Специфіка сучасної української жіночої прози. Феміністичний дискурс в українській літературі. Аналіз проблематики романів Ірен Роздобудько у художньому контексті. Жанрова своєрідність творчості, архетипні образи. Поетика романів Ірен Роздобудько.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Специфіка української жіночої прози
• 1.1 Феміністичний дискурс в українській літературі
• 1.2 Особливості сучасної жіночої прози
• 1.3 Проблематика романів Ірен Роздобудько у художньому контексті
• Розділ 2. Оригінальність художнього світу ірен роздобудько
• 2.1 Жанрова своєрідність творчості Ірен Роздобудько
• 2.2 Архетипні образи у творчості письменниці
• 2.4 Поетика романів Ірен Роздобудько
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Упродовж багатьох віків чоловіча стать була домінуючою в літературному авторстві, але в українській літературі, починаючи з кінця ХІХ ст. і в наш час ситуація докорінно змінилася: жінки посіли провідне місце. Феномен буйного розквіту жіночої прози вимагає всебічного вивчення, але навряд чи можна сумніватися в тому, що він був зумовлений тривалим періодом боротьби за подолання маргінального становища жінок у суспільстві та літературі.

Кожній жінці-літераторці притаманний неповторний, індивідуальний авторський стиль, але існує низка його творчих ознак, які варто об'єднати не за тематикою або жанром, а за першоджерелами, викликаними типовими приватними прагненнями та інтимними хвилюваннями. Жіноча проза сьогодні дуже розмаїта щодо тематичних, жанрових, стилістичних горизонтів. І щоб розкрити цю розмаїтість, необхідне дослідження творчості багатьох письменниць, але обсяг нашої роботи дозволяє розглянути доробок однієї з них. Ми обрали яскравого майстра жіночої прози, ім'я якої - Ірен Роздобудько.

Велика кількість творів письменниці, різних за характерами та настроями, зумовлює закономірність виникнення нашого дослідження, особливо в аспектах вивчення її специфічної проблематики і поетики.

Ірен Роздобудько постає перед читацьким загалом як авторка, герої якої багато в чому схожі на неї, шукають екзистенцію життя, намагаються проявити весь свій потенціал, часто відмежовані від решти світу і не потребують його, бо створеного ними власного світу для них достатньо.

Сьогодні українська жіноча проза стала об'єктом дослідження багатьох науковців: В. Агеєвої, Є. Барана, О. Бойченка, І. Бондаря-Терещенка, Я. Голобородька, О. Гомілка, Г. Грабовича, Т. Гундорової, Н. Зборовської, Г. - П. Рижкової, Т. Тебешевської-Качак, О. Ярового та інших. Але, на нашу думку, ще немає достатньої кількості системних досліджень прози Ірен Роздобудько.

Викладені вище міркування дають підстави вважати тему нашої роботи актуальною.

Об'єктом дослідження у роботі є проза письменниці, а предметом - проблематика і поетика романістики Ірен Роздобудько.

Мета роботи - дослідити специфіку творчої манери письменниці та виявити актуальні проблеми, порушені в її романах, простежити основні елементи поетики творів.

Відповідно до мети були визначені такі завдання магістерського дослідження:

дати характеристику творчості Ірен Роздобудько у контексті жіночої прози;

довести, що проза Ірен Роздобудько є інтелектуально-психологічною;

з'ясувати проблематику і поетику романів письменниці.

Теоретичними засадами дослідження у роботі є принцип історизму, психоаналітична концепція літературної творчості.

Методи дослідження: історико-типологічний, психоаналітичний, поетологічний та елементи порівняльно-типологічного методу.

Наукова новизна нашої роботи полягає у вперше здійсненому системному дослідженні текстів Ірен Роздобудько. Це дало можливість скласти уявлення про загальну різнобарвну картину її прози, про особливості сучасного жіночого письма. Окрім цього, ми проаналізували обрані нами твори у контексті української жіночої прози кінця ХХ - початку ХХІ ст.

Теоретичну значущість роботи вбачаємо у тому, що одержані нами наукові результати можуть стати у пригоді майбутнім дослідникам жіночої прози, зокрема романів Ірен Роздобудько, оскільки розширюють уявлення про проблематику і поетику її творчості.

Практична цінність дослідження полягає у можливості використання роботи при вивченні української літератури кінця ХХ - початку ХХІ ст. у вищих і середніх навчальних закладах, у спецкурсах і спецсемінарах, при написанні випускних і курсових робіт, рефератів тощо.

