Альтернативні методи вирішення спорів

Медіація як один із способів цивілізованого вирішення корпоративних конфліктів. Методологічні засади її провадження у законодавстві України. Сучасні альтернативні методи вирішення спорів, умови їх ефективності. Недоліки та достоїнства примирення.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

12

Размещено на

Альтернативні методи вирішення спорів. Недоліки та достоїнства примирення.

Вступ

У сучасних ринкових умовах економіка України дедалі сильніше потерпає від корпоративних конфліктів, що часто переростають у "корпоративні війни". Зокрема, від агресивних поглинань, захоплення контролю над суб'єктами господарювання з використанням незаконних методів. Відповідно, все це супроводжуються порушенням норм законодавства, масовими порушеннями прав і законних інтересів групи акціонерів, що, своєю чергою, потребує захисту інтересів потерпілої сторони та цивілізованого вирішення спорів та конфліктів.

Сьогодні, якщо сторони не можуть домовитися між собою, то починають шукати варіанти допомоги у вирішенні конфлікту. Вони звертаються до допомоги арбітрів (найчастіше - це судові органи, органи державного управління, керівники підприємств або підрозділів) з проханням розсудити. Зазвичай такі суперечки завершуються на користь однієї зі сторін, тобто внаслідок прийнятого арбітром рішення інтереси одного завжди залишаються не задоволені. Цивілізовані ж способи врегулювання конфліктів належать до альтернативних способів вирішення спорів, тобто до таких способів, які не припускають участі державних судів у вирішенні спору, та їхнім наслідком є відчуття перемоги у кожного з учасників конфлікту, і, що найважливіше, - зберігаються партнерські стосунки, люди співпрацюють один з одним і надалі.

Питання, пов'язані з вирішенням корпоративних конфліктів, досліджували такі вітчизняні вчені-правознавці: Г.О. Аболонін, С.С. Алексєєв, В.П. Грибанов, Н.С. Кузнєцова, О.Я. Курбатов, С.Д. Могилевський, А.Я. Пилипенко, В.К. Попов, Ю.О. Тихомиров, О.С. Янкова та інші, а також науковці в галузі конфліктології: Г.В. Ложкін, Н.І. Пов'якель, М.В. Цюрупа та інші.

1. Сучасні альтернативні методи вирішення спорів

Всім добре відомі вислови "Поганий мир краще доброї війни", "Vergleichen und Vertragen ist besser, als Zanken und Klagen " Мирові угоди і переговори краще, ніж розбрат і скарги (нім.).. Проблема ефективного та швидкого вирішення конфліктів завжди гостро стояла перед сучасною системою державного правосуддя. З упевненістю можна сказати, що в даний час вона набуває все більшої актуальності у зв'язку з розвитком у ряді країн альтернативних методів врегулювання спорів - посередництва (медіації), консіліаціі (процедура примирення), а також деяких, пов'язаних з ними.

У літературі традиційно називаються переваги посередницької процедури перед судовим розглядом:

ширші можливості для досягнення обопільно прийнятного результату (бачення конфлікту під всій гамі відтінків);

конфіденційність процедури (відсутність можливості у третіх осіб знайомитися з обставинами конкретного спору - гарантія збереження комерційної або особистої таємниці);

можливість зберегти ділові відносини з партнером, з яким виник конфлікт, одночасно збереження власного реноме в очах третіх осіб, не звертаючись до суду;

економія грошових коштів (відсутність необхідності зі сплати державного мита за судові витрати).

Вперше термін "альтернативне вирішення спорів" (російськомовна абревіатура «АРС») почав застосовуватися в США для позначення гнучких і неформальних процедур врегулювання конфліктів, які виникли на противагу складного та громіздкою офіційного правосуддя, стали його альтернативою.

Під альтернативними формами вирішення правових спорів та конфліктів розуміють такі процедури і способи вирішення спорів (конфліктів), які застосовуються поза державної судової системи і всередині неї.

Використання альтернативних способів вирішення спорів не тягне для сторін негативних наслідків, а, навпаки, дозволяє їм зберегти довірчі відносини і продовжити ділове співробітництво в результаті знайденого компромісу.

