Єдність різноманітного. Загальний зв'язок
Єдність різноманітного. Загальний зв'язокВступЛюдина в навколишньому різноманітті світу завжди була схильна шукати щось загальне, що поєднує різні явища й речі. Для одних людей єдність навколишнього світу ґрунтувалося на матеріальному, для інших - на духовному початку. Єдність це могло бути субстратним, структурним, функціональним і т.д. Але, незважаючи на варіативність підходів, ідея єдності проходить через всі етапи пізнання миру людством.Найдавнішою формою об'єднуючого погляду на мир варто вважати міф. Возз'єднуючи свідоме й несвідоме, він малював цілісну картину миру. Формувався міфологічний світогляд як система уявлень. Ідею виявлення єдності миру ми виявляємо й в античних натурфілософів, які за основу єдності приймали яку-небудь речовинну першооснову й намагалися з'ясувати процеси виникнення й знищення речей у єдиній першооснові. Філософи міркують про "архе" (підстава, першопричина, принцип), уважаючи, що "апейрон" (безмежна, невизначена матерія) - основа світобудови. Античний розум спробував зрозуміти хаос через космос. По Гераклітові, властивості речей відносні, тому що природа речей проявляється лише у взаємодіях з іншими речами. У космосі (абсолютне) всі явища, і всі речі (відносне) єдині. А вища мудрість полягає в тому, щоб, прислухаючись до природи, зрозуміти, що все єдино. Для Геракліта єдність навколишнього світу пояснюється не тільки тим, що вогонь (як "ясновельможне, найтонше повітря") - основа всього, але й тим, що єдино сам світовий процес, у результаті чого виникає гармонія всього.Для прихильників атомізму як форми матеріалістичного погляду на фізичний мир все існуюче походить із багато чого (атоми - основа єдності природи). У стоїків основа єдності - Логос і безперервне середовище (пневма). Філософія елеатів затверджувала ідеальну єдність (суще як безумовно єдине). Вл. Соловйов, високо оцінюючи погляди Зенона писав: "І попередні філософи не могли обходитися без міркувань, без діалектики, але в них це був елемент другорядний. Зенон уживав винятково діалектичний спосіб". Однак його діалектика зверталася на заперечення зовнішнього буття. У Сократа ж Вл. Соловйов бачить "спосіб позитивної діалектики", оскільки Сократ уважає, що "повинне бути щось безумовне, загальне, об'єктивне, для всіх обов'язкове".Вогонь, повітря, вода й земля утворять, по Емпедоклу, живий континуум, що стає, і Емпедокл затверджує єдність як потяг усього існуючий друг до друга (любов як протилежність розбрату). Прагнення Емпедокла до універсального синтезу було високо оцінене Гегелем. Для Анаксагора "хаос" (як сум'яття всіх речей) є матеріальна множинність, але саме хаос несе в собі можливість єдності (космос як гармонічне ціле). Піфагорійці ж розуміли єдність у змісті кількісної гармонії.На думку Вл. Соловйова, філософія виникає тоді, коли ворожнеча розриває людське співтовариство. Тому батьківщиною філософії російський філософ уважав Древню Індію, де поява філософії бути ознаменовано нечуваним висновком: "усе їсти єдині", тобто "всі особливості й поділи суть видозміни однієї загальної сутності". Виявляється, таким чином, "вовлеченість людини у всеєдність існуючого".У філософії самого Вл. Соловйова не можна не побачити прагнення до гармонії єдиного й множинного. По Соловйову, у світовому процесі взаємодіють множинність буття й божественна єдність. Мир - це різноманіття розвинених форм дійсності. Вони зберігаються, але пронизані прагненням до єдності, і "...