Апробація роботи. Основні положення і висновки дослідження доповідалися на засіданнях кафедри українського літературознавства ХДУ, окремі питання роботи відображені у статтях "Пригодницькі мотиви та категорія "щастя" у романістиці Ірен Роздобудько" (альманах "Магістерські студії"), "Сюрреалізм у романах Ірен Роздобудько та Емми Андієвської" (зб. наук. ст. "Література української діаспори").

Структура дослідження підпорядкована його меті та завданням. Робота містить вступ, два розділи, висновки та список використаних джерел (98 позицій). Загальний обсяг роботи - ______

Розділ 1. Специфіка української жіночої прози

1.1 Феміністичний дискурс в українській літературі

У європейському контексті фемінізм виступив однією з найвпливовіших течій ХХ століття. У науковій літературі дане поняття вимагає визначення щонайменше на двох рівнях: з одного боку, це широкий суспільний рух за права жінок, або ж феміністський рух, а з іншого - комплекс соціально-філософських, соціологічних, психологічних, культурологічних теорій, які здійснюють аналіз статусу жінки у суспільстві, або ж феміністична теорія [62, с.15].

На сьогодні прийнято вважати, що час зародження феміністичних ідей бере початок з епохи Відродження з її ставленням до людини як до співтворця Бога. Саме в цю епоху з'являються перші трактати Кристини де Лізан і Корнеліуса Агріппи, в яких відкрито говориться про придушення особистості жінки і несправедливе ставлення до неї з боку суспільства [51, с.239].

Щодо виникнення фемінізму в Україні, то при вивченні історичних свідчень про життя й творчість перших українських письменниць, довідуємося, що паростки жіночого авторства з'явилися приблизно 450 років тому. У періоді, що охоплює другу половину XVI - XVIII ст., поки що дослідники відшукали імена трьох письменниць: Олени Журавницької-Копоть, Анни Любовичівни, Анисії Парфенівни. Неможливо не згадати Марусю Чурай, але, на превеликий жаль, її історичність остаточно не доведена [51, с.175]. Український фемінізм від початку характеризувався загальнонаціональною соборною концепцією, проте, як зазначає визнана діячка феміністичного руху М. Богачевська-Хом'як, "український жіночий рух виник із таких самих причин, що й жіночі рухи взагалі, - не тому, що в жінок було примхливе бажання, а тому, що жінки хотіли стати членами свого суспільства" [50, с.55]. Інтелектуальний фемінізм, ближчий за своїм спрямуванням до українського різновиду, відповідає постмодерністським теоріям: духу філософії деконструкції Ж. Дерриди, філософії шизоаналізу Ж. Дельоза та Ф. Гваттарі.

Найпрогресивніший, найактивніший розвиток українського жіночого письменництва виникає у добу популяризації модерністських віянь [62, с.234]. Причин, які зумовили появу феміністичного дискурсу в літературі, є кілька:

- суцільний патріархат, який панував у мистецтві (частково винятком є творчість Марка Вовчка, Ганни Барвінок, Олени Пчілки);

- концепція фалогоцентризму (філософії, заснованої на владі раціо, на чоловічому типі мислення, на традиціоналізмі культури);

- опозиція: чоловік - жінка;

- бажання жінки самоствердитися інтелектуально і творчо (подолати явище "маргіналізації жінки") [62, c.237].

Слід також зазначити, що на виникнення фемінізму в українській літературі вплинули процеси асиміляції українськими письменницями західних ідей філософського, культурного, мистецького характеру А. Шопенгауера, Ш. Бодлера, Ф. Ніцше; моделювання у літературі повноцінного жіночого образу (з точки зору жінки-письменниці).

Наталка Полтавка (Надія Кибальчич - Симонова), Уляна Кравченко, Любов Яновська, Дніпрова Чайка (Людмила Василевська), Грицько Григоренко (Олександра Судовщикова-Косач), Євгенія Ярошинська, Валерія О'Коннор-Вілінська, Катря Гриневичева, Людмила Старицька-Черняхівська, представниці дещо молодшої генерації - Наталя Романович-Ткаченко, Галина Журба, Надія Кибальчич, Христя Алчевська зробили вагомий внесок у розвиток українського фемінізму. Дівчата переважно з інтелігентних родин, доньки священиків, учителів, дрібних урядовців, літераторів, вони приносили нові теми, нові типи героїв, зверталися до жіночої психології й акцентували жіночі цінності [82, c.255].

роздобудько роман жіноча проза

До генерації письменників модернізму належала й Наталя Кобринська. Цю славетну національну активістку по праву називають піонеркою жіночого руху та першою українською феміністкою, тому що саме завдяки її діяльності в Україні зародився жіночий рух. Вона стала першою з українських жінок, які намагалися надати жіночому рухові не тільки філантропічний характер, а й деякий елітарний рівень, зосередивши його роботу в літературно-інтелектуальній сфері...