Види юридичних осіб за цивільним законодавством України

Поняття юридичної особи як організації, створеної і зареєстрованої у встановленому законом порядку, їх класифікація та різновиди, функції та значення в економіці, правове регулювання. Проблемні питання визначення видів юридичних осіб, шляхи їх усунення.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Види юридичних осіб за цивільним законодавством України

Вступ

Актуальність теми дослідження. В умовах ринкової економіки важливим є питання, наскільки ефективно держава братиме участь в цивільних відносинах, здійснюватиме своє право власності. Державна власність та державний сектор економіки будуть і в майбутньому відігравати значну роль у забезпеченні загальносуспільних потреб. Проблеми в управлінні державним майном багато в чому зумовлені відсутністю ефективного механізму здійснення такого управління, в тому числі і через визначення суб'єктів цивільних правовідносин, які реалізують функції управління. Однією з правових форм участі держави в цивільних відносинах є створення нею юридичних осіб. В тих галузях, в яких держава покликана виконувати загальносуспільні, найважливіші соціальні функції діють, засновані нею юридичні особи публічного права. В сферах, де держава повинна бути активним учасником ринкових відносин повинні діяти юридичні особи приватного права, засновані державою. Тому необхідно з'ясувати правовий статус створених державою юридичних осіб і на основі цього змоделювати такі організаційно-правові форми цих юридичних осіб, які б відповідали сучасним соціально-економічним і правовим умовам.

Правовий статус юридичних осіб, недостатньо врегульований в законодавстві України. Нечисленні норми Цивільного кодексу України лише в загальних рисах констатують право держави на створення юридичних осіб, право цих юридичних осіб здійснювати діяльність, торкаються питання розмежування відповідальності між державою та юридичною особою. Інші ж норми Цивільного кодексу України є бланкетними і відсилають до інших нормативних актів, зокрема, щодо правового статусу юридичних осіб публічного права.

Норми Господарського кодексу України хоча також регулюють статус юридичних осіб, проте, часто суперечать положенням Цивільного кодексу України, що не сприяє єдності правового регулювання відносин за участю юридичних осіб. Більш того, як показує практика, реальний зміст діяльності юридичних осіб часто не відповідає законодавчо встановленим організаційно-правовим формам в яких створювалися такі особи, що спонукає до пошуку нових ефективних форм їх функціонування.

Правовий статус юридичних осіб був в достатній мірі предметом дослідження вчених-правознавців в радянський період. Що стосується дослідження правового статусу окремих видів цих осіб в період української державності, то є робота І. М. Бондаренко «Правова регламентація господарської діяльності казенних підприємств», 2001 року. В українській правовій науці відсутні спеціальні роботи з комплексного дослідження правового статусу юридичних осіб, зокрема, після прийняття Цивільного та Господарського кодексів України. Це зумовлює необхідність і актуальність дослідження правового статусу юридичних осіб в сучасних умовах.

Метою роботи є визначення, характеристика окремих видів та вдосконалення правового статусу юридичних осіб та розробка конкретних пропозицій до законодавства яке регулює правовий статус цих юридичних осіб.

Для досягнення даної мети видавалось необхідним вирішити наступні завдання:

- визначити та дослідити елементи правового статусу юридичних осіб;

- з'ясувати обсяг правоздатності юридичних осіб;

- проаналізувати порядок створення і припинення юридичних осіб;

- виокремити основні критерії згідно яких запропонувати класифікацію юридичних осіб;

- з'ясувати правовий режим майна юридичних осіб приватного права, та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення відповідного законодавства;

- з'ясувати характер майнової відповідальності, яку повинні нести юридичні особи, засновані державою за своїми зобов'язаннями та випадки субсидіарної відповідальності держави;

- визначити види юридичних осіб та обґрунтувати їх організаційно-правові форми.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають з приводу створення і правового статусу юридичних осіб.

Предметом дослідження є правовий статус юридичних осіб та їх основні види.

Методологічну основу дослідження становлять дві групи методів: загальнонаукові (історичний, системний, аналізу, синтезу) та спеціальні (формально-логічний, порівняльно-правовий). За допомогою формально-логічного та історичного методів досліджувалися процеси становлення і розвитку вчення про юридичну особу, поняття окремих видів юридичних осіб.

Системний метод використовувався для дослідження окремих елементів правового статусу юридичних осіб. Шляхом аналізу і синтезу досліджувався сучасний стан законодавства, судова практика та розроблялися пропозиції по вдосконаленню нормативно-правової бази. За допомогою порівняльно-правового методу досліджувалося законодавство зарубіжних країн щодо правового статусу юридичних осіб і співставлялося з національним законодавством.

