Образи жінок у романі Гі де Мопассана "Любий друг"

Біографічні відомості про французьского письменника Гі де Мопассана, дитячі роки і творча діяльність. Літературне виховання, світоглядні та літературні позиції письменника. Основа твору "Любий друг", роль жінки як такої в житті головного героя роману.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Міністерство освіти і науки України

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського

Інститут філології й журналістики

Кафедра зарубіжної літератури

«Образи жінок у романі Гі де Мопассана „Любий друг”»

Вінниця-2010

Зміст

Вступ

1. Короткі біографічні відомості про письменника

2. Світоглядні й літературні позиції письменника

3. Основа твору

4. Роль жінки як такої в житті головного героя у романі «Любий друг»

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Зародження критичного реалізму відноситься до кінця 20-х років ХХ століття. Як напрям виник у Франції та Росії. Реалізм набув критичного характеру щодо буржуазії: розвінчувалася влада грошей, бездуховність. Великими реалістами ХІХ ст. були: Стендаль, Бальзак, Діккенс, Теккерей, Меріме, Флобер, Гейне, Бронте, Беранже, Мопассан - хоча реалістами вони себе не називали.

Реалізм ХІХ ст. надав твори мистецтва такої художньої сили, з якою можна порівняти лише мистецтво титанів Ренесансу. Він увібрав у себе творчі досягнення попередніх етапів розвитку реалізму, збагатився досягненнями мистецтва романтизму і модифікував їх по-своєму, він надав величезну кількість прийомів зображення світу і, фактично, виступив синтезом, який узагальнив попередні етапи розвитку мистецтва. Реалізм був могутнім напрямком, він охопив всі види мистецтва. Найбільш повне вираження критичний реалізм знаходить в жанрі соціального роману.

Дійсно, реалісти малювали світ, в якому нехтували честю, совістю, людською гідністю, в якому дружба, любов, вірність, навіть родинні зв'язки, мало що означали, де всім заправляли гроші, пристрасть до наживи, до володіння майном, до влади над собі подібними, де “продаж тіла” і “продаж інтелекту” набули значення своєрідного культу, де ілюзії втрачались, і життя жорстоко ламало наївних мрійників, поки вони не гинули або не перетворювались на безсовісних егоїстів.

Для мене цей напрям найбільше пов'язаний з творами знаменитого Гі де Мопассана. Це і «Монт-Ориоль», і «Життя», і «Пампушка» та багато інших. Через кожен його твір, наче через призму, можна побачити низку оригінальних поглядів письменника. Особисто я віддаю першість його роману «Любий друг» Свій вибір я можу аргументувати тим, що цей твір не втратив своєї значущості й по сьогодні залишається актуальним. Важливість твору полягає у тому, що і зараз є такі «Дюруа», які нехтують іншими людьми заради збагачення. Метою моєї роботи є ознайомлення з естетичними принципати письменника, що спонукали його до написання твору, а також якомога ширше розкриття однієї з провідних тем твору - розкриття егоїзму та підступності, кар'єра красеня - нахаби Жоржа Дюруа.

Метою моєї роботи є дослідження творчості Мопассана, зокрема образів жінок.

Для того, щоб краще висвітлити тему, потрібно виконати наступні завдання:

знайти та скласти бібліографію до даної теми;

ознайомитись зі знайденими джерелами;

обов'язково прочитати твір;

опрацювати інформацію: визначити найголовніше, зробити потрібні замітки, виписки, нотатки, конспект;

на основі опрацьованого матеріалу зробити висновки.

Набуті мною знання, які я отримала безпосередньо опрацьовуючи бібліографічні дані і творчість Гі де Мопассана, зокрема його роман «Любий друг» можу використати у викладацькій діяльності, оскільки моя майбутня професія пов'язана з навчанням у школі. Крім цього робота над цією темою розширила мій власний кругозір. Я відкрила для себе ще раніше мало мені відомого письменника як справжнього митця слова. І вважаю, що кожен міг би присвятити себе вивченню творчості цього письменника, тому що його твори вирізняються реалістичністю, є актуальною не лише в епоху письменника, але й у наш час.

1. Короткі біографічні відомості про письменника.

Продовжувач реалістичних традицій, Гі де Мопассан увійшов в історію французької і світової літератури як неперевершений майстер новелістичного жанру, визначний романіст, митець-новатор, що поєднував у своїх творах мистецтво психологічного аналізу з талантом безкомпромісного сатирика. "Сила таланту Мопассана, -- писав І. Франко, -- полягала в психологічному змалюванні характерів, знаменитому відтворенні колориту часу, в меткому і вмілому показі звичаїв і норовів французької суспільності, в мистецькому накресленні навіть найвразливіших ситуацій в такий спосіб, що не вражав почуття моральності", А. Чехов говорив про Мопассана як про письменника, що зробив такий переворот у літературі, після якого писати по-старому стало просто неможливо. Творчість Мопассана стала художнім літописом французького суспільства останньої третини XIX ст.

