Життєвий шлях Едгара Алана По

Коротка біографічна довідка з життя Едгара По, його батьки та усиновлення. Першi вiршi i кохання письменника, Ельмiра Ройтер. "Бурхливе" студентське життя. Поїздка до Балтiмора, навчання в Уест-Поiнті. Робота в "Вiснику", Фiладельфiйський перiод.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Роздiл 1. Біографія Едгара По

1.1 Батьки

Едгар По народився 19 січня 1809 року в Бостоні. Його батьки були акторами. Родичі зі сторонни батька, вихідці з Ірландії, переселились до Америки в середині XVІІІ століття. Дід майбутнього письменника, виконував значну роль в американській революції, близько знав Лафаєта та інших героїв тої епохи і сам був постаттю неординарною. Батько Девід По молодший, був здібним актором, але людиною слабкою и безхарактерною. Ремесло бродячого актора достатньо швидко зломило його - він спився, кинув дружину і дітей і помер в двадцять шість років. Мати Едгара По (Елізабет Арнольд), дочка акторів королівського Ковентгарденського театру в Лондоні, була справжньою, блискучою актрисою. Разом зі своєю матір'ю у 1796 році вона приїхала в Бостон, і в тому ж році на сцені Бостонського театра відбувся дебют Елізабет Арнольд, яка почала, таким способом свою артистичну кар'єру в дев'ять років. В чотирнадцять - п'ятнадцять років це вже одна з найвідоміших американських актрис свого часу, прославлена виконавиця шекспіровських і шилеровьих ролей. Пї талант, краса, незвичайна чарівність надовго залишились в пам'яті товаришів по сцені і поціновувачів театру. Глибоий слід залишили в душі Алана розповіді, які він багато раз чув ще з раннього дитинства, про жахливу пожежу, яка знищила Ричмондський театр через два тижні після смерті Елізабет Арнольд По, яка померла від чахотки, - про пожежу, під час якої більше сімдесяти чоловік згоріли заживо. Вогненний смерч, змітаючий театр після передчасної смерті атриси, - театр в якому вона, вже смертельно хвора, зіграла незадовго перед тим востанній раз, - це, звичайно, сюжет в дусі найстрашніших і найромантичніших історій Едгара По.

1.2 Усиновлення

Але самого Едгара По в цей час вже не було в Річмонді. Хлопчика вивезли спочатку за місто, де жила тоді сім'я усиновившого його бездітного Джона Алана, місцевого табачного торговця[8,7-8]. Приїхавши підлітком з Шотландії, Алан досяг успіху у справах, одружився і возомнивши себе джентельменом, встановив відповідні порядки в будинку[9,6]. А потім, через декілька років, - до Англії, куди Алани відправились через справи фірми, а також щоб побути на батьківщині в Шотландії[8,8].

Біографи надають особливе значення п'ятилітньому перебуванню Едгара в Англії, де містер Алан вів справи своєї фірми. Подорож через океан, атмосфера стародавнього передмістя Лондона Сток-Н'юингтона, осяяного гучними іменами минулого, заняття класичними мовами і математикою в приватній школі, становище і устрій якої будуть потім блискуче відтворені в оповіданні ЅВіл'ям ВільсонЅ,- все це відклалоь у пам'яті вразливого і чутливого хлопчика і означало для нього не менше, ніж читання ЅРобінзона КрузоЅ, готичних романів, англійьких поетів[9,6].

В серпні 1820 року подружжя Аланів повертається з прийомним сином до Річмонда, де він продовжує навчання.

Судячи зi спогадiв людей, якi близько знали Едгара

По в цей час, хлопчик вирізнявся серед одноліткiв не тiльки розумом, чудовими здiбностями i неабиякими успiхами в школi. Вiн передує i в усiх фiзичних вправах: гарний гiмнаст i боксер, чудовий вершник меткий стрiлок i безстрашний, невтомний плавець, який проплив шiсть миль по рiчцi проти сильної течiї.

Немає нiчого дивного, що вiн верховодить серед однолiткiв, їм захоплюютья, його копiюють. В спогадах, якi вiдносяться до того ж часу, вiдмiчається ще одна характерна особливiсть: у пiдлiтка тринадцяти-чотирнадцяти рокiв дiйсно надзвичайно яскраво виражений аналiтичний слад розуму. Гордiсть, поєднана зi скромнiстю i витривалiстю, деяка замнутiсть та рицарське розумiння дружби, а також прямота характера i рiзка нетерпимiсть до будь-яких проявiв грубостi, вульгарностi, корисного розрахунку i дрiб'язковостi. Втім, таким вiн залишиться назавжди.

Роздiл 2. Творчість

2.1 Першi вiршi i кохання

Вiршi вiн починає писати рокiв з дванадцяти[8,8-9]. Вони присвячувались дiвчатам, перш за все ученицям вiдомої елiтарної школи. Сестра Едгара Розалi-вона також виховувалась в однiй з рiчмондських родин-слугувала посередником, допомагаючи посланням потрапити до рук красунь[6,140]. I одночасно починаються важливий заняття астрономiєю-одна з найбiльших пристрастей його життя.

Саме тодi вiн познайомився з ЅЄленоюЅ- своїм першим i недосяжним коханням. Але це ще був i перший урок покiрностi долi, а саме пiд такими знаками буде протiкати все його подальше життя. В довгiй галереї жiнок ЅЄленаЅ стала першою, в кого Едгар По закохався, напевне знаючи,що це iдеал - лише iдеал, i закохався вiн саме тому, що вона була iдеалом, а не просто жiнкою, яку можна завоювати. Мiсiс Джейн Стенард, молода мати одного iз шкiльних товаришiв, з'явилаь йому як справдження всiх дитячих мрiй i жадiбних юнацьких передчуттiв. Вона була вродлива, нiжна, мала найвитонченiшi манери.

