Особливості жанру інтерв'ю в суспільно-політичному журналі "Кореспондент"

Газетне інтерв'ю як жанр, класифікація його видів. Типи питань журналіста, що зустрічаються в інтерв'ю. Специфіка інформаційно-новинного тижневика "Кореспондент", приклади інтерв'ю з вільною композицією, інтерв'ю-знайомства, експертного інтерв'ю.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ВСТУП

Тема даної курсової роботи позначена наступним чином: «Особливості жанру інтерв'ю в суспільно-політичному журналі «Кореспондент». Для того, щоб обгрунтувати актуальність обраної теми, необхідно показати, що жанр інтерв'ю є один з провідних жанрів сучасної журналістики.

Серед великого різноманіття журналістських матеріалів інтерв'ю виділяється своєю активністю і частотністю вживання, яке привертає увагу все більше коло читачів своєю легкістю, інтересом та правдивістю. У пресі початку ХІХ століття вже з'являються матеріали, оформлені у формі питань і відповідей, закладаються основні риси, які характеризують інтерв'ю: певні типи питань, формули ввічливості, риторичні і стилістичні фігури й так далі. Інтерв'ю як жанр зазнав ряд змін, що стосуються стилістики, типології, характеру функціонування, що в значній мірі визначається соціальним контекстом.

«Загальним місцем» у визначенні жанру інтерв'ю залишилося словосполучення: бесіда, що має суспільний інтерес, який визначається не тільки актуальністю або злободенністю обговорюваного питання, але і безпосереднім ставленням, прямим або непрямим, читача до проблеми.

Однією з специфічних рис друкованих матеріалів є відсутність прямого контакту з читачем (на відміну від засобів масової інформації, таких як телебачення, радіомовлення, Інтернет). Оскільки друковані видання не мають можливості виходити на прямий контакт зі своїми читачами, комунікативну функцію в пресі виконують інтерв'ю - один з найважливіших методів та жанрів у журналістиці. Особлива міра переконливості творів цього жанру обумовлена тим, що інформація йде в «прямому ефірі» від політика чи економіста, вченого або художника, чий авторитет у даній області безсумнівний.

Теоретичну частину нашої роботи цікавлять особливості газетного інтерв'ю, як жанру, який є одним із затребуваних у сучасній журналістиці.

Актуальність роботи є високою, тому що інтерв'ю відрізняється своєю активністю і частотністю вживання серед інших жанрів журналістики, воно привертає увагу все більший круг читачів своєю легкістю, інтересом і правдивістю.

В якості об'єкта дослідження інтерв'ю як провідного жанра в журналістиці, було взято громадсько-політичний журнал. Цей вибір невипадковий, адже у тижневику «Кореспондент», у рубриках «Страна», «Мир», «Культура», можна знайти різноманітний матеріал у жанрі інтерв'ю всіляких форм та на будь-які теми.

Мета дослідження: виявити типологію та специфіку жанру інтерв'ю у сучасній газеті, представити аналіз найбільш цікавих зразків інтерв'ю у громадсько-політичному тижневику «Кореспондент».

Завдання роботи:

1. проаналізувати місце інтерв'ю у сучасних ЗМІ на прикладі матеріалів тижневика «Кореспондент»;

2. визначити особливості подання інтерв'ю у рамках громадсько-політичний журналу «Кореспондент».

Для виконання поставлених завдань потрібно грунтовна робота з джерелами. Основу використаної літератури складають численні періодичні видання - це журнали і газети; підручники; теоретична допомога; словники. Наприклад, книги «Стилістика газетних жанрів» та «Діалогічне мовлення» були взяті за основу дослідження сучасного жанру інтерв'ю. У підручниках А.В. Бовіна та О.М. Муратова докладно розглядаються правила спілкування інтерв'юера та інтерв'юйованного. У навчальному посібнику за редакцією Л.М. Майданової розглянута детальна типологія жанру інтерв'ю в сучасній газеті.

Вибірка матеріалу проводилася з вересня 2012 року по квітень 2013 року, тому представлені дані відображають стан інтерв'ю в даному виданні.

Інтерв'ю для журналіста - це, з одного боку, спосіб отримання інформації шляхом безпосереднього спілкування з людиною, яка володіє цією інформацією, а з іншого - публіцистичний жанр у формі бесіди, діалогу, в якому журналіст за допомогою системи запитань допомагає інтерв'юйованному (джерелу інформації) як можна повніше, логічно послідовно розкрити дану тему.

Популярність і перспективність інтерв'ю у всіх його різновидах пояснюється декількома причинами по-перше, авторитетністю, змістовністю та свіжістю інформації із перших, так би мовити, рук. По-друге діалогічністю самої форми спілкування двох чи більше осіб, яка лежить в основі європейських культур. По трете, композиційною розкутістю, вільною будовою.

