Експериментальні теорії особистості

Особистість як соціальна істота, суб’єкт пізнання, активний діяч суспільного розвитку. Аналіз теоретико-методологічних засад вивчення особистості у психологічній науці. Характеристика теорій особистості: психодинамічна, гуманістична, когнітивна.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

"Експериментальні теорії особистості"

особистість психодинамічний соціальний

Вступ

Актуальність дослідження. У процесі спільної діяльності та спілкування в соціокультурному середовищі людина набуває особливої якості, яку позначають терміном «особистість».

У гуманістичних, філософських та психологічних концепціях особистість - це людина як цінність, заради якої здійснюється розвиток суспільства.

У сучасній психологічній науці особистість -- це соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин. Поняття «особистість» характеризує суспільну сутність людини, пов'язану з засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства.

Особистість - соціальна істота, суб'єкт пізнання, активний діяч суспільного розвитку. Характерними ознаками особистості є наявність у неї свідомості, виконувані нею суспільні ролі, суспільно корисна спрямованість її діяльності.

Відомо, що тема особистості є для сучасної психології досить актуальною. Про це свідчить величезна наукова література, та й педагогічна література, присвячена концепціям і теорій особистості, налічує кілька сотень найменувань. Подібний інтерес до психологічного вивчення особистості, звичайно, не випадковий. У центрі такого інтересу лежать проблеми співвідношення культури та особистості,людини та творчості.

Об'єкт наукового дослідження - особистість як основна категорія у психології.

Предметом дослідження є експериментальні теорії особистості.

Мета полягає у аналізі основних експериментальних теорій особистості.

Відповідно до поставленої мети дослідження визначити наступні завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз літератури з теорій особистості;

2. Розглянути експериментальних теорій особистості вітчизняних та закордонних психологів;

3. Надати методики дослідження особистості.

4. Методи (методики) дослідження: - аналіз літератури за проблемою дослідження; - спостереження; - аналіз існуючих методик з проблеми дослідження.

1. Теоретико-методологічні засади вивчення особистості у психологічній науці

1.1 Аналіз літератури з проблеми дослідження

Слово особистість ("personality") в англійській мові походить від латинського "persona". Спочатку це слово означало маски, що надягали актори під час театральної вистави в давньогрецькій драмі. Раб не розглядався як персона, для цього треба бути вільною людиною. Вираження "втратити обличчя", що є в багатьох мовах, означає утрату свого місця і статусу у визначеній ієрархії. У російській мові здавна вживається термін "лик" для характеристики зображення обличчя на іконі.

Потрібно відзначити, що в східних мовах (китайській, японській) поняття особистості зв'язується не тільки і не стільки з обличчям людини, але і з усім його тілом. У європейській традиції обличчя розглядається в опозиції з тілом, тому що обличчя символізує душу людини, а для китайського мислення характерне поняття "життєвість" куди входять і духовні, і тілесні якості індивіда.

Як у східному, так і в західному мисленні збереження свого "обличчя", тобто особистості - це категоричний імператив людського достоїнства, без чого наша цивілізація втратила би право називатися людською. Наприкінці XX століття це стало справжньою проблемою для сотень мільйонів людей, через вагу соціальних конфліктів і глобальних проблем людства, що можуть стерти людину з лиця землі.

Таким чином, з самого початку в понятті "особистість" був включений зовнішній, поверхневий соціальний образ, що індивідуальність приймає, коли грає визначені життєві ролі - деяка "личина", суспільне обличчя, звернене до навколишніх.

Цікаво відзначити, що латинський термін "homo" поняття "гумусу" (ґрунту, пороху), з якого зроблений людина, а в європейських мовах "man" виробляється від "manus" (рука). У російській мові слово "человек" має корінь "чоло", тобто чоло, верхня частина людської істоти, що наближає його до творця.

Отже, навіть етимологічні особистісні характеристики людини несуть різне змістове навантаження в залежності від тієї чи іншої культури і цивілізації.

