Дослідження педагогічної діяльності та творчості Р.В. Захарова

Біографія та загальна характеристика творчості Ростислава Володимировича Захарова. Провідні балети Ростислава Захарова як балетмейстера і педагога. Процес народження балетного спектаклю. Сутність дівертісментного танцю. Дія балету "Лебедине озеро".
Краткое сожержание материала:

Размещено на

1. Біографія та загальна характеристика творчості Ростислава Володимировича Захарова

1.1 Дослідження біографії Ростислава Захарова

Ростислав Володимирович Захаров - радянський балетмейстер, режисер і педагог. Народний артист СРСР (1969). Доктор мистецтвознавства (1970). Лауреат двох сталінських премій першого ступеня (1943, 1946). Член ВКП(Б) з 1951 р.

Захаров Ростислав Володимирович народився 25 серпня 1907 р. в Астрахані. Балетмейстер і режисер, народний артист, професор мистецтвознавства. В 1926 р. закінчив Ленінградське хореографічне училище, в 1932 - драматичне відділення Ленінградського технікуму сценічних мистецтв (майстерна Л.С. Вівьена), в 1948 - режисерський факультет Ленінградського театрального інституту (клас проф. Б.В. Зона).

У 1926 р. Р. Захаров закінчив училище і став солістом Харківського, а потім Київського театру опери та балету, де пропрацював до 1929 р. У ці роки починається і його самостійна балетмейстерська діяльність.

Двадцяті роки - час інтенсивних пошуків по створенню сучасного репертуару, нових форм балетного спектаклю. Захаров - активний учасник цього загального руху. Загострення інтересу до балетмейстерської практики змушує молодого хореографа вступити до Ленінградського театрального технікуму на режисерське відділення.

В 1934-1936 рр. працює балетмейстером Ленінградського театру опери та балету ім. Кірова. В 1936-1939 рр. керівник балетної трупи, в 1936-1956 рр. - балетмейстер і оперний режисер Великого театру (Москва) [24].

Під час війни коллектив ГАБТ разом з Р.В. Захаровим був удостоєний сталінської премії першого ступеня, який був переданий до Фонду оборони.

Серед балетів, поставлених Захаровим, «Бахчисарайський фонтан» заклав основи сучасної хореографії. Він йшов в постановці Захаровим у Ленінграді, Москві, Будапешті, Токіо, Белграді, а також «Кавказький полонений» Асаф'єва, «Мідний вершник», «Червона квітка», «Попелюшка».

Як оперний режисер поставив опери «Руслан і Людмила» Глінки, «Кармен» Бізе, «Вільгельм Тель» Россіні [18].

З 1927 р. займається педагогічною роботою, в 1946-1949 рр. працює директором і художнім керівником Московського хореографічного училища. З 1946 р. очолює кафедру хореографії в ГІТІС. Одержує професорську ступінь. Серед його учнів І.В. Смірнов, Н. Кірадмієва (Болгарія) І. Блашек (Чехія) та інші.

Р.В. Захаров помер в Москві 15 лютого 1984 р. Похований на Ваганьковському кладовищі.

1.2 Досягнення та перемоги Ростислава Захарова

Захаров поставив протягом 1930-1950-х рр. ряд балетів, переважно на сюжети літературних творів: «Втрачені ілюзії» (за романом Бальзака, 1936) і «Кавказький бранець» (1938) - обидва з музикою Б.В. Асаф'єва, Мідний вершник (музика Р.М. Глієра, 1949) та ін. Володіючи режисерським хистом, домагався драматургічної стрункості, логіки розвитку характерів, придумував (особливо в пізніх спектаклях) вражаючі постановочні ефекти, такі, як повінь в «Мідний вершник», сцени казкових перетворень в «Попелюшка» (музика С.С. Прокоф'єва, 1945).

Слабкістю його був недолік танцювальної фантазії, заперечення власної виразності танцю. Тому до кінця 1950-х р., коли в радянський балет прийшло нове покоління балетмейстерів (Ю.М. Григорович, І.Д. Бєльський та ін.), виник гострий конфлікт. Захаров залишався вірний «драм балету» і навіть оголошував його єдиним балетним жанром, що відповідають принципам мистецтва.

Послідовно відстоював свої ідеї в багатьох книгах і статтях, а також - як викладач - на заснованому ним в 1946 балетмейстерському факультеті Московського Державного інституту театрального мистецтва (ГИТИС) [24].

Нагороди та премії Ростислава Володимировича Захарова:

1. Сталінська премія першого ступеня (1943) - за роботу в оперному спектаклі «Вільгельм Телль» Дж. Россіні.

2. Сталінська премія першого ступеня (1946) - за постановку балетної вистави «Попелюшка» С.С. Прокоф'єва.

- народний артист РСФСР (1951).

- народний артист Казахської РСР (1958).

- народний артист СРСР (1969).

