раздел » Учебные файлы »Литература

Аналіз творів І.П. Котляревського "Енеїда" і "Наталка-Полтавка"

Тип: реферат
Категория: Литература
Скачать
Купить
Автобіографічні та біографічні відомості І.П. Котляревського, пов’язані з основою твору "Енеїда". Правда та художній вимисел, проблематика поеми, аналіз художніх образів. Вивчення п'єси І.П. Котляревського "Наталка Полтавка" та її літературний аналіз.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

2

Енеїда

«Енеїда» була популярною завжди. Ще за життя поета вона розходилась по Україні в рукописних списках. Першу ластівку нової літератури Україна прийняла із захопленням: від грамотного селянина до багатого пана завчали поему напам'ять, чимало висловів з неї вмить стали приказками, наприклад: «Хіба рожна ти захотів?»; «Надувсь, мов на вогні лопух» тощо. Сучасники відзначають високу художність «Енеїди», легкість оповіді, достовірність картин і барв, тонкі жарти, правдиві зарисовки характерів, звичаїв, сповнені світлого розуміння народного життя, гумору.

Ще в дитинстві ознайомився з першотвором Котляревського Тарас Шевченко: «Давно, ще в приходській школі, потайки від учителя читав я знамениту перелицьовану «Енеїду» Котляревського».

Над «Енеїдою» Котляревський працював близько 30 років (з перервами). Три перші частини вийшли з друку в 1798 р., четверта -- в 1809 р., п'ята -- в 1822 р.; повністю твір завершено в 1825-1826 рр. а видано в 1842 р. вже після смерті письменника. Для написання поеми автор скористався з досвіду своїх попередників. Близькими до обраного ним жанру були різдвяні та великодні вірші мандрівних дяків, жартівливо-сатиричні сцени яких нагадують окремі картини «Енеїди», її стиль, гумор.

Виникла «Енеїда» на ґрунті творчості Григорія Сковороди, а ще більше -- бурлескної та сатиричної української літератури ХVII ст., жартівливих ліричних віршів та інтермедій до шкільних драм, таких творів, як «Плач київських монахів», вірші Негребецького та Некрашевича. Напевно, Котляревський читав твір Опанаса Лобисевича «Вергілієві пастухи, у малоросійський кобеняк переодягнені».

Проте це були впливи побічні. Головні джерела «Енеїди» -- реальна дійсність того часу та усна народна творчість. Котляревський з уст кобзарів, лірників не раз слухав живу історію свого народу, в історичних і побутових піснях чув биття його вічно живого серця, своїх троянців-козарлюг зустрічав, головним чином, не на сторінках Берилієвої поеми, а бачив їх на шляхах рідної Полтавщини, у полках, які формував на Дунаї, яких споглядав на церковних картинах талановитих, хоч і безіменних, українських живописній читав про їх звитяжні походи в літописах Граб'янки, у книгах Рубана, Міллера, які у XVIII ст. вже були видані.

Котляревський, згідно з вимогами жанру переробки, дотримується сюжету, запозиченого у давньоримського поета Вергілія.

Після того як греки зруйнували Трою, внук троянського царя Еней, виконуючи волю богів, на чолі троянців мандрує в пошуках Італії, де він повинен заснувати нову державу. Після семи рокіз блукань по різних морях і країнах, зазнавши чимало пригод, троянці прибувають до Італії, де їх гостинно зустрічають, але попереду -- тривала й кривава зійна троянців з рутульцями, бо цар рутульців Турн, як і Еней, теж хоче одружитися з дочкою царя Латина Лавінією. На боці Турна Амата, дружина Латина, і латинське військо царя Евандра. Втручаються й боги: одні стають на бік троянців, інші -- проти них, отже, й боги воюють між собою. Війна закінчується тільки тоді, коли Еней в бою долає Турна. Аж тепер внук троянського царя стає царем латинської землі.

