Особенности регулирования труда руководителей организации

Характеристика правового положения руководителя организации, его полномочия. Особенности трудового договора с руководителем организации, его обязательные и дополнительные условия. Признание незаконным отстранения от работы. Ответственность руководителя.
Краткое сожержание материала:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький соціально-економічний інститут

Університету «Україна»

Кафедра фізична реабілітація

Контрольна робота

на тему: Фізична реабілітація при ревматизмі в лікувальному періоді

Вінниця 2011

ЗМIСТ

Вступ

Глава 1. Загальна характеристика ревматичних уражень серця

1.1 Етіологія і патогенез ревматичних уражень серця

1.2 Класифікація та клінічна характеристика ревматичних уражень серця

1.3 Oсновнi пiдходи до немедикаментозного i вiдновного лiкування данного захворювання при ревматичних ураженнях серця

Глава 2. Механiзми лiкувальної дiї фiзичних вправ при ревматичних ураженнях серця

Список використаної лiтератури

Вступ

Aктуальнiсть роботи. За сучасної складної екологічної ситуації і нелегких умов розвитку і життя населення України велике значення має пошук шляхів надання ефективної медичної допомоги для профілактики і лікування різних захворювань [8,15].

Найбільш небезпечною є захворювання серцево-судинної системи. Серцево-судинна система забезпечує кровообіг організму, а значить живлення і дихання всіх органів, oсь чому захворювання серцево-судинної системи відображається на пониженні функціональної діяльності всього організму [1,6]. Aктуальнiсть заключається в тому, що раціональна фізична культура є неодмінною складною частиною лікування та профілактики ревматичних уражень серця. Відомо, що під впливом фізичних вправ помітно зростає толерантність до фізичного навантаження; поліпшуються функціональний стан і функція міокарда; підвищується коронарний резерв і економічність серцевої діяльності; покращується коллатеральний кровообіг; зменшуються секреція катехоламінів, вміст ліпідів та загального холестерину в крові; поліпшується периферичний кровообіг і ін.

Метод лікувальної фізкультури розглядається як неспецифічний метод загальної терапії ревматичних уражень серця. Його цінності полягає в тому, що він по своїй сутності має не локальну дію, а викликає реактивні зміни всього організму. Адекватні фізичні вправи покращують кровопостачання серцевого м'яза за рахунок розкриття резервних капілярів в міокарді, позитивно впливають на обмін речовин чи шляхом підвищення окислювально-відновлювальних процесів і, таким чином, прискорюють процеси відновлення в міокарді [3,27].

Фізичні вправи мають трофотропну (покращення трофічних процесів) та енерготропну дію на міокард та сприяють його відновленню. М'язова діяльність сприяє тренуванню екстракардіальних факторів кровообігу. Так, фізичні вправи для дрібних м'язових груп, сприяють просуванню крові по венах, діючи як м'язова помпа. Така дія фізичних вправ компенсує недостатність кровообігу.

Фізичні вправи - метод боротьби з застійними проявами в організмі. Мобілізація резервної функції судинної системи покращує циркуляцію крові та лімфи, що сприяє зменшенню застійних явищ в організмі. При виконанні спеціальних дихальних вправ на вдосі понижується внутрішньо грудний тиск і збільшується присмоктуюча здатність грудної клітки внаслідок чого покращується надходження крові по венах до серця (правого передсердя) [7]. При м'язовій діяльності понижується тонус дрібних артерій, внаслідок чого розкриваються резервні капіляри, що покращують обмін між кров'ю і тканинами та понижує периферійний опір току крові, полегшуючи роботу серця. При скороченні м'язів посилюється кровоток по венах, а при розслаблені - полегшується перехід крові в капілярне русло.

М'язова діяльність - фактор, що сприяє відновленню вегетативних функцій серцево-судинної системи, які порушені хворобою. Ця дія відбувається через утворення моторно-вісцеральних рефлексів, внаслідок чого нормалізується сила скорочення м'язів, ритм, судинна реактивність тощо [23].

Лікувальна фізична культура показана при всіх захворюваннях серцево-судинної системи. Протипоказання мають лише тимчасовий характер, а саме: в гострій стадії захворювання; при наростанні серцевої недостатності; при важких ускладненнях зі станом інших органів. При покращенні загального стану та затуханні гострих явищ, необхідно приступити до занять фізичною культурою.

Мета роботи - розглянути основні підходи до призначення засобів ЛФК в системі фізичної реабілітації хворих з ревматичними ураженнями серця.

Завдання роботи:

1) Вивчити і проаналізувати сучасні літературні джерела з проблеми фізичної реабілітації при ревматичних ураженнях серця.

2) Вивчити етіологію та патогенез ревматичних уражень серця.

3) Охарактеризyвати завдання, засоби, форми та методики ЛФК при ревматичних ураженнях серця та розкрити механізми їх дії.

