Ліричні балади Вільяма Вордсворта та Семюела Кольріджа як програмна збірка англійського романтизму

Романтизм як літературно-мистецька течія в Англії наприкінці XVIII – початку XIX століття. Жанр балади в європейській літературі. Провідні мотиви та особливості композиції балад у творчості поетів "озерної школи" Вільяма Вордсворта та Семюела Кольріджа.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Міністерство освіти і науки України

Житомирський державний університет імені Івана Франка

Кафедра романо-германських літератур та літературознавства

Напрям підготовки 6.020303 Філологія. Мова і література (англійська)

КУРСОВА РОБОТА

з історії літератури країн, мова яких вивчається

(Історії англомовної літератури)

на тему:

Ліричні балади Вільяма Вордсворта та Семюела Кольріджа як програмна збірка англійського романтизму

Студентки 3 курсу 36 групи

Павленко Ольги Петрівни

Керівник: к.ф.н., старший викладач

Ліпісівіцький Микола Леонідович

м. Житомир - 2013 рік



ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Лірика англійського романтизму

1.1 Біографія Вільяма Вордсворта та Семюела Кольріджа як представників англійського романтизму

1.2 Жанр балади в європейському романтизмі

Висновки до Розділу 1

Розділ 2. Характерні риси поетики балад у творчості Вільяма Вордсворта та Семюела Кольріджа

2.1 Провідні мотиви балад Вільяма Вордсворта та Семюела Кольріджа

2.2 Особливості композиції балад Вільяма Вордсворта та Семюела Кольріджа

Висновки до Розділу 2

Загальні висновки

Список використаної літератури



ВСТУП

Одним з важливих ідейних рухів у літературі є романтизм, який став точкою відліку не лише літературного процесу, а й багатьох інших явищ суспільного розвитку. Заперечуючи класицизм і просвітницький реалізм, романтики прославляють самоцінність окремої людської особистості, її цілковиту внутрішню свободу.

Характерними ознаками романтизму є заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів людини. Його ідеологія спирається на культ індивідуалізму, на підкреслену, загострену увагу людської особистості, до психологічних проблем її внутрішнього "Я". У центрі зображення романтиків винятковий характер у виняткових обставинах. Романтики зверталися до фольклору, вбачаючи у ньому джерело поезії, натхнення та пафосу.

Власне така увага до фольклору в європейській культурі посилилася наприкінці XVIII - початку XIX століття. Одним з популярних жанрів стає балада, яка набула розвитку в світовій та англійській літературах. Англійські поети «озерної школи» (найвідоміші представники Семюель Кольрідж та Вільям Вордсворт) також зверталися до жанру балади, акцентуючи увагу на почуттях та емоціях людини.

Джерелами сюжетів балад були християнські легенди, лицарські романи, античні міфи або твори грецьких і римських авторів в середньовічному переказі тощо. Перші видання народних балад з'явилися в XVIII ст. і були пов'язані з пожвавленням інтересу літераторів, учених-філологів і поетів до національного минулого і народним витокам літературної творчості. Це були: збірка шотландських пісень і балад «Бесіди за чашкою сподіваючись» (Tea-Table Miscellany, 1724-1732) Аллана Рамзея (Allan Ramsay), «Пам'ятники старовинної англійської поезії» (Reliques of Ancient English Poetry, 1765) Томаса Персі (Thomas Percy), двотомна збірка балад і пісень про Робін Гуда (1795) Джозефа Рітсона (Joseph Ritson) та інші.

У значній мірі завдяки творчості романтиків балада перетворюється з неканонічного, позалітературного жанру у високий жанр, що одержав визнання у художній літературі. Перетворившись у творчості видатних поетів кінця XVIII - початку XIX століть, сюжети народної балади та її різновидів стали загальним надбанням англійської поезії.

Дослідженням та вивченням місця та ролі народних пісень у творчості поетів - «лейкістів», займалися, в основному, російські науковці. Особливо варто, наприклад, відзначити праці Г.В. Анікіна, І.Л. Галинської, Н.А. Гуляєва, Н. Гумільова, А.С. Дмитрієва, Н.Я. Дяконової, А.А. Єлістратової, Р. Самаріна, Н. Скворцової тощо. Чимало видано й підручників, в яких висвітлюється історія розвитку романтизму в Англії, а також життєвий та творчий шлях поетів «озерної школи». В Україні даною проблематикою займалися: О.В. Багацька, М.М. Дудченко, Л.С. Наливайко, К.О. Шахова, С.Д. Павличко, М. Стріха, Н.Д. Тарасенко та інші.

І в наш час вічними і актуальними є звернення поетів до народних мотивів у своїй творчості, зокрема балад. Поети й досі оспівують почуття людини та звертають особливу увагу на її особистість. Саме у цьому і полягає актуальність даної теми.

