Бар'єри в міжкультурній комунікації

Комунікація як обмін повідомленнями, здійснення передачі інформації від одного учасника до іншого. Класифікація комунікаційних бар'єрів: особистісні, фізичні та семантичні. Аналіз бар'єрів у міжкультурній комунікації в різних локальних контекстах.
Краткое сожержание материала:

2

Размещено на

Размещено на

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Факультет іноземних мов

Кафедра англійської філології

Реферат

на тему:

Бар'єри в міжкультурній комунікації

Виконала:

студентка групи А-51а

Боднарук Інна

Перевірив:

доцент кафедри

англійської філології

Гошилик В.Б.

Івано-Франківськ - 2012

Зміст

Вступ

Поняття міжкультурної комунікації

Класифікація комунікаційних бар'єрів

Аналіз бар'єрів у міжкультурній комунікації в різних локальних контекстах

Висновок

Додаток

Використана література

Вступ

Хоча потреба у спілкуванні між представниками різних культур сягає корінням глибини історії, проте сам термін «міжкультурна комунікація» є досить молодим. В 1970-х роках він з'явився у сучасному вузькому змісті в науковій літературі

Як і перед будь-яким дослідженням, перед міжкультурною комунікацією ставляться певні завдання, а саме: уникнення труднощів при інтеракції та дослідження різноманітних підводних каменів у спілкуванні між представниками різних культур. У відомій праці Л. Самовара і Р. Портера «Комунікація між культурами» („Communication between Cultures”), вперше надрукованій в 1972 р., приводиться визначення міжкультурної комунікації. До цього часу сформувався і науковий напрямок, серцевиною якого стало вивчення комунікативних невдач і їхніх наслідків у ситуаціях міжкультурного спілкування.

Переважна більшість письмових згадок про міжкультурну комунікацію йдуть у контексті мовного та перекладацького питання - правильного розуміння та перекладу текстів чи живої мови. Та чи доцільний підхід, в якому міжкультурна комунікація переважно розглядає лінгвістичний аспект даної проблематики? Не менш важливим є й соціальний аспект. Тобто, навіть з неперевершеним знанням мови можна зазнати комунікативної поразки при зіткненні з етнокультурними особливостями, які не були враховані одним із суб'єктів комунікації в її процесі.

В нашій країні проблеми міжкультурної комунікації знаходяться в фокусі багатьох досліджень. Традиційно вивчається взаємодія представників різних етнічних груп. Актуальність цих вивчень не викликає сумнівів, оскільки розвиток цього наукового напрямку стимулюється практичним інтересом, обумовленим виникненням численних організацій в сфері економіки а також освітніх структур, що орієнтовані на західні схеми навчання та залучення зарубіжних викладачів.

В умовах відносної новизни даної проблематики для вітчизняної науки доцільним є запозичення досвіду західних досліджень, в яких дана область є одним з напрямків, що прогресивно розвиваються.

Особливо цікавим і необхідним є вивчення бар'єрів у комунікації представників різних соціокультурних систем, які можуть викликати культурний і комунікативний шок.

Поняття міжкультурної комунікації

Вченими пропонувалося безліч визначень комунікації, в тому числі міжкультурної. Р. Портер і Л. Самовар, наприклад, дають комунікації наступне визначення: «Те, що має місце щоразу, коли хтось реагує на поведінку або наслідки поведінки іншої людини» [2,87с.]. В іншій роботі вони визначають комунікацію, як те, що відбувається «кожного разу, коли поведінці приписується якийсь сенс». Визначимо комунікацію просто як обмін знаннями, ідеями, думками, поняттями (концептами) і емоціями, що відбувається між людьми.

Міжкультурна комунікація має ряд особливостей, які роблять її більш складною, вимогливою і важкою, ніж внутрішньо- або міжособистісна комунікація.

Здатність до розвитку комунікативної компетентності властива всім представникам Homo sapiens, проте конкретна реалізація цієї здатності культурно обумовлена. Крім цього, вона обумовлена і унікальним індивідуальним досвідом кожної людини, з чого випливає, що при комунікації, яка є процесом обміну повідомленнями, постійно відбувається відтворення тих чи інших значень, так як вони не співпадають навіть у людей, які говорять однією і тією ж мовою, що виросли в одній культурі. Зрозумілим стає те, що за наявності різних культур і різних мов володіння ситуацією ускладнюється настільки, що про повне розуміння можна говорити лише з певною часткою іронії.

