Правові засоби протидії необґрунтованому відводу

Розгляд проблеми недобросовісного користування учасниками справи своїми процесуальними правами у господарському судочинстві. Підстави добровільного і примусового відсторонення. Вдосконалення законодавства, спрямоване на протидію необґрунтованим відводам.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Реферат

з курсу: Господарсько-процесуальне право України

На тему: "Правові засоби протидії необгрунтованому відводу"

Київ 2011 р.

План

Вступ

1. Поняття та сутність відводу у господарському процесі

2. Проблеми зловживання процесуальними правами по заявленню необґрунтованих відводів

3. Вдосконалення господарсько-процесуального законодавства, спрямоване на протидію необґрунтованим відводам

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми дослідження полягає у тому, що, однією з проблем господарського судочинства є проблема недобросовісного користування учасниками процесу своїми процесуальними правами. ГПК України не встановлює критеріїв недобросовісного використання учасниками процесу своїх процесуальних прав, хоча фактично декларує добросовісність як принцип поведінки сторін у господарському процесі. Так, згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Однак практика господарського судочинства вказує на те, що дана норма є суто декларативною та не має реального змісту, оскільки практично не дотримується сторонами та не застосовується судом. Головними причинами такого становища є відсутність будь-яких заходів обмеження недобросовісності сторін та заходів відповідальності за недобросовісні процесуальні дії [11]. Одним із процесуальних прав, які передбачені статтею 20 ГПК України, є право сторін та інших учасників господарського процесу заявляти відводи суддям. Аналогічне правило передбачено і для експертів. Практика господарського та цивільного судочинства свідчить про те, що це право може недобросовісно, але доволі ефективно використовуватись сторонами з різноманітною метою. Переважно "недобросовісні" заяви про відвід заявляються для затягування судового процесу. Саме тому, на нашу думку, ці питання потребують детального дослідження з метою висловлення основних напрямків правової протидії заявленню у господарському процесі недобросовісних та необґрунтованих відводів.

Науково-теоретичну основу дослідження присвяченого проблемам зловживання процесуальними правами становлять праці таких вітчизняних та зарубіжних вчених як Є. В. Васьковський, В. П. Грибанов, А. Н. Єрмаков, А. В. Юдін, Я. В. Грель, Н. А. Шебанова, С. Андрощук, Д. Ігнатов, Е. Ткаченко, О. С. Фонова, А. Смітюх та інші. Проблемам інституту відводу у господарському процесі присвячені нечисленні наукові публікації, що стосуються окремих спірних ситуацій, які виникають у правозастосовній діяльності.

Як свідчить практика господарських судів України, учасники судового процесу доволі часто недобросовісно вдаються до процесуальних дій, які суперечать наведеним нормам ГПК, а саме оскаржують ухвали, можливість оскарження яких господарським процесуальним законодавством не передбачена, заявляють безпідставні та необґрунтовані клопотання в тому числі про відвід судді чи експерта. Все це може бути спрямоване на недобросовісне затягування судового процесу. Так, інститут відводу судді чи експерта з одного боку спрямований на захист інтересів сторін чи інших учасників господарського процесу від можливих зловживань з боку суддів, які можуть бути зацікавленими у вирішенні певних конкретних справ. Водночас, з іншого боку на практиці часто виявляється, що самі сторони чи інші учасники процесу вдаються до зловживань, заявляючи необґрунтовані відводи, наприклад, з метою затягування вирішення конкретної господарської справи, яка може бути вирішена не в їхню користь тощо. Пропонуємо у даній роботі детально з'ясувати поняття, правові підстави відводів у господарському судочинстві, а також встановити основні випадки зловживань правом на відвід з метою висловлення перспектив вдосконалення господарсько-процесуального законодавства, спрямованого на їх протидію.

