"Дух законів" – основна праця усього життя Монтеск’є

Основні факти з біографії Шарля Луї де Монтеск'є. Дослідження важливості верховенства права, забезпечення політичної свободи, гарантії убезпечення громадян від сваволі та зловживання влади у головних творах письменника: "Перських листах" і "Духу законів".
Краткое сожержание материала:

Размещено на

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Кафедра української і зарубіжної літератури

Контрольна робота з історії зарубіжної літератури

за темою: "Дух законів" - основна праця усього життя Монтеск'є

Мелітополь-2011

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ МОНТЕСК'Є

1.1 Біографія Шарля Луї де Монтеск'є

1.2 Творчість Монтеск'є

РОЗДІЛ 2. КНИГА „ДУХ ЗАКОНІВ" - ОСНОВНА ПРАЦЯ МОНТЕСК'Є

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність дослідження. "Справедливість вічна й аж ніяк не залежить від людських законів", -- зазначав Монтеск'є, французький філософ-просвітитель, письменник, історик і правознавець. Він увійшов в історію як блискучий публіцист, що зумів втілити, власне, науковий трактат "Про Дух законів" (1748) у легкозрозумілу читачеві художню форму. Багатомірна подорож епохами та континентами давала і продовжує давати чудову поживу для роздумів. Монтеск'є стоїть біля джерел ідейного руху, що підготував Французьку революцію. Він один з перших закликав французький народ до здійснення соціальних перетворень на основі цивільної рівності, демократичних свобод, миру та гуманізму. Разом з Вольтером він відкривав століття французького Просвітництва. Продовжуючи традиції гуманістів епохи Відродження, поборників розкріпачення людської свідомості від релігійних пут, він підняв найболючіші питання свого часу, заговорив про них вголос і залучив до них увагу не лише французької, а й усієї європейської громадськості. Особисті враження Монтеск'є перемежовуються з блискучою ерудицією -- відчуваються його надзвичайно широкі знання в царинах історії, права, філософії; з їх допомогою документально підтверджуються постулати стрункої теорії. Цікаво, що підкреслено незалежна позиція автора залучала до лав його шанувальників таких різних людей, як російська імператриця Катерина II, французькі революціонери-якобинці або ж прусський король Фрідріх II Великий. Об`єктом дослідження є: книга "Дух законів". Предметом дослідження даної роботи є книга "Дух законів" як основна праця усього життя Монтеск'є. Мета дослідження: розглянути життєвий і творчий шлях Монтеск'є та основну його працю - "Дух законів". Мета роботи передбачає виконання таких завдань: охарактеризувати біографію Шарля Луї де Монтеск'є; дослідити його творчість; проаналізувати книгу Монтеск'є "Дух законів".

РОЗДІЛ 1. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ МОНТЕСК'Є

1.1 Біографія Шарля - Луї де Монтеск'є

Монтеск'є стоїть біля джерел ідейного руху, що підготував Французьку революцію. Він один з перших закликав французький народ до здійснення соціальних перетворень на основі цивільної рівності, демократичних свобод, миру та гуманізму. Разом з Вольтером він відкривав століття французького Просвітництва. Продовжуючи традиції гуманістів епохи Відродження, поборників розкріпачення людської свідомості від релігійних пут, він підняв найболючіші питання свого часу, заговорив про них вголос і залучив до них увагу не лише французької, а й усієї європейської громадськості.

Шарль-Луї де Секонда, барон де Монтеск'є походив із давнього гасконського дворянського роду, який належав до титульного звання "дворянства мантії" (вищої чиновної знаті). Це, безперечно, наклало певний відбиток на світогляд письменника і мислителя, однак основна спрямованість його літературної діяльності була антифеодальною, антикріпосницькою.

Монтеск'є був сином небагатого дворянина де Секонда. Народився 18 січня 1689 року у замку де Ла Бред, неподалік від міста Бордо. Його бездітний дядько Монтеск'є, парламентський президент у Бордо, заповів йому своє ім'я, спадок і посаду. Це і визначило життєвий шлях майбутнього письменника. Шарля Монтеск'є було віддано до духовного училища, в якому він провів п'ять років - до 1705 р., а потім почав вивчати право, готуючись до діяльності судді. Серйозне вивчення французького закону, життєві спостереження дозволили Монтеск'є помітити економічні, соціальні й політичні негаразди в країні [1, с. 487-488].

Після смерті батька в 1713 Монтеск'є, відомий до цього як де Лабред, одержав пост радника (або судді) у парламенті Бордо. Незабаром він одружився, був обраний членом Бордської академії й після смерті дядька в 1716 одержав титул барона де Монтеск'є й спадкоємний пост заступника голови парламенту Бордо (до революції парламентом у Франції називався вищий судовий, а не законодавчий, як в Англії, орган). Монтеск'є, однак, мало цікавила кар'єра професійного юриста. Пізніше він помітив, що його займали ідеї, що стояли за існуючими законами, повільний розвиток соціальних інститутів і принципи права. Тому через десять років, в 1726, він з радістю продав свою посаду, що цілком відповідало прийнятим у той час звичаям.