Поняття «особистість» відображає зовнішній соціальний образ, який приймає людина, що грає певні життєві ролі. Однак це поняття трактувалося по-різному. Гордон Олпорт підкреслював поведінковий аспект особистості, даючи таке визначення: "Особистість-динамічна організація всіх психофізичних систем людини, що детермінує його поведінку і мислення." Зигмунд Фрейд визначають особистість як складну систему безперервно взаємодіючих свідомих і несвідомих структур психіки. Карл Юнг підкреслював зв'язок якоїсь конкретної особистості з колективним несвідомим. У А.Н. Леонтьєва, особистість - це сукупність суспільних стосунків, що реалізовуються в багатообразних діяльностях. У роботах С.Л. Рубінштейна можна знайти таке визначення: «Особа - сукупність внутрішніх умов, через які заломлюються всі зовнішні впливи». У Ганзена В.А. таке поняття: «Особа - суспільний індивід, об'єкт і суб'єкт соціальних стосунків і історичного процесу, що проявляє себе в спілкуванні, в діяльності, в поведінці.» Б.Г.Ананьєв пише: «Особистість - суб'єкт суспільної поведінки і комунікації». У А.В. Петровського можна прочитати таке: «Особистість - людина як суспільний індивідуум, суб'єкт пізнання і об'єктивного перетворення світу, розумна істота, що володіє мовою і здатне до трудової діяльності.»

Вивчення особистості допомагає окреслити підходи до з'ясування причини поведінки, що мають своїм джерелом взаємозв'язки суспільства і людини. Знання цих питань допомагає розв'язати задачу про те, як сприяти максимальному виявленню можливостей людини, її сил на користь суспільства. В психології можна зустріти терміни: людина, індивід, індивідуальність, особистість, суб'єкт діяльності, які іноді є синонімами, але кожне з цих понять фіксує лише певний аспект в загальній сукупності психічних властивостей. Найширше поняття серед названих - людина. Це жива істота, яка володіє мовленням, свідомістю, здатна створити знаряддя і користуватись ними у спільній праці. Це вид «гомо сапіенс», система ознак, що відрізняє людину від інших видів живих істот.

Психологія особистості стала експериментальною наукою в перші десятиліття ХХ століття. Її становлення пов'язане з іменами таких учених, як А.Ф. Лазурський, Р. Оллпорт, Р. Кеттел та інші. В кінці 30-х років минулого, століття в психології особистості почалася активна диференціація напрямів досліджень. В результаті до другої половини ХХ століття склалися багато різних підходів і теорій особистості.

Як і кожна наукова теорія, теорія особистості повинна відповідати загальній методологічній вимозі - дати цілісне уявлення про закономірності і істотні зв'язки певної сфери дійсності (особистості людини), запропонувати цілісну систему знань, яка б містила в собі методи не тільки пояснення, але й провіщення, виникнення певних феноменів у певних умовах і яку характеризували б логічна залежність одних її сторін від інших, принципова можливість виведення її змісту з декотрої сукупності вихідних тверджень. Психологічна теорія особистості пройшла декілька фаз розвитку, які визначаються вимогами суспільної практики.

Деякі психологічні теорії готові до того, щоб розглядати будь-які поведінкові явища, важливі з точки зору регуляції людського організму. Інші теорії обмежені саме поведінковими проявами, які виникають в певних заданих умовах. Такі теорії виявляють інтерес до обмежених аспектів людської поведінки. Теорії, які намагаються мати справу з усіма важливими поведінковими феноменами, можливо розглядати як загальні теорії поведінки: ті ж, що обмежують свої інтереси певними типами поведінкових явищ, називаються частковими теоріями.

Очевидно, що теорії особистості підпадають під першу категорію: це - загальні теорії поведінки. Просте спостереження дозволяє відокремити теорію особистості від інших психологічних теорій. Теорії перцепції, механічної пам'яті, слухової чутливості та багато інших психологічних теорій є частковими з точки зору їх об'єму та широти. Вони не претендують на статус загальної теорії і задовольняються розвитком уявлень, що допомагають описувати і передрікати в обмеженій сфері поведінкових явищ. Теорія ж особистості намагається розглядати явища будь-якої природи такою мірою, якою ті функціонально значимі для індивіда.

1.2 Загальні поняття особистості в психології

У психологічній науці категорія «особистість» належить до базових понять. Але поняття «особистість» не є суто психологічним і вивчається всіма суспільними науками, у тому числі філософією, соціологією, педагогікою та ін.

Кожне з визначень особистості, наявних в науковій літературі, підкріплене експериментальними дослідженнями і теоретичними обґрунтуваннями, і тому заслуговує на те, щоб його врахувати при розгляді поняття «особистість».

Найчастіше під особистістю розуміють людину в сукупності її соціальних і життєво важливих якостей, придбаних нею в процесі соціальног...