множинність істот не є множинність безумовно окремих одиниць, а лише множинність елементів однієї органічної системи, обумовленої істотною єдністю їхнього загального початку...". Разом з тим варто визнати, "що немає й не може бути ні чистої єдності, ні чистої множинності, що все, що є, є необхідно і єдине, і багато чого".1. Багато чого й однеУ сучасних умовах, на новому етапі розвитку міждержавних відносин, цивілізації в цілому, пріоритетного значення набувають загальнолюдські проблеми й цінності. Існуючий рівень взаємодії суспільства із природою, міжнаціональні зв'язки, соціальне життя ставлять такі питання, рішення яких вимагає якісних перетворень у світогляді людей, у науці, у філософії. Загострилася необхідність охопити все важливі сфери людського буття, відбити їхньому динаміку, осягти їх у взаємозв'язку й органічній єдності. Такий підхід під силу саме діалектичному методу пізнання.Навколишня нас дійсність нескінченно різноманітна у своїх проявах. Невичерпна об'єктами нежива природа. З неозорого різноманіття форм складається життя на Землі. Нескінченний калейдоскоп соціальних процесів. Багатогранна сфера духовного. Явища й речі постійно міняються, множачи це різноманіття.На думку И.З. Цехмистро, розум не сумнівається в існуванні реального миру як всеосяжна сукупність різних об'єктів, а в логіку, у математичних побудовах така конструкція навряд чи можлива. Тому він підкреслював: "...загальне не може бути відтворено ні в логіку, ні в математику на основі якої-небудь теоретико-множинної моделі його. Основні труднощі виникають при цьому зі своєрідної недостатності самого поняття безлічі для відображення властивостей загального".Діалектикові подібності (спільності) і розходжень (різноманіття) відбиває принцип єдності різноманітного, що орієнтує на дослідження об'єкта у всій сукупності, у всій його своєрідності. Мир у цілому є єдність різноманітного, і будь-який об'єкт (як конкретне) - це єдність різноманіття.Відносини єдності, як і відносини розходжень, - самі найпоширеніші. Поняття єдність означає насамперед спільність, безперервність, системність. Воно відбиває наявність взаємозумовленості, цілісності. Це система взаємодій, внутрішньо стійка у своїх змінах. Однак єдність аж ніяк не виключає розходжень. Поняття різноманіття означає не тільки особливості просторових і тимчасових характеристик об'єктів, але й служить вираженням конкретності наявного буття цих об'єктів. Різноманіття випереджає нескінченне, воно є складність, різнорідність.. Найбільш глибока єдність - це єдність сутностей, що формується на базі системного різноманіття.Принцип єдності різноманітного як би поєднує інші діалектичні принципи, що обумовлює його винятково важливе методологічне значення. Із цього принципу виходять при дослідженні, у першу чергу системному, різноманітних природних процесів (зв'язок мікро - , макро - , і мегамира). Його враховує людина при вивченні власного буття (наприклад, об'єктивної необхідності багатоукладної економіки суспільства, різноманіття форм власності); суспільної свідомості (плюралізму думок, розмаїтості ідей, поглядів, концепцій). Не менш важливий цей принцип при аналізі мислення й пізнання.Оскільки будь-який пізнавальний процес здійснюється через переривання безперервного, він пов'язаний з розмежуванням (різноякісність) або ототожненням об'єкт...
Другие файлы:
Вернадський - вчений та дослідник
В.І. Вернадський - класик сучасного природознавства, відкрив і сформулював ряд законів природи. Головний з них - закон про єдність зв'язків і взаємозв...
Елементи аналізу в метричних просторах
Визначення метричного простору. Границя функції у точці. Властивості границь дійсних функцій. Властивості компактних множин. Розв’язок системи лiнiйни...
Витривалість. Фітнес
Загальне поняття про рухову якість "витривалість". Зв'язок витривалості із зонами інтенсивності. Методи розвитку координації засобами аеробіки. Понятт...
Система педагогічних наук їх та зв’язок з іншими науками
Сутність поняття "педагогіка". Зв’язок між психологією та педагогікою. Поняття "соціологія", "кібернетика". Переваги та недоліки системи відповідей уч...
Керiвництво программиста
??????? ??????????????? ???????? ? 1971 ????, ???? ????? Intel ????????? ?????? ????????????? i4004. ??? ??? ???????і??? 4 ?іта, ???????????? ????????...
