Проблеми розвитку туристичної галузі в Україні в роки незалежності

Тенденції розвитку туризму в роки незалежності, спроби вирішення наявних проблем. Шляхи покращення розвитку туристичної галузі в Україні, необхідність значного покращення бюджетного фінансування. П'ять перспективних туристичних напрямків XXI століття.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Проблеми розвитку туристичної галузі в Україні в роки незалежності

Вступ

Темою для дослідження я обрала проблеми, які на сьогоднішній день спостерігаються в розвитку туристичної галузі нашої країни. Особисто для мене вона є цікавою, оскільки в майбутньому я планую пов'язати свою діяльність з цією галуззю. Крім того, значення туризму в світі постійно зростає, що пов'язано з впливом туризму на економіку країни в цілому. Приклад таких країн як Єгипет, Туреччина, Ізраїль, Таїланд, Греція, Болгарія яскраве тому підтвердження.

Міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій: він є джерелом валютних надходжень для країни і засобом для забезпечення зайнятості; розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни; зі зростанням зайнятості в сфері туризму ростуть прибутки населення і підвищується рівень його добробуту.

Становлення масового туризму в Україні через його комунікативність є також важливим чинником формування громадянського суспільства, ствердження гуманітарних цінностей. Народна дипломатія у цьому процесі більш реальна, ніж сучасні недіючі закони.

Туристичний бізнес в цілому світі - один з найперспективніших напрямків підприємництва. З початку 60-х років туризм розвивається дуже динамічно. Прибутки від нього складають десятки мільярдів доларів США. Україна також має значні рекреаційні ресурсі, що можуть виконати функцію двигуна ринкової економіки. Подолавши економічну кризу, можна реально збільшити прийом іноземних туристів у декілька разів. При реформуванні вищої освіти України доцільно використати новаторську Всесвітню декларацію вищої освіти для XXI століття, що прийнята Всесвітньою конференцією ЮНЕСКО у жовтні 1998 р. Сьогодні є реальна можливість значного підвищення наукового потенціалу в галузі туризму [4].

На жаль наша держава майже не використовує свій неабиякий туристичний потенціал. На фоні бурхливого розвитку світового туризму закономірно постає питання про роль України на світовому ринку туристичних послуг. На сьогодні українські громадяни є своєрідними інвесторами зарубіжних країн, що є одним з найболючіших питань всієї туристичної галузі. Тож у своїй роботі я прагну визначити передумови виникнення цієї проблеми в Україні, простежити за змінами, яких було досягнуто за роки незалежності та розглянути перспективи розвитку туристичної галузі у найближчому майбутньому.

1. Історія та витоки проблеми

У розвитку туристичної галузі в колишньому СРСР спостерігались як злети, так і падіння. Після закінчення Великої Вітчизняної війни поступово відроджується і туристична галузь; особливо швидко цей процес відбувався з початком «хрущовської відлиги». Тоді здійснилося становлення виїзного туризму. З 50-х років монополістами радянського туризму були: ВАТ «Інтурист», БММТ «Супутник» та ЦРТЕ ВЦРПС. Всесоюзне акціонерне товариство «Інтурист» (засноване ще у 1929 р.) мало більш як 100 відділень та агенцій по всьому СРСР, в тому числі 7 в Україні. У 1954 - 1969 рр. «Інтуристом» керував В. Анкудінов, а з 1969 р. - Герой Радянського Союзу В. Бойченко. У 80-і рр. ВАТ «Інтурист» став однією з десяти великих турфірм світу. У той час туристичні послуги отримували 3 млн іноземців та 2 млн радянських громадян щорічно. 60 % з них - це маршрути до країн «соціалістичного табору».

З 1958 р. стало діяти Бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник» ЦК ВЛКСМ. Тільки у 1976 - 1980 рр. традиційними обмінами делегаціями були охоплені 8,5 млн молодих людей з СРСР та іноземців, а на внутрішніх маршрутах - 10 млн людей. «Супутник» співпрацював з 514 турфірмами 84 держав. Також активно діяла і Центральна рада з туризму та екскурсій ВЦРПС (з 1936 р.). Треба підкреслити, що туристичний продукт також був заідеологізований, як і все суспільно-політичне життя у СРСР. Місця у будинках відпочинку розподіляли в першу чергу серед робітників, що мали найбільші трудові досягнення. Незважаючи на це, темпи розвитку галузі поступово зростали. Якщо у 1956 р. радянські туристи відвідали 61 країну, то у 1963 р. вже 106 країн світу. У 1964 р. СРСР відвідав 1 млн іноземців, а 900 тис. радянських громадян побувало за кордоном. За весь термін організованого туризму 50 млн радянських громадян відвідали 142 держави світу. З початку 70-х рр. при уряді УРСР створили Управління з іноземного туризму, а з 1989 р. діє Асоціація «Укрінтур». [1]

У 1964 - 1965 рр. у Києві були збудовані туристичні установи, що є кращими до сьогодення: готель «Дніпро» (на сучасній Європейській площі) та мотель-кемпінг «Пролісок» (на житомирській трасі); у 2001 р. першим у державі статут 5-зіркового отримав відреставрований готель «Україна» (збудований ще у 1908 р.).

