Види та функції службових осіб за чинним кримінальним кодексом України

Визначення поняття "службова особа" відповідно чинного законодавства, її права та обов’язки. Судова практика щодо встановлення поняття "службова особа". Відповідальність за розкрадання державного майна у великих розмірах. Покарання за викрадення авто.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Види та функції службових осіб за чинним кримінальним кодексом України

ЗМІСТ

Вступ

ЧАСТИНА 1. Теоретичне завдання

РОЗДІЛ 1. Зміст поняття «службова особа»

РОЗДІЛ 2.Види та функції службових осіб за чинним кримінальним кодексом України

РОЗДІЛ 3. Порівняльний аналіз поняття «службова особа» кримінальному законодавстві

РОЗДІЛ 4. Судова практика щодо встановлення поняття «службова особа»

ЧАСТИНА 2. Практичні завдання

Задача 1

Задача 2

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

службова особа кримінальний

Поняття, зміст і сутність службового злочину кримінальне право України нерозривно пов'язує з поняттям "службова особа", без наявності якого незалежно від змісту об'єктивної сторони, інших елементів складу злочину та їх ознак вести мову про злочин у сфері службової діяльності не має сенсу.

Це характеризує службові злочини як спеціальні, а властивості особи, маючи які вона визнається службовою -- як спеціальні ознаки суб'єкта злочину.

Боротьба із службовою злочинністю є однією з найгостріших проблем у діяльності правоохоронних органів України. Про це, зокрема, свідчать численні публікації в пресі та наукові дослідження, внесення Президентом України до Верховної Ради України цілого «пакету» антикорупційних законів. Цілком очевидно, що протидія злочинам у сфері службової діяльності не є достатньо ефективною. Не в останню чергу це викликано неоднозначною практикою застосування положень кримінального законодавства, які встановлюють відповідальність за вчинення службових злочинів.

Отже, проблема боротьби із злочинністю, і зокрема злочинами, вчиненими у сфері службової діяльності, набуває особливої соціально-політичної значимості для України на сучасному етапі.

У своїх працях дані проблеми розглядали такі видатні вчені, як Б.В. Здравомислов, А.Б. Сахаров, О.Я. Светлов, О.Ф. Бантишев, І.Г. Філа-новський, М.І. Мельник, І. Зейкан, М.Д. Лисов, А.В. Дулов, Б.С. Волков та ін.

Незважаючи на істотний внесок даних досліджень у розробку теми, проблема злочинів у сфері службової діяльності далеко не вичерпна в теоретичному плані. Багато питань, особливо з прийняттям нового Кримінального кодексу України, є дискусійними, тлумачаться неоднозначно і вимагають не тільки подальшого вивчення, але й нових підходів до їх вирішення.

На підставі цього, на перший план виходять питання вдосконалення кримінального законодавства, підвищення дієвості його норм, розробки комплексу заходів щодо попередження антисоціальної поведінки громадян, викорінення тих причин і умов, що породжують злочинність та інші форми відхилення від норм правомірної поведінки.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, які регулюють зміст поняття «службова особа».

Предмет дослідження - зміст, види та функції службових осіб.

Метою дослідження є аналіз усталених у правозастосовчій практиці й теорії кримінального права підходів до тлумачення змісту понять «службова особа» та «посадова особа», розгляд даного питання в історично-правовому та порівняльно-правовому аспектах, вироблення рекомендацій щодо вдосконалення чинного кримінального закону.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

1) розглянути зміст поняття «службова особа»;

2) дослідити види та функції службових осіб за чинним кримінальним кодексом України;

3) зробити порівняльний аналіз поняття «службова особа» в кримінальному законодавстві;

4) розглянутисудову практику щодо встановлення поняття «службова особа».

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, двох частин (перша - теоретична, друга - практична), висновків, списку використаних джерел. Теоретична частина складається із чотирьох розділів. Практична частина складається із двох задач.

