Види координаційних здібностей і чинники, що їх визначають. Здібність до оцінки і регуляції динамічних і просторово-часових параметрів рухів, до збереження стійкості та орієнтування в просторі. Розвиток координації рухів у дітей 7–8 років засобами танцю.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

КУРСОВА РОБОТА

КООРДИНАЦІЯ І МЕТОДИКА ЇЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ НА ЗАНЯТТЯХ СПОРТИВНИМИ ТАНЦЯМИ У ДІТЕЙ 7 - 8 РОКІВ

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. Огляд літературних джерел

1.1 Види координаційних здібностей і чинники, що їх визначають

1.2 Здібність до оцінки і регуляції динамічних і просторово-часових параметрів рухів

1.3 Здібність до збереження стійкості

1.4 Здібність до орієнтування в просторі

1.5 Координованість рухів

1.6 Загальні положення методики і основні засоби підвищення координаційних здібностей

РОЗДІЛ II. Методи і організація дослідження

2.1 Методи дослідження

2.1.1 Аналіз літературних джерел.

2.1.2 Педагогічне спостереження

2.1.3 Педагогічний експеримент

2.1.4 Педагогічне тестування

2.1.5 Метод педагогічної статистики

2.2 Організація дослідження

РОЗДІЛ III. Результати дослідження та їхнє обговорення

3.1 Характеристика рівня розвитку координаційних здібностей у дітей 7-8 років

3.2 Програма розвитку координації рухів у дітей 7 - 8 років засобами танцю

3.3 Методична обґрунтованість розробленої програми

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Актуальність: Спортивні танці завойовують все більш широку популярність в Україні і у всьому світі завдяки високій культурі і красі їх виконання, а також завдяки поєднанню краси, музики і культури із спортом, силою, постійними тренуваннями і захоплюючими змаганнями.

Людина, що захоплюється спортивними танцями протягом всього життя добре володіє тілом, укріплювати нервову і дихальну системи, підтримувати м'язовий тонус і насолоджуватися при цьому приємною музикою.

Спортивні танці відносяться до тих видів спорту, в яких спортивний результат визначається суддями за виконання техніки 5 або 10 обов'язкових танців. Технічна підготовленість, є основною метою підготовки спортсменів-танцюристів виявляється в красі їх рухів, виразності і точності. Також техніка ускладнюється великою кількістю складних по структурі рухових дій, які виконуються в парах під музичний супровід.

Танцюристи України за достатньо короткий час досягли великих успіхів на міжнародній арені. Серед українських спортсменів є переможці і призери міжнародних змагань, чемпіони Європи і миру.

Мета роботи: розробка методики вдосконалення координації за допомогою танців.

Гіпотеза роботи: ми припускаємо, що розроблена нами методика вдосконалення координації сприятиме розвитку стійкості, регуляції динамічних і просторово-часових параметрів руху і орієнтації в просторі, що призведе до удосконалення уміння управляти своїми рухами, тобто діяти цілеспрямовано, продуктивно, економічно.

Завдання роботи:

1. Визначити рівень координаційних здібностей у дітей 7 -8 років, що займаються спортивними танцями.

2. Розробити методики розвитку координаційних здібностей на заняттях спортивними танцями.

3. Обґрунтувати ефективність розробленої методики.

Об'єкт дослідження: тренувальний процес заняттями спортивними танцями.

Предмет дослідження: методика розвитку і вдосконалення координаційних здібностей на заняттях спортивними танцями у дітей 7-8 років.

РОЗДІЛ I. Огляд літературних джерел

1.1 Види координаційних здібностей і чинники, що їх визначають

В структурі координаційних здібностей спортсмена, перш за все, слід виділяти сприйняття і аналіз власних рухів, наявність образів, динамічних, тимчасових і просторових характеристик рухів власного тіла і різних його частин в їх складній взаємодії, розуміння рухової задачі, що стоїть перед спортсменом, формування плану і конкретного чину виконання руху. При всіх цих складових може бути забезпечена ефективна эфекторна імпульсація м'язів і м'язових груп, які необхідно привернути до високоефективного, з погляду координації, виконання руху. Важливим чинником, що визначає рівень координації, є також оперативний контроль характеристик виконуваних рухів і обробка його результатів. В цьому механізмі особливу роль грає точність аферентних імпульсів, що поступають від рецепторів м'язів, сухожиль, зв'язок, суглобових хрящів, а також зорового і вестибулярного аналізаторів, ефективність їх обробки центральною нервовою системою.