ЅЕлена, красота твоя,

Как челн никейский легкокрыла…Ѕ-

напише про неї Едгар в одному з найзагадковiших i захоплюючих своїх вiршiв. Зустрiтися з нею значило нього перетнути порiг дорослого життя.

Пiдлiтка, який поспішав до товариша всього лише заради iгор, зустрiла Муза. І тут немає нi краплi перебiльшення. Едгар вiдступив, ослiпленний, побачивши жiнку,яка протягувала йому руку для поцiлунка i зовсiм нездогадувалась, що це значило для нього. Кохання його було таємним, iдеальним i тривало все життя - витаючи над iншими захопленнями i одночасно криючись пiд ними. Рiзниця у вiцi та соцiальному положеннi визначила зовнiшнiй характер їх відносин, надала їм форму дружнiх бесiд, i вони тривали до того дня, коли Едгару бiльше недозволено вiдвiдувати будинок Стенардiв. ЅЄленаЅ захворiла, божевілля - ще один фатальний знак у свiтi поета - вiдгородило його вiд друзiв. У 1824 роцi вона померла - в тридцять один рiк. В школi Едгар бiльшу частину мовчав, втікав вiд розваг, охолов до пустощів, усi його товарищi помiтили це, не підозрюючи про причину, i лише через багато рокiв, коли дiзналось, ким вiн в дiйсностi став, тогочаснi друзi навперебій почали згадувати про той перiод у своїх мемуарах i листах.

2.2 Першi непорозумiння з Аланом

В домi Аланiв ( який для Едгара, вже тверезо дивившогося на соцiальну реальнiсть, не був рiдним домом) вiн рiдко знаходив спокiй. Прийомна мати завжди нiжно його любила, але її почав долати загадкова хвороба. Джон Алан ставав з кожним днем все бiльш суровим, а Едгар - все бiльш норовливим. Здається, саме тодi хлопчик дiзнався, що його покровитель має позашлюбних дiтей, i зрозумiв, що сам вiн нiколи не буде усиновлений офiцiйно. Швидше за все, спочатку Едгар вiдчув пекучу образу за Френсiс: Алан нанiс їй образу своєю зрадою. Сама вона також про все дiзналась i, напевне, скаржилась Едгару, який рiшуче прийняв її бiк. Непорозумiння погiршились i тим, що як раз в цi днi Джон Алан став мiльйонером, успадкувавши статок дядька. Як не парадоксально це звучить, але саме зараз Едгар втратив останню надiю на всиновлення. До того ж доволі рано почала проявлятись його рiдкiсна неуживчивiсть. Вiн не вмiв згладжувати нерiвностi в спiлкуваннi або пiдлягати, щоб завоювати любов покровителя, тобто поводити себе так, як йому подобається. Нi, вiн обрав шлях анархiчний, на який його штовхнув природнiй темперамент i духовнi тяжiння. Джон Алан почав розумiти, що значить мати в домi поета - чи людину, яа бажає стати поетом. Вiн мрiяв зробити з Едгара адвоката або гарного комерсанта - як вiн сам. Але прив'язанiсть до Алана залишалась все ще надто міцною, i настав новий мирний перепочинок.

2.3 Ельмiра Ройтер

Перепочинок приємний, тому що Едгар закохався в молоду дiвчину з гарними кучерами - Сару Ельмiру Ройтер, якiй було визначено зiграти в його життi дивну роль: вона рано зникла з нього, щоб пiд кiнець, нiби відродившись, знову опинитись поряд. Поки ж їх кохання переживало час розквiту, i Ельмiра достатньо пристрасно вiдповiдала на почуття Едгара, що достатньо характерно для дiвчат з Вiрджiнiї. В плани Джона Алана зовсiм не входило одруження Едгара на Ельмiрi, крiм того, час було думати про вступ до унiверситета. Безумовно, вiн мав розмову з мiстером Ройтером i результатом розмови стала огидна i пiдступна змова: листи Едгара до Ельмiри перехоплювали, а дiвчину з часом змусили повiрити, нiби коханий забув її, i погодитись вийти замiж за деякого Шелтона - той бiльше вiдповiдав уявленнням Алана i батькiв Ельмiри про те, яким повинен бути справжнiй чоловiк. Але це справа майбутнього, а тим часом, в лютому 1826 року, Едгар прощається з Френсiс i Джоном Аланами i від'їжджає на навчання до унiверситета. З дороги вiн написав листа Ельмiрi й довiрив для передачi візнику, який вiз його в Шарлотсвiль. Цей лист, напевне, i став останньою звiсткою, яку отримала вiд нього дiвчина.

2.4 «Бурхливе» студентське життя

Iснує багато спогадiв про студенське життя По, i вони малюють клiмат свободи звичаїв i анархiї, панувавших в унiверситетi, на який покладав такi надiї його засновник Томас Джеферсон, i те який вплив унiверситет здiйснив на поета. Студенти, як правило, дiти з богатих родин, грали в карти, влаштовували дуелi, кидали грошi на вiтер, робили борги, так як були впевненi, що батьки в кiнцi навчального року їх сплатять. З Едгаром сталося те, що можна було легко передбачити: Джон Алан вiдпра...