Від народження людина належить певній групі, і саме в ній формується комунікативна компетентність. Більші групи - культури - істотним чином визначають когнітивну і прагматичну засади комунікативної діяльності.

В процесі комунікації відбувається обмін повідомленнями, тобто здійснюється передача інформації від одного учасника до іншого. Оскільки люди не вміють спілкуватися безпосередньо - скажімо, за допомогою електричних імпульсів, що посилаються від одного мозку до іншого, - інформація кодується за допомогою певної символічної системи, передається і потім декодується (інтерпретується адресатом повідомлення). Комунікація має місце завжди, коли певній поведінці чи її результату приписується якесь значення, і воно виступає як знак або символ. З усіх видів знакової (символічної) поведінки в житті суспільства найважливішим є використання мови (вербальна комунікація) що супроводжується невербальною поведінкою (невербальна комунікація). В сукупності вони утворюють знакову комунікацію, або комунікацію у вузькому сенсі. Застосування поняття комунікації до обміну повідомленнями незнакової природи допускається низкою концепцій (зокрема, про таку комунікацію говорив К. Леві-Строс, погляди якого з цього питання співчутливо цитував Р. Якобсон) [2, 243с.].

Центральним поняттям у сфері прикладної міжкультурної комунікації є міжкультурне відчуття (intercultural sensitivity). Його підвищення в умовах численних відмінностей, невизначеності, неоднозначності і змін, що характеризують сучасне суспільство, стає важливою складовою професійної придатності фахівця. Цій меті служить велика кількість навчально-просвітницької літератури та міжкультурні тренінги.

Таким чином, комунікація являє собою складний, символічний, особистісний, трансакційний і часто неусвідомлюваний процес. Комунікація дозволяє учасникам висловлювати деяку зовнішню по відношенню до самих себе інформацію, внутрішній емоційний стан, а також статусні ролі, в яких вони перебувають стосовно одне одного.

Класифікація комунікаційних бар'єрів

Комунікаційні бар'єри - це явища деформації комунікаційного процесу, викликані різними причинами, що можуть приводити до неадекватних дій одержувача.

Навіть якщо одержувач отримує повідомлення і чесно намагається його зрозуміти (декодувати), цей процес може бути обмежено низкою перешкод або бар'єрів, що зазвичай виникають у фізичному оточенні або в сфері емоцій людини. Перешкоди навіть можуть зробити комунікацію неможливою: або через них «проривається» тільки частина інформації, або одержувачі неправильно інтерпретують значення повідомлення.

Виділяють три основні типи бар'єрів - особистісні, фізичні та семантичні.

Особистісні бар'єри - це комунікативні перешкоди, породжувані людськими емоціями, системами цінностей і невмінням слухати співрозмовника. Нерідко вони виникають у зв'язку з різницею в расі, статі, культурному та соціально-економічному статусі учасників комунікацій, які хибно розуміють не традиційні для себе комунікативні сигнали (невідомі слова, рухи, жести інтонації голосу тощо). Особистісні бар'єри можуть виникати як на роботі так і в побутовому спілкуванні людей.

До особистісних бар'єрів відноситься і так звана психологічна дистанція - почуття емоційної несумісності людей, аналогічне реальній фізичній відстані між сторонами. Ми усі на власному досвіді знаємо, що наші почуття та відношення обмежують можливості спілкування з іншими людьми як на роботі так і в особистому житті.

Емоції діють як «фільтри» нашого сприйняття: ми бачимо і чуємо, насамперед, те, на що ми емоційно «налаштовані» - фактично нашими комунікаціями керують наші очікування, почуттями та відношеннями.

Отже, ефективність комунікацій підвищується, якщо почуття відправника та одержувача досить близькі стосовно обговорюваної проблеми.

Фізичні бар'єри - це комунікативні перешкоди, що виникають у матеріальному середовищі. Фізичні бар'єри - це несподіваний відволікаючий шум, що тимчасово заглушає голос; відстані між людьми; стіни або інші статичні перешкоди, що виникають під час прийому інформації. Як правило учасникам комунікацій стає відомо про виникнення такого роду бар'єрів, і вони прагнуть «перебороти» перешкоди.

Семантичні бар'єри виникають в результаті обмежень привільного розуміння використаних мовних символів.

Символи, зазвичай, багатозначні, але для успішної комунікації потрібно обрати одне значення, найбільш доречне у конкретній ситуації, в іншому випадку може виникнути непорозуміння. Семантичний бар'єр може...