Новизна роботи полягає в тому, що ми узагальнили і систематизували наявні дані з призначенням засобів ЛФК при ревматичних ураженнях серця.

Практична i теоретична значимiсть. Запропонована нами методика ЛФК може бути використана в лікувально-профілактичних установах при комплексному лікуванні хворих з даною патологією, а також у навчальному процесі вищих навчальних закладів фізичної культури з дисципліни «Фізична реабілітація при захворюванні внутрішніх органів».

Обсяг i структура роботи. Робота складається з вступy, трьох глав, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури. Робота пропонує три комплексa лікувальної гімнастики на стацiонарному этапi з 3 режимaми (строго-ліжковий, ліжковий, палатний).

ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕВМАТИЧНИХ

УРАЖЕНЬ СЕРЦЯ

1.1 Етіологія і патогенез ревматичних уражень серця

Ревматизм - це системне запальне захворювання сполучної тканини з переважною локалізацією процесу в серцево-судинній системі, що розвивається у осіб, сприйнятливих до нього, головним чином дитячого і підліткового віку у зв'язку з інфекцією в-гемолітичним стрептококом [17,21].

Ревматизм - розповсюджене захворювання. В основному ним хворіють діти (2-3%). Ревматизм це хронічне інфекційно-алергічне захворювання сполучної тканини з переважною локалізацією в серці.

Ревматизм розвивається після ангіни, або інших інфекційних захворювань, які викликаються стрептококовою або вірусною інфекцією (гайморит, запалення легень, грип). Інфекція викликає алергічне запалення в серці а запалення супроводжується більшим або меншим руйнуванням тканини.

Тканина може відновитися морфологічно і функціонально, або процес заживання відбувається сполучним рубцем. Відбувається це так: алергія - підвищена чутливість організму до інфекцій, або інших речовин - алергенів. Отже алергени сприяють сенсибілізації організму. Повторна зустріч алергена з антитілами (які вироблялись під час першого захворювання) набуває бурхливого характеру (виробляють аутоантитіла, що уражають серце) з важкими загальними або лoкальними явищами [18].

Ревматичне ураження серця - важке інфекційно-алергічне захворювання викликане стрептококовою інфекцією (грип, ангіна, запалення легень, гайморит тощо) з ураженням тканин (оболонок) серця - міокарду та ендокарду.

Перевтома, переохолодження, психоемоційний стрес, гіпоксія, що спричиняє ендокринні та вегетативні порушення є поштовхом до виникнення первинної ревматичної атаки. Захворювання частіше розпочинається гостро, але може мати і поступовий розвиток чи скрите протікання і супроводжується підвищеною tє (37-38), болем у суглобах, тахікардія, аритмія, задишка, біль. Часто супроводжуються розвитком серцевої недостатності. Ревматичний ендокардит може призвести до розвитку вад серця, а ревматичний міокардит до кардіосклерозу (виникнення рубців в міокарді) [19].

В основі вивчення етіології та патогенезу ревматизму лежать два аспекти проблеми - А-стрептококова інфекція та схильність до ревматизму. в-гемолітичні стрептококи групи А - найбільш часта причина ураження верхніх дихальних шляхів та наступного розвитку ревматизму. Про значення стрептококової інфекції при ревматизмі непрямо свідчить виявлення у переважної кількості хворих різних антистрептококових антитіл - АСЛ-О, АСГ, АСК у високих титрах.

У даний час відомо біля 80 штамів в-гемолітичного стрептококу групи А. Найчастіше з ревматизмом асоціюються наступні штами: М1, М3, М5, М6, М14, М18, М19, М24, М27, М29.

Припускають, що саме ці штами несуть фактор “ревматогенності”, але чітких підтверджень ціьому немає. Чинники вірулентності стрептококів: М-протеїн (пригнічує фагоцитоз, є антигеном, що перехресно реагує з міокардом), стрептолізини О і S, стрептокіназа, гіалуронідаза, протеїни, дезоксирибонуклеаза В. Екзоферменти стрептококів здатні безпосередньо викликати тканинні ушкодження, активувати кінінову систему, сприяти деполімеризації гіалуронової кислоти. Не виключена роль вірусів та вірусно-стрептококових асоціацій у зв'язку із відсутністю антистрептококової імунної відповіді при поворотному ревмокардиті та латентному перебізі ревматизму [16]. Сучасною теорією патогенезу ревматизму є токсико-імунологічна. У патогенезі ревматизму є важливими 3 аспекти: особливості збудника захворювання, особливості взаємодії стрептококу групи А іорганізму людини та особливості людсього організму, в якому розвивається недуга. Стрептококи виробляють речовини, що володіють вираженим кардіотоксичним впливом, здатні пошкоджувати лізосомальні мембрани, основну речовину сполучної тканини. Наявність антигенн...