Узагальнена характеристика учня як результат вивчення особистості

Шкільна психолого-педагогічна характеристика в контексті особистісно зорієнтованого виховання, її гуманістичні засади. Вивчення учнів як умова успішної роботи кожного вчителя, використання діагностики в педагогічній діяльності, складання характеристики.
Краткое сожержание материала:

2

Красноармійське педагогічне училище

Курсова робота

Узагальнена характеристика учня як результат вивчення особистості

студентки Дегтяренко А.А.

Керівник: викладач педагогіки

Дегтяренко З.П.

Красноармійськ 2007

Зміст

Вступ

Розділ 1. Шкільна характеристика в контексті особистісно зорієнтованого виховання

1.1 Гуманістичні засади психолого-педагогічної характеристики

1.2 Вивчення учнів - умова успішної роботи кожного вчителя

Розділ 2. Складання характеристики на учня - складова роботи класного керівника

2.1 Використання діагностики в педагогічній діяльності практиканта

2.2 Психолого-педагогічна характеристика вихованця

Висновок

Література

Вступ

Щоб правильно виховувати учнів, треба добре їх знати. Видатний педагог Ушинський К.Д. писав: “Якщо педагогіка хоче виховувати людину в усіх відношеннях, то вона повинна насамперед пізнати її так само в усіх відношеннях” Ушинський К.Д. твори в 6-ти томах. - К., 1952. - Т.4. - С.28..

Успіх виховної діяльності класного керівника багато в чому залежить від глибокого проникнення у внутрішній світ дітей, від розуміння їхніх переживань та мотивів поведінки.

Праця класного керівника - це подвижницька праця. Сьогодення потребує вміння добре знати своїх учнів, їхні інтереси, стосунки в сім'ї, стан здоров'я. Умови, що склалися в державі, спонукають до активних дій, відходу від стандартних, консервативних позицій, до обов'язкової заміни “авторитарної” педагогіки гуманістичною, яка діє на основі врахування індивідуальних ритмів розвитку кожної дитини, залишає право на самобутність, унікальність. Кожна особистість - це закрита книга, яка має свій зміст, свій стиль вираження, свою цінність.

В періодичній пресі, а саме в журналі “Початкова школа” (1999 р. -№4), я звернула увагу на статтю кандидата психологічних наук Раїси Охримчук “Характеристика учня: формальність чи продовження супроводжуючої діяльності вчителя”. Справа в тому, що переддипломна практика на випускному курсі передбачала складання психолого-педагогічної характеристики на вихованця-підлітка.

Даний вид практики є складовою частиною навчально-виховного процесу в системі підготовки майбутніх вчителів обслуговуючої праці. Вона забезпечує поєднання теоретичного навчання студентів з їх практичною діяльністю, в тому числі передбачає виконання обов'язків класного керівника.

Мета курсової роботи: поглиблення теоретичних знань стосовно написання психолого-педагогічної характеристики на учня, набуття практичних умінь з прогнозування психічного розвитку особистості.

Об'єкт дослідження: індивідуально-психологічні властивості особистості.

Предмет дослідження: визначення структурних компонентів та рис характеру вихованця.

На реалізацію поставленої мети спрямовані наступні завдання:

вивчити методичну й психолого-педагогічну літературу з теми;

з'ясувати важливість для педагога вивчення стрижневих рис характеру вихованця;

підібрати й провести нескладну психологічну діагностику з обраної теми;

скласти психолого-педагогічну характеристику на вихованця;

врахувати результати психодіагностики в педагогічній діяльності.

Розділ 1. Шкільна характеристика в контексті особистісно зорієнтованого виховання

1.1 Гуманістичні засади психолого-педагогічної характеристики

Людина на людину не схожа: одна сильна - інша слабка; одна волелюбна - іншій властиво пригнічувати слабшого; одна наполеглива, витривала, легко досягає мети, інша - відзначається слабкодухістю; одна горда й самолюбива, інша проста й скромна. І скільки б не було суперечностей у характері людини, позитивних чи негативних, вона дуже обережно ставиться до тих якостей, які притаманні тільки їй і визначають її власне “Я”.

Визнання особистості дитини із самого початку її свідомого життя дуже важливе, однак на це часто-густо звертають надзвичайно мало уваги у вихованні. Для повноцінного особистісного розвитку дитині необхідно надати можливість розгортати свою самостійність. Особистісно зорієнтоване виховання передбачає, що педагог визнаватиме поведінку й працю дитини, віритиме в благородство її мотивів і вчинків.