Друга половина 1980-х рр., здавалось би, мала дати потужний поштовх для розвитку туризму, політика «перебудови», «гласності», «нового мислення» призвела до більшої відкритості радянського суспільства, але економічні негаразди звели нанівець всі гарні починання в цій сфері, туристична інфраструктура практично не оновлювалася, але активно експлуатувалася. А розпад СРСР і глибока економічна криза 90-х рр. надовго підірвали потенціал туристичної галузі в Україні.

Але утвердження України як незалежної держави після розпаду СРСР у 1991 році вимагало створення стабільної, високоефективної національної економіки, налагодження міжнародних зв'язків з країнами світу, створення відповідної інфраструктури, що є запорукою розвитку туристичної галузі. Але власну життєздатну туристичну систему України доводилось створювати на руїнах загальносоюзного туристичного комплексу СРСР. Постала проблема конкурентноздатності туристичного бізнесу на світовому ринку.

Традиційно конкурентоспроможність трактується як зумовлене економічними, соціальними і політичними факторами стійке становище країни або товаровиробника на внутрішньому і зовнішньому ринках. Для України ключові параметри конкурентноздатності товарів, підприємств і галузей формувалися у структурі внутрішніх і зовнішніх зв'язків СРСР - країни, яка на період розпаду перестала відповідати сучасним критеріям конкурентноздатності. Потенціал УСРС був досить значним, проте ефективність його реалізації була вкрай незадовільною. Крім того, складна соціально-економічна ситуація в державі, неврегульованість механізмів стимулювання туристичної індустрії, відсутність ефективної стратегії розвитку цієї галузі як на національному, так і регіональному рівнях лише погіршували ситуацію. [2]

Отже, можна виокремити ряд причин занепаду туристичної галузі України на початку 90-х років:

- Недостатній рівень розвитку безпосередньо мережі та об'єктів туристичної інфраструктури, їх невідповідність світовим стандартам.

- Відсутність скоординованої висококваліфікованої та грамотної системи дій з проведення туристичного продукту України на світовий ринок, яка б давала відчутні результати. Проблеми виникли насамперед з рекламою вітчизняних курортів.

- Технологічна відсталість галузі. (В Україні й на сьогоднішній день практично не застосовуються туристичні технології, які в розвинутих країнах набули ознак повсякденного ужитку).

- Низький рівень обслуговування, зумовлений загальною кваліфікацією працівників галузі.

- Відставання масштабів (навіть порівняно з середніми показниками по СНД) нормативно-правового та організаційного забезпечення туристичної діяльності.

Отже, не зважаючи на те, що до 1991 року рекреаційно-туристичне господарство України в єдиному рекреаційно-туристичному комплексі Радянського Союзу функціонувало задовільно, після розпаду СРСР у ньому були виявлені численні проблеми, що перешкоджали розквіту українського туризму.

2. Тенденції розвитку туризму в роки незалежності. Спроби вирішення наявних проблем

Період з 1990 до 1993 року був особливо важким для туризму в Україні. Обсяг туристичної діяльності на внутрішньому ринку зменшився в чотири рази, а кількість іноземних туристів, які відвідали Україну, зменшилась на 80%. Лише 120 тис. іноземних туристів було зареєстровано 1992 р.

Із прийняттям Верховною Радою України «Закону про туризм» (1995 р.) розпочався новий етап відродження та розвитку українського туризму. Впродовж наступних п'яти років кількість відвідань України іноземними громадянами збільшилась у 2,2 раза, а кількість іноземних туристів зросла на 19 %.

В цілому ж попри набуті за часів радянської влади традиції в організації іноземного туризму його позитивну роль у розвитку міжнародних відносин за перші 10 років існування незалежної України значною мірою було втрачено. Критичним для туристичної галузі став 1999 рік.

Головними зовнішніми чинниками, що стримували розвиток туризму в Україні, стали зумовлена млявістю економічних реформ несприятливість умов для підприємництва взагалі і туристичного зокрема, недосконалість нормативно-правового поля, зокрема правил і умов перетину кордонів іноземцями, і, як наслідок, відсутність необхідних інвестицій для розвитку туризму. Зазначені чинники спричинили істотне відставання України від провідних туристичних країн, вона поступово змістилася на периферію туристичних потоків (у 1999 р. її відвідали у 20 разів менше туристів, ніж Францію - найближчу до України за розмірами території і кількістю населення). [3]

Завдяки вжитим заходам у перші роки ХХІ століття було припинено негативні тенденції у розвитку туризму в Україні і надано потужного імпульсу, що відбилося на показниках діяльності галузі. Основні статистичні...