У молодості Монтеск'є займався природничонауковими експериментами й представив їхні результати в Бордську академію. Серед них були спостереження за скороченням тканин тварин при охолодженні і їхньому розширенні при нагріванні. Пізніше ці експерименти лягли в основу висновків філософа про глибокий вплив клімату на людину й, отже, на суспільні інститути.

Завоювавши симпатії широкої читаючої публіки в 1721 живою сатирою на французьке суспільство - "Перськими листами" (Les Lettres persanes ), в 1728 Монтеск'є був обраний членом Французької академії (після деяких коливань академіків). У тому ж році він відправився в подорож по Австрії, Італії, невеликим німецьким князівствам уздовж Рейну, Голландії. Велике значення мало його перебування протягом півтора років в Англії. Тут він відвідував сесії палати громад, спостерігаючи з радісним подивом відкриту критику урядової політики, що була дозволена опозиційним партіям у парламенті й газетах. Така воля була неможлива при абсолютній монархії в його рідній Франції, як і майже скрізь у світі в той час.

Маючи замкнутий характер, дозволяючи собі відкритість лише серед друзів, Монтеск'є іноді з'являвся в паризьких салонах, коштуючи осторонь і спостерігаючи за розмаїтістю людських типів. Виснажений багаторічними дослідженнями й творчістю, майже сліпий від катаракти, однак завоювавший славу й закінчивши свію велику працю, Монтеск'є помер у Парижу 10 лютого 1755 р. [3, с. 221].

1.2 Творчість Монтеск'є

Все життя Монтеск'є була присвячена майже цілком читанню, міркуванням і повільній, ретельній роботі над своїми творами. У величезній бібліотеці в Лабреде він день у день сидів перед каміном, читаючи або повільно диктуючи секретареві.

"Перські листи" були опубліковані в 1721. У них використаний східний антураж, що Монтеск'є запозичив з виданого незадовго перед тим перекладу Антуаном Галланом Тисячі й однієї ночі й з описів подорожей по Близькому Сході Ж.Тавернье й Ж.Шардена. Розваги сіамца в Парижі Ч.Дюфрена привернули увагу філософа до коштовного літературного прийому - "спостереженням іноземця". Однак Монтеск'є перевершив всіх своїх попередників. Незважаючи на всі спроби імітації роботи Монтеск'є, поява "Турецьких листів", "Перувіанских листів", "Ірокезьких листів" не мало того успіху, що мали "Перські листи". У своїх листах перський мандрівник описує різноманітні дурості й недоліки, а також більше серйозні політичні й релігійні зловживання у Франції 18 ст. Чужоземці дивуються тому, що французам представляється природним порядком речей.

Найчастіше дотепність й іронія Монтеск'є перетворюються в злу сатиру. Він уже навчився писати в характерній енергійній і лаконічній манері. У "Перських листах" нападкам піддаються також релігійні війни, інквізиція, папа римський, абсолютна монархія Людовика XІ і фіаско, що потерпів Джон Лоу в проведенні т.зв. плану Міссісіпі. Монтеск'є, помітив Вольтер, "сам мислить і змушує мислити інших" [2, с. 954].

"Перські листи", визнавав італійський правознавець Ч.Беккариа, вплинули на його трактат "Про злочини й покарання" (1764), у якому він виступав проти катувань і призивав до більше гуманної процедури судового розгляду. Листа безсумнівно вплинули на форму деяких виречень Вольтера в Кандиде й інших роботах. Зрозуміло, вони зробили величезний вплив на широку читаючу публіку. І сьогодні вони читаються із задоволенням і не без користі.

"Міркування про причини величі й падіння римлян" - невелика, але дуже важлива для творчості Монтеск'є книга. Ключовим словом у її довгій назві є "причини". Чому Рим піднявся, чому він в остаточному підсумку впав? Історичні події мають свої причини, і вивчаючи їх, ми досягнемо мудрості, що дозволить уникнути помилок, зроблених у минулому.

Міркування про римлянах надихнули великого англійського історика Едуарда Гібона на написання "Історії занепаду й руйнування Римської імперії" (1776-1788), хоча він і не погодився з деякими висновками філософа. Більше пізні історики Рима часто йшли по шляху, уже прокладеному Монтеск'є [2, с. 955].

"Про дух законів" - праця всього життя Монтеск'є, результат більш ніж двадцяти років читання, міркувань і неквапливої, ретельної літературної роботи. Завдяки цій книзі політична й соціальна наука одержала художню форму й стала доступній широкій публіці. Що таке закони? "Закони, - затверджує автор на самому початку книги, - у самому широкому значенні цього слова суть необхідні відносини, що випливають із природи речей". Таким чином, ці відносини внутрішньо властиві речам. Їх можна знайти й досліджувати. Вони залежать від типу правління, будь то тиранія, монархія або демократія. Вони розрізняються залежно від фізичних особливостей кра...