Як показують психологічні дослідження, людина може глибоко знати й розуміти лише двох-трьох осіб. А ось стосовно інших вступають у дію еталонні стереотипи. Тому педагогу слід розвивати соціальний інтелект, здатність розуміти стан інших людей і передбачати розвиток різних соціальних ситуацій. Важко говорити про професіоналізм вихователя, якщо у нього відсутнє вміння розуміти потреби та індивідуальні особливості вихованців.

Особистісно зорієнтований виховний процес будується не просто на врахуванні індивідуальних особливостей вихованців, а, перш за все, на послідовному ставленні до них як до відповідальних і свідомих суб'єктів діяльності. Не побачивши в учневі чогось цінного й цікавого, властивого тільки йому, вчитель, по суті, не може виховувати школяра, оскільки в цьому разі в педагога немає точки для людського контакту зі своїм учнем.

Дитина виявляє свої якості у діяльності, вчинках, у поведінці. Одна робить все швидко, інша повільно й ґрунтовно, ретельно обмірковуючи задачу, третя одразу ж накидається на задачу, і вже після того, як вона за неї взялася, оглядається й координує свої дії з урахуванням обставин. Одна стримана в спілкуванні, інша - відкрита, одна зайнята своїми думками, а інша - думками оточуючих. Ці відмінності, перш за все, проявляються як певні особливості поведінки.

Особистість - це не пластилін, із якого можна ліпити все, що завгодно. Особистість - це активна істота з власними життєвими настановами, світоглядом, досвідом, індивідуально-психологічними особливостями, конкретними життєвими орієнтирами та планами.

Гуманістична педагогіка, педагогіка співробітництва й особистісно орієнтоване виховання передбачають активну й творчу участь кожної особистості у власному формуванні, становленні та розвитку, дають їй можливість вибирати свій життєвий шлях згідно з внутрішніми намаганнями та настановами, ґрунтуються на шанобливому ставленні до її цінностей і внутрішньої свободи. Формування внутрішньо розкріпачених, збагачених загальнолюдськими цінностями, патріотів - громадян України, які мають багатий творчий потенціал, стає пріоритетною справою виховного процесу.

1.2 Вивчення учнів - умова успішної роботи кожного вчителя

Характер людини багатогранний. У ньому виступають різноманітні риси особистості, які виявляються в її поведінці та вчинках.

Риси характеру людини існують у певній їх єдності, системі та взаємозв'язку. Ступінь поєднаності їх в єдине ціле є ознакою психічного складу особистості і свідчить про цілісність її характеру.

Визначити характер людини - це означає виявити ті її істотні риси, які зумовлюють її поведінку і за якими можна з певною імовірністю передбачати особливості цієї поведінки при тих чи інших умовах.

Головним і найпоширенішим методом вивчення особистості учня є педагогічне спостереження за ним. Спілкуючись увесь час з дітьми, спостережливий вихователь зможе виявити багато цікавого для себе. Цей метод вимагає високої культури вчителя, знання психіки дітей, спостережливості, великого такту. Проводячи спостереження, треба відмітити найтиповіші, найхарактерніші риси особистості. Важливо навчитися відрізняти їх від випадкових рис і не робити поспішних висновків і узагальнень. Яким би цінним не був метод педагогічного спостереження, його не можна визнати єдиним, універсальним.

Як складний механізм неможливо вивчити без відповідної інструкції, так і проникнути у внутрішній потаємний світ дитини неможливо без спеціального інструментарію, яким озброюють вихователя науки психологія та педагогіка. В сучасній психологічній літературі пропонується цілий арсенал методів психолого-педагогічного вивчення особистості. Це і анкетування, аналіз продуктів діяльності дітей, соціометрія, тести, бесіда, педагогічний експеримент та інші. Вивчити, чим живе школяр, які в нього інтереси і нахили, особливості волі й риси характеру, це означає знайти правильний шлях до серця, використати найдоцільніші методи педагогічного впливу. Клас - це не безлика маса однакових, схожих один на одного дітей. Кожен з них неповторний і своєрідний, розвивається як окремий індивід.

Педагогічна діагностика важлива тому, що забезпечує зворотний зв'язок у педагогічній системі. Вона необхідна для оптимальної організації педагогічного процесу.

Розділ 2. Складання характеристики на учня - складова роботи класного керівника

2.1 Використання діагностики в педагогічній діяльності практиканта

Є три види характеристики кожного з людей.

Перша створюється очима тих, хто нас оточує, друга - на основі того, якою людина бачить себе, а третя - якою б вона хотіла себе бачити.

Педагогічна практика студентів є серйозною спробою застосувати знання з педагогіки та психології в професійній діяльності. Починаючи вивчати учнів, слід чітко уявити, що досліджувати, на що звернути головну увагу. Щоб вивчення було цілеспрямованим і ма...