Пошуково-дослідницька діяльність

Творчим розвитком прогресивних ідей і поглядів на природу, що закладені О. Водовозовою, А. Шлегер, Є. Тихєєвою, є праці сучасних учених. В останніх увага акцентується на глибокому ознайомленні дітей з рослинами (3. Плохій, Н. Яришева), на організації пошуково-дослідницькоії роботи (Н.Лисенко), вивчаються можливості засвоєння дітьми знань про сезонні зміни в житті рослин (Е. Замкілд).

Зосередження уваги вихователя на поєднанні різних способів подачі дітям знань про природу, формуванні у них практичних вмінь і навичок взаємодії з нею, вихованні бережливого ставлення до неї на заняттях і в повсякденному житті водночас сприяє інтелектуальному, дїєво-вольовому та емоційно-чутливому розвиткові дошкільника.

Закономірності формування екологічної культури особистості, особливості процесу екологічного виховання дітей дошкільного віку, аналіз видів діяльності й засобів, що їx стимулюють та екологізують, викликають потребу вибору найефективніших з-поміж них, які мають забезпечити оптимальну результативність роботи дошкільного закладу в цьому напрямі. Таким активним засобом є пошуково-дослідницька діяльність дітей, бо вони є природженими дослідниками, які активно шукають інформацію про довкілля. Малюки намагаються зрозуміти свій світ шляхом спостереження та експериментування.

Саме природна допитливість дітей обумовлює їх навчання. Психолого-педагогічні дослідження свідчать, що діти дошкільного віку можуть розуміти причини деяких простих явищ і здатні до елементарних логічних міркувань у тому разі, якщо завдання спираються на спостереження або практичну діяльність. На цьому положенні наголошував і В. Сухомлинський: «Дитина мислить образами. Це означає, що, слухаючи розповідь вихователя про подорож краплинки води, вона мaє у своїй уяві й сріблясті хвилі вранішнього туману, і темну хмару, і гуркіт грому, і весняний дощ. Що яскравіші в її уявленні ці картини, то глибше осмислює вона закономірності природи» .