Формування системи жанрів сучасної масової літератури

Поняття масової літератури, особливості її змісту, художньої специфіки та жанрових ознак. Бестселер – як проблема сучасного літературного процесу. Особливості наррації в масовій літературі на прикладі трилеру П. Зюскінда "Парфумер: історія одного вбивці".
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Зміст

Вступ

Розділ 1. Типологічні домінанти і критерії масової літератури в західноєвропейському письменстві ХІХ - ХХ ст.

1.1 Поняття масової літератури. Особливості змісту, її художня специфіка

1.2 Жанрова ознака художньої структури творів масової літератури

1.3 Специфіка жанрів масової літератури

1.4 Бестселер - як проблема сучасного літературного процесу

Розділ 2. Формування системи жанрів сучасної массової літератури

2.1 Наратологія. Типи нарації

2.2 Особливості наррації в масовій літературі на прикладі трилеру П. Зюскінда "Парфумер: історія одного вбивці" та автобіографічного романа "Велика надія" І. Айхингер

Загальні висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність дослідження. Характерною особливістю сучасного літературного розвитку є його своєрідна багатогранність та багатомірність, у ньому чітко простежуються два різноспрямованих вектори, перший з яких складає елітарна, експериментальна, а другий - масова, «формульна» література. На відміну від країн Заходу, масова література та література на пострадянському просторі з'явилися порівняно нещодавно - наприкінці 80-х - на початку 90-х рр. XX ст.

Протиставлення «елітарної», «високої» та «низької», «масової» словесності, яке переважало в науковій думці від кінця ХІХ до ХХ ст., поступово замінюється розумінням самобутності та самоцінності масової літератури завдяки залученню нових підходів до дослідження цього феномена на початку нового тисячоліття.

Ознакою літературного процесу нашого часу є той беззаперечний факт, що масова література домінує над класикою і сучасними творами епічного, соціально-філософського плану - за тиражами, читацьким попитом, жанровим різноманіттям, невимушеним, а почасти і оригінальним сюжетом і наративністю.

Отже, однією з впливових течій вивчення літературного дискурсу в сучасному мовознавстві є наратологія. Ця дисципліна має російське коріння, бо вона вийшла з фундаментального та новаторського дослідження М. Проппа “ Морфологія чарівної казки” та стала відгалуженням структуралізму. Як особлива філологічна дисципліна зі своїми специфічними задачами та засобами їхнього вирішення оформилася наприкінці 60-х років 20 століття в результаті перегляду структуралістичної доктрини з позиції комунікативних уявлень про природу мистецтва, про сам модус буття. За своїми установками та напрямками наратологія займає проміжне місце між структуралізмом, з одного боку, та рецептивною естетикою, з іншого. Структуралісти намагаються зрозуміти, як періодичні елементи, теми та форми визначають його структуру.

Актуальність цієї розвідки обумовлена тим, що на сучасному етапі теорія оповідання - наратологія - бурно розвивається, та саме вона визначає список методів, за допомогою яких можна розложити текст на елементи, які ніяким чином не суперечать один одному, та сприяють дослідженню текстів.

Отже, обрана нами тема є досить цікавою и актуальною в наш час.

Матеріалом дослідження слугували роботи таких видатних вчених, як В. Пропп, Р. Барт, Г. Косіков та інших.

Метою цього дослідження є узагальнення і систематизація інформації про жанрові канони масової літератури сучасного часу.

Об'єктом дослідження є аналіз сучасного стану та розвитку наратології масової літератури.

Предметом дослідження обрані художні ознаки наративу як структурного компоненту літературного дискурсу на прикладі сучасних романів.

Відповідно до мети поставлені наступні завдання:

- проаналізувати загальні критерії масової літератури;

- розглянути особливості змісту та форми основних тенденцій розвитку масової літератури в сучасному літературознавстві;

- показати основні особливості поетики сучасних творів масової літератури;

- проаналізквати основні жанрові ознаки художньої структури творів масової літератури;

- розглянути сутність бестселеру - як головного канону сучасного літературного процесу;

- дослідити особливості наррації в масовій літературі;

- проаналізувати засоби наративної технології на прикладах трилеру П. Зюскінда "Парфумер: історія одного вбивці" та автобіографічного романа "Велика надія" І. Айхингер.

Практична значимість роботи полягає в тім, що результати дослідження можуть знаходити практичне застосування на уроках по сучасній зарубіжній літературі, а також можуть послужити початковою базою для подальшого дослідження теми.