Постановки в Ленінградському Театрі опери та балету ім.Кірова:

«Бахчисарайський фонтан» Б.В. Асаф'єва, 1934

«Втрачені ілюзії» (за романом О. Бальзака) Б.В. Асаф'єва, 1936

«Мідний вершник» Р.М. Глієра, 1949

«Червоний мак» Р.М. Глієра, 1949

«В порт увійшла Росія» В.П. Соловйова-Седого, 1964

Танці в опері «Гугеноти» Дж. Мейєрбер, 1935

Постановки Ростислава Володимировича Захарова в Великому театрі

Балети:

«Бахчисарайський фонтан» Б.В. Асаф'єва, 1936, 1944, 1954

«Кавказький бранець» Б.В. Асаф'єва, 1938

«Дон Кіхот» Л. Мінкуса, 1940

«Тарас Бульба» В П. Соловйова-Сєдого, 1941

«Попелюшка» С.С. Прокоф'єва, 1945

«Панянка-селянка» Б.В. Асаф'єва, 1946

«Мідний вершник» Р.М. Глієра, 1949

«Ніч на Лисій горі» на музику М.П. Мусоргського, 1951

Опери:

«Руслан і Людмила» М.І. Глінки, 1937

«Вільгельм Телль» Дж. Россіні, 1942

«Кармен» Ж. Бізе, 1943

Танці в операх:

«Піднята цілина» І.І. Дзержинського, 1937

«Руслан і Людмила» М.І. Глінки, 1939, 1942, 1945

«Травіата» Дж. Верді, 1942, 1943

«Євген Онєгін» П.І. Чайковського, 1942, 1943

«Аїда» Дж. Верді, 1951

«Сорочинський ярмарок» М.П. Мусоргського, 1952

«Джаліль» Н.Г. Жиганова, 1959

«Війна і мир» С.С. Прокоф'єва, 1969

З 1927 р. працював як педагог. В 1945-1947 рр. директор і художній керівник Московського хореографічного училища. Викладав на заснованому їм в 1946 балетмейстерському факультеті Московського Державного інституту театрального мистецтва імені А.В. Луначарського. З 1951 р. професор. Серед його учнів - ряд відомих балетмейстерів Росії (Хаджісмел Петрович Варзієв - заслужений діяч мистецтв РФ і ін.). також серед учнів Г.Р. Валаматзаде, Е.Я. Чан-га, И.В. Смирнов, Ан Сон Хи (КНДР), Н. Кираджиева (Болгарія), И. Блажек (Чехословакія) и др.

Ростислав Володимирович Захаров є автором книг:

«Мистецтво балетмейстера», 1954 р.;

«Записки балетмейстера», 1976. р.;

«Слово про танець», 1977 р.;

«Твір танцю. Сторінки педагогічного досвіду», 1983 р.;

«Твір танцю. Сторінки педагогічного досвіду», 1989 р.; [15, С. 175 ? 181].

У 1954 р. вийшла в світ книга Захарова «Мистецтво балетмейстера». У ній він узагальнює розроблені ним методи, прийоми, дає теоретичні основи роботи балетмейстера над спектаклем. Розмовляючи з читачем, Р.В. Захаров розповідає в книзі про становлення радянської хореографії, про особливості балетного театру і професії балетного артиста, про створення балетного спектаклю, про роботу з видатними майстрами радянської хореографії М. Семеновой, Г. Улановой, А. Єрмолаєвим, К. Сергєєвим - над образами, про свою педагогічну діяльність та про провідних педагогів-хореографів.

1.3 Провідні балети Ростислава Захарова

Серед балетів, які поставив Захаров Ростислав Володимирович «Бахчисарайський фонтан» (поклав початок радянській хореографічній «Пушкініади». «Бахчисарайський фонтан» йшов в постановці в Ленінграді, Москві, Будапешті, Токіо, Хельсінкі, Белграді та ін.). [24]

Перша значна робота Захарова - балет «Бахчісарайский фонтан» (музика Б.В. Асаф'єва), здійснений ним у співдружності з режисером С.Е. Радловим в Ленінградському Театрі опери та балету в 1934. Ця постановка залишилася його найкращою роботою, балет ставився у всіх театрах опери та балету СРСР і за кордоном. «Бахчисарайський фонтан» може вважатися зразком вистави в жанрі «драм балета», тобто хореографічної вистави, побудованого за законами драматичної п'єси.

«Бахчисарайський фонтан» - балет Бориса Асаф'єва в чотирьох діях, поставлений балетмейстером Ростиславом Володимировичем Захаровим в 1934 р. за мотивами однойменної поеми Олександра Сергійовича Пушкіна.

Композитор Борис Асаф'єв був ідеологом напряму хореодрами в балеті 30-х р. XX ст. Микола Волков оформив у 1932 р. своє лібрето у композиційну форму - балетну п'єсу. Режисер С.Е. Радлов створив міцну драматургічну основу, виразним засобом якої стала мова жестів - пантоміма. Балетмейстер Р.В. Захаров вивчав систему Станіславського, він також наполіг на додаванні сцен: польського акту, повернення Гірея після набігу на Польщу (II акт), танці татарських воїнів (IV дія) і страти Зареми. На його прохання в балеті з'явився новий герой - Гірей. У драмбалеті особливе значення мала зображальні...