Застосування методів АРС ефективно в наступних випадках:

коли під загрозою розірвання знаходяться ділові відносини сторін, для встановлення і розвитку яких були проведені великі витрати; АРС в таких випадках є найкращим, оскільки носить менш конфронтаційний характер, ніж судовий розгляд, і дозволяє уникнути загострення відносин;

коли необхідно швидке і економне вирішення суперечки: застосування АРС зазвичай вимагає менших витрат і вкладався в більш короткі терміни;

коли сторони прагнуть до конфіденційності;

коли спір стосується не стільки права, скільки технічних питань; за кордоном більшу кількість таких суперечок передається на розгляд відповідних фахівців. Олефір А.О. Основні методи врегулювання суперечок в міжнародній торгівлі.: Науковий вісник Академії муніципального управління Збірник наукових праць, 2004 р, с. 117-124

До альтернативного вирішення спорів слід ставитися як до системи, яка існує паралельно з офіційним правосуддям. Судова процедура має застосовуватися лише тоді, коли це дійсно необхідно або коли інші, альтернативні, методи виявилися безуспішними. Альтернативне вирішення спорів не замінює і не може замінити правосуддя, не заступає і не повинно перегороджувати доступ до нього, не конкурує з ним.

Найбільш поширеними методами АРС є переговори, медіація (посередництво), третейський розгляд (арбітраж). З'єднання в різних варіантах елементів цих основних видів призвело до виникнення комбінованих методів АРС (міні-суд, посередництво-арбітраж, незалежне висновок експерта та ін.)

До альтернативних відносяться також процедури, що застосовуються в суді після порушення справи, але до початку судового розгляду: досудове нарада з врегулювання спорів, досудовий арбітраж, спрощений суд присяжних та ін

Альтернативні (недержавні) способи вирішення спорів можна розділити на дві групи в залежності від характеру результату: остаточне рішення обов'язкове чи ні. Результатом посередництва чи примирення можуть бути рекомендації з вирішення спору сторін. Результатом третейського розгляду є рішення третейського суду.

Виконання угоди, укладеної на основі рекомендацій посередника або примирителя, залежить від сторін. Виконання ж рішення третейського суду є обов'язковим для сторін і гарантується державою можливістю отримання виконавчого листа в державному суді.

Всі способи АРС можна охарактеризувати як м'які і цивілізовані методи. Сторони їх використовують добровільно. Такі несудові форми вирішення цивільно-правових спорів функціонують і розвиваються за рахунок самих учасників спору і не потребують витрат на їх утримання.

В Україні альтернативне вирішення спорів поки не розвинено. Для впровадження процедури медіації відсутня правова база, а третейські суди не придбали повальної популярності Жмудь В. Запровадження процедури медіації (примирення) у законодавстві України // Юстініан.-№6.-2008.

При цьому АРС - напрямок безумовно перспективна. Варто тільки дочекатися потрібного законодавства.

2. Методологічні засади провадження медіації як методу вирішення спорів

Ще на початку 90-х років стало ясно, що судова система не в змозі впоратися з величезною кількістю конфліктів, і при обговоренні питань медіації в Західній Європі було прийнято рішення про створення так званих мультифункціональний судів в яких є службовці, які оцінюють справу і спільно зі сторонами виробляють тактику вирішення спору: або за допомогою консультування, або медіації і т. д. Найбільше поширення медіація отримала при вирішенні екологічних спорів (наприклад, при вирішенні питань про будівництво великих заводів, аеропортів). Причому треба зазначити, що в деяких країнах, наприклад, в Австрії звернення до зареєстрованого медіатора перериває перебіг строку позовної давності.

Медіація - це метод вирішення спорів із залученням посередника (медіатора), який допомагає сторонам конфлікту налагодити процес комунікації і проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб вони самі змогли обрати той варіант рішення, який би задовольняв інтереси і потреби усіх учасників конфлікту. На відміну від формального судового чи арбітражного процесу, під час медіації сторони доходять згоди самі - медіатор не приймає рішення за них [3].

Медіатор веде переговорний процес, вислуховує аргументацію сторін щодо суті спору й активно допомагає сторонам зрозуміти свої інтереси, оцінити можливість компромісів і самостійно прийняти рішення, що задовольнить всіх учасників переговорів. Тобто медіація - це один із так званих альтернативних (позасудових) способів врегулювання спорів, ефективність якого є дуже високою. Медіатор допомагає визначитися, чим саме обидві сторони можуть поступитися, щоб дійти згоди, адже проблема може полягати в тому, що одна із сторін не може точно сформулювати свою зацікавленість. Наприклад, якщо розглядати внутрішньо корпоративні відносини, то в цій сфері внаслідок суперечок виникає дуже багато негативних емоцій і образ, які заважають думати розсудливо. Але завдяки майстерності медіатора стає можливим спрямовувати емоції в правильне русло; люди розуміють, що їх не влаштовує і що насправді їм потрібно.

Медіація, як альтернативна судовому розгляду процедура вирішення спорів, економічно ефективна й доцільна та дає змогу: знайти вирішення, що влаштовує всі сторони конфлікту; заощадити час на підготовку до розгляду й розгляд справи в суді; заощадити кошти на обслуговування судових процедур; зберегти партнерські відносини; одержати задоволення від способу й результату вирішення конфлікту; запобігти виникненню подібних конфліктів у майбут...