Методологічною основою роботи у зв'язку з характером поставлених завдань став порівняльно-типологічний метод, крім того, у рамках системного підходу, що застосовувався, у роботі використалися метод системного аналізу, описовий, культурно-історичний і соціологічний методи дослідження.

Структура роботи складається із вступу, 2 розділів, висновків та списку використаних джерел.

У вступі визначається : мета, завдання, предмет та об'єкт дослідження. У розділі І « Типологічні домінанти і критерії масової літератури в західноєвропейському письменстві ХІХ - ХХ ст..» ми дослідили основні особливості масової літератури.

Розділ ІІ присвячено вивченню «Особливостей формування системи жанрів сучасної массової літератури та відображення наррації в масовій літературі.»

Список літератури нараховує 45 джерел.

Розділ 1. Типологічні домінанти і критерії масової літератури в західноєвропейському письменстві ХІХ - ХХ ст.

1.1 Поняття масової літератури. Особливості змісту, її художня специфіка

Художню літературу можна поділяти на сегменти за різними критеріями, проте обов'язково буде один, який по-різному називають різні дослідники, але який має однакову сутність: найбільш популярна, читабельна, поширена, прибуткова, просто найбільша за кількістю -- масова література.

Словосполучення «масова література» може мати різні значення. У широкому сенсі -- це все те в літературі, що не отримало високої оцінки художньо освіченої публіки, викликало її негативне ставлення або залишилося нею не поміченим.

Необхідно відзначити, що саме поняття масової літератури дослідники трактують по-різному. Наприклад, термін «масова література та мистецтво» вживали Й. В. Ґете та Й.-Ф. Шіллер ще у ХVІІІ ст. на позначення культури народу та народного мистецтва. На початку ХХ ст. під масовою культурою починають розуміти специфічний різновид культури, притаманний індустріальному та постіндустріальному суспільству, формування якого відбувається з кінця ХІХ ст.

Роблячи перші спроби означити масову культуру, брали до уваги кількість споживачів і протиставлення «високої» та «низької» культур. Наприклад, романтики і позитивісти XIX ст. «народними», «популярними» (на противагу елітним, аристократичним, «ученим») або «низовими» (на противагу «високим») називали близькі за функціями та обігом феномени в літературах середньовіччя і Відродження, а також фольклорну словесність і її переробки, міський майданний театр, ілюстровані книги для «простаків», включно з лубковою книжкою, збірки повчальних і спасенних текстів для побуту тощо.

Ототожнення масової культури з культурою народною, безперечно, було певним історичним етапом вивчення цього феномену. Наступним етапом, який розпочався на початку ХХ ст., стало усвідомлення існування специфічного типу суспільства, яке відрізнялося від попередніх його етапів Ї власне масового суспільства. Масову культуру почали трактувати як культуру, притаманну саме цьому типу суспільства. «Народження масової культури та масового мистецтва закономірно відбувалося під час народження масового суспільства та його дітища Ї людини маси. Масова література і мистецтво є не результатами проявів вільної творчості мас та особливо обдарованих природою особистостей, а результатами вільної чи ідеологічно або комерційно ангажованої діяльності окремих творчо обдарованих людей», Ї так розуміють масову культуру автори фундаментальної роботи «Масова література та масове мистецтво: за і проти».

Систематичні дослідження саме масової літератури починаються одночасно із загальним осмисленням масової культури ще у 30-х роках ХХ ст. (необхідно додати, що поодинокі спроби рефлексії з'явилися значно раніше, проте часто стосувалися типологічно та функціонально відмінних феноменів -- лубкової літератури, фольклору, інших різновидів народної творчості, а вирізнення суто масової літератури відбулося саме на початку 30-х років ХХ ст.).

Перші дослідники масову літературу вимірювали в естетичних масштабах високої літератури і відповідно характеризували її як «не-літературу», кітч, бульварну літературу, звинувачували в низькопробності й шаблонності, псуванні читацького смаку, дорікали за розважальність, відсутність серйозних проблем, прагнення затуманити свідомість читача і його «всього-на-всього» потішити (і те й інше прихильники класицизму ще в XVII--XVIII ст. закидали роману як жанрові-парвеню). Пізніше спостерігаємо значну соціологізацію вивчення феномену читання, а в 1980-х з'явився погляд на белетристику як проміжну ланку між високою та низькою літературами. Погляд на масову літературу змінюється у зв'...