Рівень координаційних здібностей багато в чому залежить від моторної (рухової) пам'яті - властивості центральної нервової системи запам'ятовувати рухи і відтворювати їх у разі потреби. Моторна пам'ять танцюристів високого класу, містить безліч навиків різної складності. Це забезпечує прояв високого рівня координаційних здібностей в найрізноманітніших умовах, характерних для тренувальної і змагальної діяльності, - в умовах оволодіння новими рухами, відтворення найефективніших рухів при дефіциті часу, простору, в стані стомлення, при необхідності імпровізації в несподіваних складних ситуаціях і ін. Саме наявність численних заготівок в моторній пам'яті зумовлює швидкі і ефективні рухові дії в умовах, коли центральна нервова система не встигає переробити інформацію, що поступає від рецепторів [18].

Важливим чинником, що зумовлює рівень координаційних здібностей, є ефективна внутрішньом'язова і міжм'язова координація. Здатність швидко активізувати необхідну кількість рухових одиниць, забезпечити оптимальну взаємодію м'язів-синергистів і м'язів-антагоністів, швидкий і ефективний перехід від напруги м'язів до їх розслаблення властиві кваліфікованим танцюристам, що мають високий рівень координаційних здібностей.

Вдосконалення процесів нервово-м'язової передачі імпульсів, що підвищують ефективність між- і внутрішньом'язовій координації значною мірою впливає на рівень розвитку і здібність до реалізації всіх рухових якостей і технико-тактичних елементів. Доведений великий вплив ефективності нервово-м'язової передачі імпульсів на рівень розвитку і прояв силових якостей, гнучкості, витривалості, швидкісних і координаційних здібностей [1,4,6,9].

Методика підвищення ефективності нервово-м'язової передачі заснована на винятковому різноманітті і взаємозв'язку рухових дій, режимів скорочення і розслаблення м'язів, способів психічної регуляції і контролю за ефективністю рухових дій і фізичних якостей, що проявляються: чим більше об'єм, різноманітність і інтенсивність рухових дій, чим ширше діапазон активації рухових одиниць, тим ефективніше протікає процес вдосконалення між- і внутрішньом'язової координації. Для підвищення ефективності процесу адаптації широко використовуються методи об'єктивної і суб'єктивної оцінки ефективності нервово-м'язової регуляції, спеціальні тренажери, засоби психологічної дії, фізичні засоби активації м'язової діяльності і відновних реакцій.

Велике значення для підвищення рівня координаційних здібностей має адаптація діяльності різних аналізаторів до специфічних особливостей спортивних танців. Під впливом тренування функції багатьох аналізаторів поліпшуються, що виражається, наприклад, в зниженні порогів проприоцептивної чутливості. Так, у танцюристів спостерігається висока чутливість рухового аналізатора при рухах в гомілковостопних суглобах.

Координаційні здібності, засновані на проявах рухових реакцій і просторово-часових антиципацій, лежать в основі діяльності спортсменів в ситуаціях що швидко змінюються або є несподіваними. Передбачати дистанційні взаємодії з партнером, перемикатися від одних дій до інших, вибирати момент для початку дій - найпоширеніші спеціалізовані уміння танцюристів, які вимагають розвитку наступних здібностей:

* диференціювати просторово-часові компоненти ситуацій змагань;

* вибирати момент початку рухів для успішної взаємодії з партнером;

* адекватно визначати напрями, амплітуду, швидкісні характеристики, глибину і ритм своїх дій, а також рухів партнера.

Всі ці здібності розвиваються в процесі відпрацювання обумовлених дій, дій з вибором, перемиканням; у вправах, що ставлять задачі варіювання швидкістю, ритмом, амплітудою дій, тимчасовими параметрами взаємодії з партнером.

Специфічні координаційні здібності, про які йде мова, навіть у спортсменів високої кваліфікації розвинені неоднаково. У кожного спортсмена є свої сильні і слабкі сторони підготовленості, причому перші можуть компенсувати наявність других.

Відзначимо найтиповіші варіанти компенсацій:

* недоліки тактичного мислення компенсуються швидкістю рухових реакцій, стійкістю і розподілом уваги, відчуттям часу, дистанції, моменту і др.;

* недоліки розподілу уваги компенсуються швидкістю сприйняття і розумових операцій, точністю м'язово-рухової диференціації і др.;

* недоліки перемикання уваги компенсуються швидкістю рухових реакцій, здатністю точно прогнозувати зміну ситуації, відчуття часу і др.;

* недостатня швидкість рухових реакцій компенсується здібністю до прогнозуванн...