Як бачимо, зміст один і той. І все-таки «Енеїда» -- оригінальний твір, найперше за композицією: у римського автора 12 частин, а в Котляревського -- тільки 6. Ряд епізодів (наприклад, розповідь Енея про загибель Трої) український поет зовсім випустив, а деякі, навпаки, розгортає у ширші картини (наприклад, сцену зустрічі троянців з Дідоною, пекло і рай описує цілком по-своєму, по-народному, інші картини теж оригінальні, бо вони в дусі українського фольклору, та й дія їх відбувається на Україні (названо ряд міст і сіл Полтавщини, наприклад, Лубни, Гадяч, Будища). Котляревський дуже часто вставляє свої епізоди з життя українських козаків, старшини, селянства, міщан, священиків, учнів. Прийоми гостей, полювання, готування до війни, «субітки» і чимало іншого -- цього всього у Вергілія нема зовсім. До того ж описи побуту українського суспільства у Котляревського часто такі великі, що забуваєш і про першооснову поеми. Зрештою, автор сам про це говорить:

Я, може, що-небудь прибавлю,

переміню і що оставлю,

Писну -- як од старих чував...

котляревський енеїда наталка полтавка

А «писнув» Котляревський так, що правдиві й мальовничі картини життя України витіснили античний світ на другий план. Завдяки такому самостійному підходові до справи «Енеїда» і на запозичений сюжет вийшла оригінальним твором. По суті, крім імен героїв та основної нитки подій, від Вергілієвого твору нічого не залишилося, бо минуле тут стало сучасним, сучасне -- минулим, героїчне -- побутовим, а побутове -- піднесено-урочистим.

«Енеїда» -- поема. Поема -- це великий за обсягом ліро-епічний віршовий твір, в якому зображені значні події та яскраві характери, а розповідь (епічне) про героїв супроводжується відступами, в яких автор роздумує та переживає (ліричне) з приводу описаного ним. Жанр поеми народився з народних героїчних пісень. Так виникли, наприклад, відомі стародавні грецькі поеми «Іліада» і «Одіссея», в яких Ідеться про Троянську війну. За їх зразком римський поет Вергілій написав поему «Енеїда». В епоху класицизму цей твір став зразком героїчної поеми. У ХУП ст. з'являються пародії (жартівливі наслідування) на героїчні поеми, зокрема -- на «Енеїду» Вергілія, яку переробляли в Італії, Франції, Австрії, Польщі, Росії, Німеччині та в інших країнах. Такою, до речі, була «Вергилиева «Энеида», вывороченная наизнанку» російського поета Осипова і «Енеїда» Котляревського.

За жанром «Енеїда» -- травестійно-бурлескна поема Травесія (від італ. travestire -- перевдягати) дослівно означає переодягнення. Бо й справді, герої поеми римського автора у творі Котляревського одягнені в національний одяг українців, їдять українські страви і п'ють українські напої, співають українські пісні, грають в народні ігри, імена їх -- теж українські. їх звичаї, весь побут, життя різних класів -- усе, як було на Україні у XVIII ст.

Суть травестії та бурлеску, -- ще один запис лягає в учнівський зошит, -- у різкому контрасті між темою й характером та мовою її розкриття. Попередні травестії «Енеїди» так чи інакше заперечували свою першооснову і цим зв'язували себе з нею. Котляревський поставив перед собою цілком іншу мету: не висміяти чи принизити оригінал, а у відомому для всіх сюжеті дати опис зовсім нового, маловідомого досі для світу життя українського народу. «Енеїда» Котляревського -- травестія, в якій не дотримано всіх правил жанру, скоріше це -- героїчна комедійна поема з українського життя, прихованого в античному сюжеті.

Отже, скориставшись твором давнього римського класика й досвідом переробок, основоположник нашої літератури пішов далі авторів усіх європейських перелицювань і запозичену схему оживив живописним національним колоритом, лукавим народним гумором, а перш за все -- живою українською мовою.