Новизна курсової роботи полягає у дослідженні характерних рис поетики балад у творчості поетів «озерної школи» (С. Кольріджа та В. Вордсворта) епохи Романтизму.

Метою курсової роботи є вивчення теоретичних засад романтизму як літературно-мистецької течії в Англії, а також практичне дослідження балад у творчості поетів «озерної школи» (В. Вордсворта та С. Кольріджа).

Для досягнення мети необхідно виконати наступні завдання:

1) розглянути біографії Вільяма Вордсворта та Семюела Кольріджа як представників англійського романтизму;

2) розкрити характерні риси жанру балади в європейській літературі;

3) охарактеризувати провідні мотиви балад Вільяма Вордсворта та Семюела Кольріджа;

4) визначити особливості композиції балад даних поетів - романтиків.

Об'єктом дослідження є творчість поетів «озерної школи» (Вордсворта та Кольріджа).

Предметом дослідження є визначення провідних мотивів та особливостей композиції балад у творчості Вордсворта та Кольріджа.

Матеріалом для дослідження послужили балади у творчості поетів «озерної школи» (Вордсворта та Кольріджа), як мовою оригіналу, так і в українських та російських перекладах.

Структура роботи. Дана робота складається вступу, двох розділів з висновками до кожного, загальних висновків та списку використаної літератури.



Розділ 1. Лірика англійського романтизму

1.1 Біографія Вільяма Вордсворта та Семюела Кольріджа як представників англійського романтизму

В Англії, на відміну від Німеччини, романтизм довгий час сам себе не усвідомлював, хоча романтичні тенденції там проявилися ще у ХVІІІ столітті (іронічна самооцінка, антираціоналізм, уявлення про “оригінальність”, “незвичність”, тяжіння до старини).

Одночасно з Великою Французькою революцією в Англії відбувалася індустріальна революція, більш тихіша, але не менш трагічна. Вмирала “old kind England” (стара, добра Анлія), “green wood's England” (Англія часів зеленого лісу), народжувалась “workshop of the world” (майстерня світу). Отримавши права, рівні з аристократами, буржуа ринулися до штурму суспільства. Аристократи не могли конкурувати із ними у плані винахідливості, діловитості, хитрості. Англійський романтизм розвився на ґрунті розгубленості людей художнього мислення перед світом буржуазного процвітання.

Англійський романтизм умовно розділяється на три покоління: старше (Блейк, Вордсворт, Кольрідж, Сауті, Скотт ); середнє ( Байрон, Шеллі, Кітс ); молодше ( Карлейль ).

Імена В. Вордстворта і С. Кольріджа часто згадуються поряд, тому що вони є представниками так званої “озерної школи” (“лейкісти”). Вордсворт вважається в Англії одним із найзначніших, якщо не найзначнішим поетом. Він є співцем англійського пейзажу. Для Вордсворта характерна особлива, тільки йому притаманна поетична інтонація, спокійна і вдумлива, особливе поєднання інтересу до конкретного, буденного враження з намаганням осмислити його приховану сутність, побачити у миттєвості вічне, зрозуміти його місце у світобудові, в загальній схемі буття.

Для історії англійської поезії важливо те, що Вордсворт є одним з найсміливіших реформаторів поетичної мови, який теоретично обґрунтував і втілив на практиці свої ідеї про необхідність зближення поетичної та звичайної, «розмовної» мови. Тим самим він визначив нові шляхи та перспективи не лише романтикам, але й багатьом поколінням поетів аж до XX століття. Тому в феноменальній плеяді імен англійських романтиків ім'я Вордсворта виблискує як зірка першої величини.

Вільям Вордсворт (1770-1850) народився на півночі Англії у невеликому містечку, розташованому у графстві Кемберленд. Кемберленд називають “країною озер”. Маєток Вордсворта було розташовано саме там, де він надавав притулок своїм друзям-поетам, тому і почали називати їх “лейкістами”. Вордсворти належали до середнього класу. Батько Вільяма був юристом, він служив повіреним великого місцевого землевласника лорда Лонсдейла й посідав ще кілька дрібних посад у місцевій адміністрації. Коли Вільяму було вісім, померла його мати, і життя родини розпалося: батько відправив чотирьох синів до початкової школи в сусідній Хоксхед, а дочку Дороті - до діда й бабусі. Школу тримав випускник Кембриджа; викладання, особливо математики, було на високому рівні. Улюбленою розвагою хлопчика були прогулянки околицями, коли він відкривав для себе нові красоти рідного краю й часто розмовляв із зустрічними людьми: фермерами, рознощиками товарів, мандрівними жебраками. Після закінчення Хокшидської драматичної школи вступив у Кембридж....