ЧАСТИНА 1. Теоретична

РОЗДІЛ 1. Зміст поняття «службова особа»

Радянським кримінальним законодавством і Кримінальним кодексом (КК) України 1960 р. посадова (службова) особа визначалась як особа, яка здійснювала постійно чи тимчасово функції представника влади, а також обіймала постійно чи тимчасово в державних або громадських установах, організаціях чи на підприємствах посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, чито виконувала такі обов'язки в зазначених установах, організаціях і на підприємствах за спеціальним повноваженням. У цілому аналогічне визначення службової особи відображене і в чинному КК України (пункт 1 примітки до ст. 364 КК).

Водночас у пункті 2 примітки до ст. 364 КК України зазначено, що службовими особами також визнаються іноземці або особи без громадянства, які виконують обов'язки, зазначені в пункті 1 цієї примітки. Це положення є нововведенням, виникнення якого пояснюється інтеграцією України у світовий простір, появою і функціонуванням на території нашої держави іноземних підприємств. Однак "іноземці та особи без громадянства не можуть здійснювати функції представників влади та перебувати на державній службі, вони можуть обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків" [12, 26].

Корупція як самостійний вид злочину в чинному кримінальному законодавстві поки відсутній. Цим поняттям нині охоплюються, окрім хабарництва (давання хабара -- ст. 369 КК України, одержання хабара -- ст. 368 КК України), і ряд інших службових злочинів, що пов'язані з хабарництвом, наприклад перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України), службове підроблення (ст. 366 КК України), а також деякі злочини проти власності (розділ VI Особливої частини КК України).

Пункт 1 примітки до ст. 364 КК України відтворює ч. 1 ст. 164 КК України 1960 р., яка давала визначення посадової особи. В чинному КК України поновлено попередню термінологію та замість терміна "посадова особа" вживається термін "службова особа" як такий, "що більше відповідає суті функцій цих осіб і традиційно застосовувався як у законодавстві, так і в правоохоронній практиці, а також відповідає вимогам української мови". Однак зміна кримінально-законодавчої термінології необхідності розмежування понять "посадова особа" і "службова особа" не усунула.

Уперше в національному законодавстві термін "посадова особа" з'явився в грудні 1993 р. з прийняттям Закону України "Про державну службу" і набув подальшого використання в Конституції України та поточному законодавстві. До початку 90-х років у вітчизняному законодавстві й правовій літературі вживався термін "службова особа", а "посадова особа" -- лише в нових законодавчих актах, прийнятих після набуття чинності Законом України "Про державну службу". На той час чинне законодавство, в тому числі й КК України, без будь-яких застережень продовжувало використовувати термін "службова особа". Паралельне закріплення в законодавстві двох понять без їх належного тлумачення і розмежування створювало труднощі в правозастосовній практиці. Закон України від 11 липня 1995 р. "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності посадових осіб" вніс зміни до КК України стосовно,використання терміна "посадова особа" замість "службова особа". При цьому кримінальне законодавство не змінило попередньої дефініції, що давало підстави говорити про певну тотожність цих понять. Однак визначення поняття "посадова особа", яке давалося Законом України "Про державну службу", з кримінально-правовим тлумаченням цього терміна не співпадало, бо охоплювало тільки осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, а КК України 1960 р. вів мову про посадових осіб усіх підприємств, установ та організацій.

Проблемне питання застосованої в законодавстві термінології та тлумачення юридичних визначень "посадова особа" і "службова особа" ускладнилося з прийняттям Конституції України, яка визначила, що посадові і службові особи -- це різні категорії суб'єктів, з різним правовим статусом та різною юридичною відповідальністю8. З набуттям чинності КК України 2001 р., в якому на відміну від попереднього кримінального закону про "посадову особу" не згадується і використовується поняття "службова особа", це питання свого вирішення не знайшло, хоча його постановка змінилася.

Спеціалісти зазначали, що службовцями є всі працівники державних установ, але не всі вони -- посадові особи. Тобто кримінально-правове поняття "службова особа" суперечить положенням Конституції України, адже в ст. 19 визначено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Цим аргументується необхідність заміни в КК України терміна "службова особа" на "посадова особа". Наведена точка зору заслуговує на увагу, однак нею не охоплюються службові особи за межами сектора державного управління, місцевого самоврядування, адже і Конституція України і Закон України "Про державну службу" не ведуть мови про службових осіб приватних підприємств, громадських організацій [12, 28].

Надане в пр...