Жанр бурлеску (від італ. burla -- жарт) вимагав, щоб про буденне говорилося «високим штилем», піднесено, а героїчний зміст викладався зумисне вульгарно. Наприклад, „богиню Юнону автор називає «сучою дочкою», яка «розкудкудакалась, як квочка», троянців порівнює з котами, що муркочуть, Енея -- з мишею, Нептуна -- з карасем, Турна -- зі стовпом і т.д. Тут, хоч би й не хотів, а мусиш сміятись, коли уявиш бога, що п'є оковиту й заїдає оселедцем, богиню в очіпку, царицю, яка в парі з козаком витинає гопака, царевича, який спить … у просі, чи бундючних воїнів, які то скачуть один на одного, мов блохи, то п'ють брагу, мов поросята. Сміючись, мимоволі забуваємо, що то міфологічні персонажі античної дійсності, а линемо уявою й думкою в Україну XVIII ст.

Проте гумор «Енеїди» -- не розважальний. Ніби жартуючи, Котляревський відтворив минуле України, сучасне (другу половину XVIII ст. і початок XIX ст.) і заглянув у майбутнє. Засобами соковитого гумору він зумів оспівати героїзм українського козацтва, його побратимство, нестримну жадобу народу до волі. «Здоровий, життєрадісний, приперчений лукавою іронією, а зрідка й сарказмом, іскристий гумор, -- пише мовознавець Павло Плющ, -- співзвучний українському національному характерові, є живою душею чарівного світу, відтвореного в «Енеїді» Котляревського барвисто, рельєфно, гомінливо». До того ж це гумор життєствердний, людина з такою рисою характеру нескорима. Отже, наснаживши бурлеск і травестію новими якостями, Котляревський подолав обмеженість цього жанру, незмірно збагатив його.

Котляревський, як видно з тексту поеми, відповідно до вимог бурлескного стилю вніс багато елементів розмовно-побутової селянської лексики, образів з фольклору: казкову скатертину-самобранку, сап'янці-самоходи, килим-самоліт, хатку на курячій ніжці тощо. Витвором народу також є казкові герої «Енеїди» -- Телесик, Котигорошок, Кощей, дурень зі ступою, зображені на щиті Енея. З фольклору і казкові звороти, наприклад, «Не так-то діється все хутко, як швидко кажуться казки». Розказане автором часто можна прийняти за народний анекдот, жарт, переказ, бувальщину.

З української народної поезії запозичено Котляревським і постійні епітети (чисте поле, біле тіло, гіркі сльози), фольклорного походження є і обряд виливання Сивіллою переполоху, і ворожіння дівчат на вечорницях, і забави в Дідони, і тужіння-плач матері Евріала: «О, сину! Світ моїх очей!»

Народнопоетичні образи «Енеїди» теж здебільшого гумористичні. Це видно і з прислів'їв -- «Не йди в дорогу без запасу, бо хвіст од голоду надмеш», і з приказок -- «Пропав, як Сірко на базарі», і з фразеологічних звор...

Другие файлы:

Значення творчості Івана Котляревського для української літератури
Іван Котляревський як знавець української культури. Біографія та кар’єра, світоглядні позиції письменника. Аналіз творів "Енеїда", "Наталка-Полтавка",...

Чари ночі. Українська любовна лірика
Представлене видання є збіркою любовної лірики українських поетів. У ній подано твори класиків вітчизняної літератури ХІХ-ХХ ст. – Т. Шевченко, І. Кот...

Іван Котляревський "Наталка Полтавка"
Історія написання п’єси "Наталка Полтавка", в центрі якої - драма кохання бідної української дівчини-селянки, яка відстоює своє право на щастя. Соціал...

Традиції українського шкільного театру в українській драматургії XIX століття
Стан драматургії на початку XIX століття. Зв'язки Котляревського з українськими традиціями та російським літературним життям. Драматургічні особливост...

Використання епітетів у творчості І. Котляревського
Епітет — засіб художньої мови: емоціональні властивості, художня семантика, основні види. Загальна характеристика епітетів, що використовуються у твор...