РОЗДІЛ 1. СУЧАНИЙ ЖАНР ІНТЕРВ'Ю В ГАЗЕТІ

1.1 Газетне інтерв'ю як жанр

Термін «інтерв'ю» (у розумінні інтерв'ю як жанру) в словниках визначається як «призначена для друку бесіда будь-якого відомого діяча з кореспондентом з питання, що має суспільний інтерес» [2, с. 21]. Сучасні автори уточнюють це формулювання, відзначаючи розширення групи опитаних (від «відомого діяча» до будь-якої особи): «Цей жанр являє собою бесіду журналіста з одним або кількома особами, що має суспільний інтерес, призначену для передачі по каналах засобів масової інформації» [25, с. 14], а також розширення спектру тем: «Це призначена для засобів масової інформації та ініційована журналістом бесіда з якою-небудь особою на будь-які цікаві для широкої публіки теми» [4, с. 11].

Жанр інтерв'ю традиційно входить у групу інформаційних жанрів журналістики [7]. Однак у зв'язку зі змінами в пресі (розкутість стилю, націленість преси на діалог з аудиторією і т. д.), зросла роль художнього прийому в обробці матеріалу [5], серйозно постає питання про місце інтерв'ю в жанрової системі. Так, автори «Основ творчої діяльності журналіста» виділяють, на відміну від традиційних схем, п'ять груп текстів: 1) оперативно-новинні; 2) оперативно-дослідницькі; 3) дослідно-новинні; 4) дослідницькі; 5) дослідно-образні [28], - місце інтерв'ю визначають у групі оперативно-дослідницьких текстів. Тим самим підкреслюється поява в цьому жанрі нової якості - аналітичності.

Отже, жанр інтерв'ю широко представлений на шпальтах українських газет. Однак різні видання воліють публікувати певні види інтерв'ю. У виборі виду інтерв'ю і в мовні особливості матеріалів відображається так звана жанрова модель газети, яка, в свою чергу, є однією зі складових експресивно-стилістичної взірці видання. Термін “модель газети” в науковій літературі пов'язаний, з одного боку, з графічним оформленням видання і, з іншого боку, з мовними особливостями газети.

У науковій літературі існує безліч класифікацій видів інтерв'ю, що виділяються на різних підставах - від форми подачі матеріалу до тематики бесіди. Однак такий спектр жанрових варіацій - прикмета тільки сучасної преси. Наприклад, як відзначає Є.І. Голанова, для 50-х років характерен тільки один різновид жанру інтерв'ю - інтерв'ю-розповідь. Поступове розширення видового різноманіття жанру пов'язано насамперед зі змінами соціального характеру. Трансформації жанру інтерв'ю відображаються у жанростворювальних ознаках, «таких, як наявність авторського початку, мета повідомлення, предметний зміст, стандартність засобів вираження, об'єм...» [12, с. 139].

Наявність авторського початку - одна з найважливіших ознак будь-якого жанру журналістики. В інтерв'ю автор виступає не тільки як організатор тексту, подачі інформації, але і як безпосередня діюча особа. Це вносить додаткові складнощі в опис стилістики даного жанру.

Складністю представляється розмежування таких понять, як образ автора й авторське «я». Проблема образу автора як семантико-стилістичного центру літературного твору вперше була поставлена і розроблена В.В. Виноградовим. У деяких учених відбувається змішання понять «автор» і «образ автора» і «авторське «я»: «У газетно-публіцистичному стилі характерне злиття автора і оповідача. Це становить головну відмінність публіцистичної мови - її «відкритість», документальність, емоційність. Хоча в публіцистиці журналіст - творець творів - і його авторське «я» повністю збігаються, образ автора як композиційно-мовна категорія зберігається, однак, наповнюється іншим змістом. Образ автора в публіцистиці - авторське «я» журналіста, характер його відношення до дійсності» [25, с. 54].

Ми ж будемо дотримуватися точки зору Л.М. Майданової, яка розділяє автора і його мовний вираз: «по-перше, образ автора - категорія поетики, що дозволяє дати інтерпретацію змістовної і мовної цілісності тексту. По-друге, авторське «я» - категорія лінгвістична, мовне втілення автора як одного з персонажів тексту, мовна партія автора, протиставлена мовним партіям інших персонажів тексту. По-третє, автор, реальна особистість, категорія экстралінгвістична, автор як реальна особистість завжди стоїть за газетними аналітичним текстом <...>. Так як автор тексту - категорія экстралінгвістична, а образ автора й авторське «я» - категорії текстові, то ні про який збіг автора з його образом або з його текстовим «я» не може бути й мови» [15, с. 23].

Проте, вчені сходяться у тому, що авторська позиція, як би вона не називалася, в інтерв'ю все ж таки присутня, висловлюючись в авторському стилі, манері мови, його мовної позиції.

Мовні позиції, або «мовні партії», пов'язані з декількома визначальними їх чинниками - темою, особистістю співрозмовника, мовною компетенцією, мовним виглядом [18].

Л.М. Майданова виділяє дві основні мовні позиції інтерв'юєра:

1) інтерв'юер традиційно ввічливий, коректний, дотримується норм публічного спілкування, питання, як правило, підготовлені заздалегідь;

2)інтерв'юер - представник «нової хвилі» журналістів, має свою «мовну маску», психологічну розкутість й свободу у виборі мовних засобів, інтерв'ю протікає у формі вільної бесіди, питання часто не готуються зовсім [19].