Теоретичним підгрунтям дослідження є роботи вітчизняних та зарубіжних вчених-правознавців: С.М. Братуся, А.В. Венедиктова, О.М. Вінник, В.П. Грібанова, І. П. Грєшникова, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, І. В. Єршової, О.С. Йоффе, В.М. Коссака, В.М. Кравчука, Н.С. Кузнєцової, М. І. Кулагіна, В.В. Луця, О. Огоновського, Д.В. Петрова, А. Пушкіна, А.П. Сергєєва, І. В. Спасибо-Фатєєвої, Ю.К. Толстого, Я.М. Шевченко, В.С. Щербини та інших.

Нормативною основою дослідження є чинне законодавство України, установчі документи конкретних юридичних осіб, окремі нормативно-правові акти зарубіжних країн.

Емпіричною основою дослідження є матеріали судової практики.

1. Доктринальне визначення видів юридичних осіб

Серед сучасних досліджень природи юридичної особи потрібно відзначити роботи Ю. Фогельсона. В його статтях «Про реальність юридичних осіб» [22, с. 125], «Про конституційний захист прав юридичних осіб» [3, с. 116], юридична особа - це правовий інструмент для включення в господарський обіг майна, яке призначене для досягнення певної мети, незалежно від тих людей, які діють для досягнення цієї мети. В той же час Ю. Фогельсон звертає увагу на значення людського фактору в функціонуванні юридичної особи. На його погляд, діяльність юридичних осіб є формою економічної діяльності громадян, проте, вона відрізняється від інших форм діяльності громадян. Властивостями, що відрізняють її є соціально-цільова зв'язаність, незалежність від персонального складу громадян, відсутністю майнової відповідальності громадян, які здійснюють таку діяльність за її результати.

З'ясування поняття юридичної особи присвячено працю Є. Богданова «Сутність і відповідальність юридичної особи» [24, с. 67-69]. На думку автора, визначальною ознакою юридичної особи є її самостійна майнова відповідальність. Сучасна юридична особа - це персоніфікована відповідальність суб'єкта, спеціально створеного для цієї мети правопорядком.

Є. Богданов вважає, що юридичну особу потрібно розглядати не як організацію, а як суб'єкт, що створений у встановленому порядку, відповідає юридично закріпленим за ним майном та виступає в цивільному обігу від власного імені. Основне призначення юридичної особи у перекладенні відповідальності з фізичної особи на юридичну.

Правова природа юридичної особи є предметом досліджень вітчизняних вчених-правознавців. Так, Я.М. Шевченко вважає, що юридична особа, перш за все повинна мати ознаки суб'єкта права. Юридична особа - це самостійний правовий вид оформлення спеціальних зв'язків людей у ринковому суспільстві. Вона являє собою спосіб вияву певних інтересів людей у процесі економічного обороту, є специфічним відбиттям їх стосунків, хоча сама ці стосунки не створює, а лише певним чином регулює [25, с. 41]. При з'ясуванні суті юридичної особи потрібно виходити з суспільних потреб, для задоволення яких виникає юридична особа, з потреб цивільного обороту.

З'ясуванню суті юридичної особи присвячене дослідження В. Кравчука. У своїй роботі «Соціально-правова природа юридичної особи» автор вказує на те, що юридична особа - це організація, що створена у передбаченій законом організаційно-правовій формі з метою реалізації правомірних інтересів певних осіб та задоволення суспільних потреб шляхом самостійної участі в цивільних правовідносинах від власного імені на засадах майнової відокремленості [26, с. 69]. Під терміном організація він розуміє особливу цільову форму взаємозв'язку осіб, що не залежить від кількості цих осіб.

На думку Кравчука, мета юридичної особи визначається засновниками (інтереси певних осіб), а форми реалізації мети визначаються суспільними інтересами (суспільні потреби). Відзначаючи прогресивність ідей В. Кравчука, вкажемо, що на наш погляд, у висновку про те, що юридична особа є формою взаємодії приватних інтересів особи і публічних інтересів суспільства, автор не враховує і недооцінює того, що юридична особа є ще й носієм власних інтересів, відмінних від інтересів засновників, крім того, як показує практика ці інтереси часто не співпадають.

Цивільний кодекс України [27, с. 67] вказує на те, що: «юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку». Поняття юридичної особи визначається через категорію організації. Термін «організація» (з латинськ...