Повне ім'я письменника -- Анрі-Рене-Альбер-Гі де Мопассан. Нормандець за походженням, він народився 5 серпня 1850 року в шляхетній, але на той час вже зубожілій родині. Його батько був біржовим агентом у Парижі, розумівся на мистецтві, але в житті був людиною доволі безтурботною, марнотратом і ловеласом, через що сімейне життя родини псували постійні чвари і сварки, які зрештою призвели до розлучення батьків і важко травмували психіку хлопчика. Великий вплив на Мопассана мала його мати, яка, як гадають, прищепила йому любов до літератури. Крім того, вона особисто знала Флобера, знайомство з яким, без перебільшення, відіграє вирішальну роль в письменницькому становленні її сина.

Дитячі роки Мопассана пройшли у Нормандії, в сільській місцевості, в оточенні чудових морських краєвидів, атмосфері безтурботного і щасливого життя, в спілкуванні з простими трударями. Після кількох місяців навчання у паризькому ліцеї Наполеона, 13-літній Гі продовжив свою освіту у монастирській семінарії містечка Івто, але довго витримати жорстку дисципліну монастирського пансіону не зміг, і в 1867 році мати перевела його до руанського ліцею, з якого Гі не лише виніс належне для представника дворянського прошарку коло знань, але й остаточно визначився у своєму літературному покликанні. В ліцеї Мопассан починає писати вірші, а першим його критиком і поетичним вчителем стає викладач літератури, поет парнаської школи Луї Буйне, той самий, який підказав Флоберові сюжет його роману "Пані Боварі". Невдовзі відбулося й особисте знайомство літератора-початквця з уславленим письменником, який з того часу постійно опікувався літературною освітою Мопассана, щоправда, доволі довго не визнаючи за ним таланту, необхідного для того, аби стати письменником. Тим часом у липні 1869 року Гі із званням бакалавра закінчив ліцей і навесні 1870 року вступив на факультет права Паризького університету. Але приступити до навчання він так і не встиг, оскільки 18 липня того ж року розпочалася франко-прусська війна і двадцятирічний юнак був мобілізований до війська.

В листопаді 1871 року Мопассан демобілізувався з армії, але через брак коштів, які йому вже не могли надати зубожілі внаслідок війни батьки, про повернення до університету годі було й мріяти. З допомогою батька Мопассану вдалося влаштуватися на роботу в Морське міністерство, працю в якому він пізніше назве каторгою. На дозвіллі разом із друзями Мопассан займався веслярським спортом, взагалі, був людиною надзвичайно міцною фізично, хоча вже у ці роки страждав від важких приступів мігрені, які з роками загострювались.

Крім віршів він вже звертається й до драматургії, і окремі його драматургічні спроби навіть отримують схвалення з боку його вчителя, хоча в цілому Флобер наполягає на тому, аби Мопассан ще деякий час утримувався від публікації своїх творів, відшліфовуючи і доводячи до досконалості свій художній стиль. Виключення він робить лише для одноактної комедії у віршах "Репетиція"(1876) та поеми "На березі ріки"(1876). Крім того, потайки від вчителя Мопассан роком раніше друкує одну із своїх новел "Рука трупа". В ці ж роки Мопассан дебютує як літературний критик (статті, присвячені творчості Бальзака, французьким поетам XVI ст. тощо) і співробітник кількох столичних газет, для яких пише хроніки із злободенних питань тогочасного політичного і соціального життя (усього він їх написав понад 400). Флобер познайомив Мопассана з провідними письменниками тогочасної Франції А. Доде, Е. Золя, Е. Гонкуром, С. Малларме а також з російським письменником І.Тургенєвим. Невдовзі Мопассан увійшов до так званої "меданської групи" письменників, очолюваної Е. Золя.

З творчою діяльністю цієї групи і пов'язаний початок літературної слави Мопассана. Близько 1879 року на пропозицію Е.Золя під час одного Із засідань групи усі її учасники по черзі повинні були розповісти історію, яка б стосувалася подій франко-прусської війни. Так з'явилася збірка "Вечори в Медані", яка побачила світ 16 квітня 1880 року і в якій, крім інших, була надрукована новела Мопассана "Пампушка", що була визнана найкращим твором збірки. мопассан літературний роман

Його літературна слава стрімко зростає, водночас усі його літературні починання супроводжує й незмінний фінансовий успіх, так що досить швидко Мопассан стає одним з найбагатших літераторів Франції; має власну яхту, яку на честь одного із своїх романів називає "Любий друг", розкішний будинок і маєток, час від часу подорожує, переважно півднем Європи, не уникає світських розваг І жінок, з якими заводить численні романи, втім, недовготривалі і непереобтяжені драматизмом вияву почуттів. Ставлення Мопассана до жінок, за свідченням його біографів та дослідників, б...