Балади П. Білецького-Носенка як явище українського преромантизму

Загальна характеристика і риси доби преромантизму в українській літературі. Особливості преромантичної історіографії і фольклористики. Аналіз преромантичної художньої прози. Характеристика балад П. Білецького-Носенка як явища українського преромантизму.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

14

Размещено на

Балади П. Білецького-Носенка як явище українського преромантизму

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Загальна характеристика преромантизму в українській літературі

1.1 Преромантична історіографія і фольклористика

1.2 Преромантична художня проза

Розділ ІІ. Балади П. Білецького-Носенка як явище українського преромантизму

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Як відомо П. Білецький-Носенко був талановитим педагогом-просвітителем, проте, помітний слід він залишив і в художній літературі. Його син планував видати п'ятитомне зібрання художніх творів, однак на початку -1870-х років у Києві з'явились окремими книжками тільки поема «Горпинина» чи «Вхопленая Про зернина», збірки «Приказки» та «Гостинець землякам», а також наукова праця «Пасечник».

Про П. Білецького-Носенка, звичайно, згадується в курсах історії літератури, в дослідженнях, присвячених літературному процесу перших десятиріч XIX ст., проте тільки зараз з'явилася монографія, в якій уперше зібрано Л систематизовано широкий біографічний і художній матеріал. Автор монографії Б. Деркач створює виразний портрет письменника громадянина, з'ясовує його місце в історії вітчизняної культури і водночас розширює наше уявлення про шляхи становлення нової української літератури, характерні тенденції її розвитку.

П. Білецький-Носеико виявляв інтерес до нових естетичних віянь, про що свідчать його балади. Першими зразками цього жанру в українській літературі ми традиційно називаємо переспіви П. Гулака-Артемовського, «Марусю» Л. Боровнковського, хоч насправді, як показано в .монографії, цей жанр започаткував у нас П. Білецький-Носенко. Упродовж 1822--1829 pp. він написав 15 балад, з яких нам відомі лише шість. Аналіз балад дав змогу. Б. Деркачу ще раз спростувати твердження реакційних критиків того часу про неспроможність української мови передавати глибокі почуття.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: «Балади П. Білецького-Носенка як явище українського преромантизму».

Об'єкт дослідження - преромантизму в українській літературі ХІХ ст.

Предмет дослідження - балади П. Білецького-Носенка.

Мета дослідження - розглянути особливості преромантизму в українській літературі та його вплив на творчість П. Білецького-Носенка.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

1) розглянути преромантичну історіографію та фольклористику;

2) вивчити особливості преромантичної художньої прози;

3) охарактеризувати балади П. Білецького-Носенка.

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика преромантизму в українській літературі

1.1 Преромантична історіографія і фольклористика

Проблема витоків української романтичної прози (і національного романтизму в цілому) неминуче пов'язується з питанням про преро-мантичний рух на Україні. Наукової проблеми українського преромантизму торкаються в своїх працях такі вчені як Є.П. Кирилюк, Т.І. Комаринець, а також польський дослідник С. Козак. Однак не було тоді розв'язано ряд принципових питань: які визначальні риси преромантизму на Україні і характер цього перехідного явища? Що це -- напрям, течія, окремі тенденції? Серед явищ преромантизму вивчають, як правило, ті, що хронологічно передували романтичним. Але типологічні риси преромантизму не зникли й тоді, коли окреслився романтичний напрям. З труднощами літературознавці стикаються і при визначенні явищ художнього преромантизму. Отже, зупинимося лише на тих особливостях українського преромантизму, які обумовили розвиток української романтичної прози.

Згідно з переконливим обгрунтуванням Д. С. Наливайка, європейський преромантизм -- це ще остаточно не оформлена художня система, ідейно-естетичний рух пізнього Просвітництва, який включав у себе руссоїзм, сентименталізм, штюрмерство, зародження і розвиток фольклористики та інші явища, котрі типологічно і, як правило, хронологічно передували романтизмові. Преромантизм у європейських країнах формувався на противагу ранньопросвітительському космополітизму та універсалізму (як визнанню всезагальної однаковості людства), а також раціоналізму в трактуванні суспільного розвитку, індивідуальної психології, виявляв подальший рух суспільної свідомості від загального до конкретного, до усвідомлення національної самобутності й специфіки історичного розвитку кожного народу [9, 22--23].