1. Поняття та сутність відводу у господарському процесі

Важливого значення у забезпеченні об'єктивності та неупередженості судді при розгляді справи набуває ст. 20 ГПК, яка встановлює підстави і регламентує процедуру відводу або самовідводу судді. Відвід - це процесуальний інститут, що містить підстави, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше [8]. Вказана стаття передбачає два порядки відводу судді господарського суду: 1) добровільний (самовідвід); 2) примусовий (за заявою інших осіб). Аналізуючи зміст цієї статті, можна дійти висновку, що закон покладає на суддю обов'язок заявити самовідвід за наявності зазначених обставин, якщо: 1) суддя є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі; 2) буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості судді; 3) суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі у новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю. Це означає, що за наявності таких обставин суддя повинен відмовитися від розгляду справи за власною ініціативою, навіть якщо з боку інших осіб, які мають право заявити відвід судді господарського суду, не було заперечень або заяв про відвід. Проте це не позбавляє певних учасників судового процесу права заявити відвід судді господарського суду [6]. Отже, суддя підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1. Він є родичем осіб, які беруть участь у справі. Родинні стосунки судді зі стороною чи іншими особами, які беруть участь у справі, є підставою для відводу, якщо суддя є родичем чи свояком сторони або інших осіб, які беруть участь у справі. Причому ГПК не конкретизує ступеню близькості родинних стосунків. Отже, будь-який родинний зв'язок є підставою для відводу. У контексті коментованої норми підставою для відводу судді має бути також і перебування в сімейних стосунках. Склад родичів та осіб, що перебувають у сімейних стосунках, визначається нормами Сімейного кодексу України. Зокрема, до них належать батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя, усиновителі чи усиновлені, опікуни чи піклувальники.

2. Він брав участь в розгляді справи, у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю. Така ситуація стає можливою з переходом судді з однієї інстанції до іншої або зі скасуванням попереднього рішення з направленням справи на новий розгляд.

3. Встановлено інші обставини, що викликають сумнів в його неупередженості, зокрема:

- наявність особливих стосунків: наприклад, службова залежність (зокрема, в минулому) судді (чи його близького родича) від особи, яка бере участь у справі, або її представника, а також інша залежність судді від такої особи.

- публічні заяви судді по суті даної справи. Під публічними заявами слід розуміти виступи, статті, інтерв'ю, інші публікації в засобах масової інформації, виступи перед аудиторією, будь-яке інше прилюдне сповіщення, в якому викладено оцінку судді по суті конкретної справи.

- попередня службова діяльність судді також може викликати сумнів у його неупередженості, якщо він під час попереднього розгляду цієї ж справи мав процесуальний статус експерта, перекладача, представника, прокурора, секретаря судового засідання. До таких обставин може бути також віднесено участь судді у попередньому розгляді справи як судді іноземного суду, арбітра арбітражу чи третейського суду.

- перебування в родинних стосунках суддів між собою при колегіальному розгляді справи судді. Це правило слід застосовувати і у випадках, коли суддя, який розглядав справу, перебуває в родинних стосунках із суддею, який розглядає справу в апеляційній чи касаційній інстанції, та навпаки.

Закон не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді. Особами яким надано право заявити відвід судді є:

- сторони;

- прокурор, який бере участь у судовому процесі;

- треті особи, які беруть участь у судовому процесі та користуються правами сторони (ст. 26, 27 ГПК).

Заява про відвід повинна бути мотивованою та містити підстави відводу. Заява викладається в письмовій формі, до неї повинні бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві. Відвід може бути заявленим до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті. Питання про відвід судді згідно останніх змін до ГПК України вирішується складом суду, що вирішує конкретну справу. Якщо голова господарського суду прийняв справу до свого провадження, питання про його відвід вирішується президією Вищого господарського суду України в триденний строк з дня надходження заяви про відвід [6].

Для забезпечення принципів судової експертизи (ст. 3 Закону України „Про судову експертизу") - законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження - існують правові норми про самовідвід судового експерта (п.3 ст.12 Закону України „Про судову експертизу") та відвід експерта за наявності підстав, які виключають його участь у справі. Підстави для відводу експерта містить процесуальне законодавство [3]. Так, стаття 31 Господарського процесуального кодексу зазначає, що сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі,...