У XVIII ст. просвітителі Росії -- історики, філософи, письменники --сприйняли від французьких енциклопедистів ідею історичного розвитку [8, 10--13]. У суспільній свідомості поширилась теорія «освіченого абсолютизму», яку підтримували офіційні кола. На противагу їй наприкінці XVIII -- на початку XIX ст. в Росії зароджуються преромантичні віяння, пов'язані із зростанням антимонархічних настроїв, формуванням національної самосвідомості, засвоєнням ідей Руссо та Гердера.

Яскравим проявом преромантичної свідодомості на Україні став історико-літературний трактат «История русов», створений, як вважає більшість дослідників, невідомим автором наприкінці XVIII ст. Відкритий у 1820-х роках, цей трактат поширювався у рукописних списках, а в 1846 р. за ініціативою О. Волинського був опублікований окремим виданням як твір Г. Кониського, архієпископа білоруського.

Невідомий автор «Истории русов» спирався на давньоруський літопис «Повість минулих літ», а також використав матеріали української мемуарно-історичної прози XVII--XVIII ст., насамперед так званих козацьких літописів. Останні далекі від традиційного літописного жанру -- в них «переважає зв'язаний, послідовний, тематично-хронологічний виклад історичних подій... відчутна тенденція до синтетичної історичної праці... наявні також елементи історичної повісті» [8, 18].

«История русов» -- це історичне оповідання, в якому тісно переплетені історична правда і художня вигадка. Героїчна боротьба українського народу проти зовнішніх і внутрішніх ворогів викладена в ній епічно піднесеним стилем, близьким до емоціональної тональності народних дум та історичних пісень [7, 24]. Трактат мав значний вплив на. український та російський романтизм: інспірував окремі мотиви в творчості Шевченка, І. Срезневського, А. Метлинського, М. Костомарова, виступав як одне з джерел романтичної прози Гоголя, Є. Гребінки, П. Куліша. Художні достоїнства «Истории русов» високо цінував Пушкін. Цим твором, завдяки вираженим у ньому волелюбним, антицарським ідеям, захоплювалися декабристи, зокрема К. Рилєєв.

У руслі преромантизму на Україні початку XIX ст. виникає фольклористичний рух, що сприяв розвиткові так званого фольклорного романтизму. Виходять друком збірники народних пісень, як правило, із вступними статтями: Опыт собрания старинных малороссийских песней» (1819) М. Цертелєва, «Малороссийские песни» (1827, 2-е вид. -- 1834) М. Максимовича, фольклорно-літературний альманах «Русалка Дністровая», в якому, поряд з фольклорними записами, друкувалися уже й оригінальні романтичні твори «Руської трійці». Преромантична фольклористика істотно доповнила історіософію. За словами П. Куліша, це були два крила одного руху [6, 48--49].

Важливо, що історичні розвідки і дослідження таких жанрів українського фольклору, як думи, історичні пісні й перекази, історичні та родинно-побутові балади, пісні про кохання, привели до перегляду правомірності трактування національного характеру лише в бурлескно-гумористичному дусі. В народі перестали шукати зразки тільки «смешного, простодушного и даже хитро-наивного. Взгляд на простолюдина сделался глубже и симпатичнее. Мы начали внимательнее прежнего вслушиваться в его песни. Внутренний образ малороссиянина сказался нам в красоте, неж-ности и мрачной энергии языка и музыки этих песен», -- зазначав П. Куліш [63, с. 489]. В «Енеїді» І. Котляревського, у збірнику Максимовича «Украинские народные песни», у творах Є. Гребінки та багатьох інших українських письменників першої половини XIX ст. -- і насамперед Т. Шевченка та П. Куліша -- національний характер тлумачиться як героїчний, з одного боку, і чутливий, мрійливий -- з другого.

Історіографічний та фольклористичний інтерес до України XIV--XVII ст. у кінцевому підсумку привів і до перегляду просвітительсько-раціоналістичної концепції історичного минулого як часу «темряви і варварства», до відкриття в ньому неперехідних ідейних та художніх цінностей. Почалась естетизація історичного минулого як об'єкта, гідного письменницької уваги. Постало питання про літературно-художнє відтворення національної історії народною мовою. Збиранням, публікаціями та вивченням фольклорних матеріалів був підготовлений грунт для романтичного фольклоризму. Останньому сприяла й наявність певних ідейно-художніх типологічних зв'язків між історичними жанрами фольклору та народжуваним романтизмом, зокрема в характері художнього узагальнення (тяжіння до символічного осмислення дійсності, до епічної гіперболізації та героїзації зображуваного).

Опрацювання козацької теми украї...