Психологічні особливості підлітків

Особливості психічного розвитку дитини підліткового віку. Криза підліткового періоду, її головні причини та фактори. Дослідження особливостей спілкування та самооцінювання в даний період розвитку дитини: спілкування та поведінка, вплив на навчання.
Краткое сожержание материала:

2

Размещено на

Размещено на

Вступ

навчання самооцінювання підліток психологічний

Підлітковий вік традиційно вважається найважчим у плані виховання. Головним змістом підліткового віку є перехід від дитинства до дорослості. Усе, що стосується розвитку, якісно перебудовується, виникають і формуються нові психологічні утворення. Цей процес перетворень «визначає основні особливості формування особистості дитини підліткового віку», а відповідно і специфіку роботи з ними.

Залежно від конкретних соціальних умов, культури, традицій щодо виховання дітей, перехідний період може мати різний зміст. Нині, в умовах нашої країни, цей період розвитку охоплює приблизно вік із 10-11 до 14-15 років, збігаючись у цілому з навчанням дітей у середніх класах школи. Тут найбільша кількість дітей із так званою «шкільною дезадаптацією» спостерігається у середніх класах. Е. Шпрангер, наприклад, виділяє три основні суперечності підліткового віку, С. Холл - дванадцять, Л. Виготський пише про те, що їх можна було б нарахувати ще вдванадцятеро більше. Можливо, це й не межа. Але всі сходяться на тому, що основна суперечність у тому, що з одного боку - це вік соціалізації, вростання у світ людської культури і суспільних цінностей, а з іншого - вік індивідуалізації, відкриття і ствердження свого унікального й неповторного «Я». На полюсах цієї суперечності, як на гойдалці, розгойдуються всі підлітки, але в кожного з них ці полюси виражені по-різному. Більше того, за різних часів саме суспільство по-різному розгойдувало цю гойдалку, піднімаючи вгору то цінність індивідуальності, то цінність колективного життя. І підлітки, можливо, найчутливіші до цих коливань, що резонують із критичним періодом у їхньому психічному розвитку, коли руйнується стихійне, звичне, дитяче ставлення до світу і починає формуватися нове, доросле.

У науковій літературі є багато праць, присвячених проблемам підліткового віку. Л. Виготський у своїй книзі «Педологія підлітка» виділяв кілька критичних, поворотних пунктів психічного розвитку (кризи одного, трьох, семи і тринадцяти років), вважаючи, що «кризи - необхідні етапи розвитку, які, якби не були відкриті емпіричним чином, слід було б вивести теоретично. Більше того - чим яскравіше, гостріше, енергійніше проходить криза, тим продуктивніше йде процес формування особистості» [4, с. 115].

Література 60-70-х років XX ст. відображає занепокоєність педагогічної громадськості «проблемою шостих класів» і намагання психологів цю проблему пояснити. Проблема шостих класів є центральною й у книзі А. Краковського «Про підлітків». Автор звертає увагу на те, що в період навчання в шостому класі учні стали вшестеро впертішими, ніж у п'ятому, удесятеро зросла кількість випадків протиставлення себе вчителям, удев'ятеро частіше спостерігалося хизування недоліками і в сорок два рази більше стало не досить мотивованих учинків [10, с. 27].

Сьогодні у психологічній літературі ми спостерігаємо, що головною проблемою стали старші підлітки - учні 8-9 класів. Саме тут ми найчастіше зустрічаємося зі скаргами дорослих на свою професійну і особисту безпомічність, на не володіння ситуацією. На це вказують у своїх працях А. Бодальов, Д. Фельдштейн.

Виходячи з актуальності проблеми, ми обрали тему курсової роботи: «Психологічні особливості підлітків».

Об'єкт дослідження - особистісне становлення дитини підліткового віку.

Предмет дослідження - психологічні особливості спілкування, самооцінювання та поведінки у підлітковому віці.

Мета дослідження - визначити психологічні особливості розвитку, спілкування, самооцінки та поведінки дітей підліткового віку.

Завдання дослідження:

1) виявити особливості психологічного розвитку підлітків;

2) охарактеризувати кризу підліткового віку;

3) дослідити особливості спілкування та поведінки підлітків;

4) розробити поради для батьків відповідно до теми роботи.

Методи дослідження: аналіз, синтез, індукція, дедукція, узагальнення, класифікація, бесіда, тестування, анкетування, умовисновки.

База дослідження: Барська загальноосвітня школа №1 І-ІІI ступенів Вінницької області.

Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Робота містить 7 додатків, список використаних джерел складається з 20 найменувань.

1. Проблема підліткового віку в психолого-педагогічній літературі

1.1 Особливості психічного розвитку дитини підліткового віку

За сучасного швидкого розвитку науки й техніки наші знання про особливості психічного розвитку людини, зокрема дитини, усе ще недостатні.

Підлітковий вік посідає особливе місце у віковій періодизації дитинства, тому що в п'яти із одиннадцяти класів середньої школи вчителі мають справу з підлітками.

У психології виділяють шість основних періодів психічного розвитку в онтогенезі: вік немовляти, раннє дитинство, дошкільний, молодший шкільний, підлітковий і старший шкільний вік.

Кожний період характеризується своїми фізичними й соціально-психологічними особливостями. У розвитку особистості людини ці періоди не ізольовані один, від одного. Досягнення попереднього періоду на наступному етапі інтегруються й перебудовуються в якісно нові, пізнавальні, емоційно-вольові, характерологічні особливості.

Підлітковий вік, або отроцтво, - це період життя дитини між 10-15 роками. Підліток - це учень 5-9 класів середньої школи. Цей етап - один із найвідповідальніших у розвитку людини і підготовки її до життя. Ще В.О. Сухомлинський вважав, що більшість найгостріших, найважчих проблем, які завжди хвилюють вихователя, пов'язані з вихованням підлітків [19, с. 134].

Д.Б. Ельконін характеризує підлітковий період так:

1) основною для цього періоду стає суспільно корисна діяльність;

2) з'являється прагнення до дорослості й самостійності; критичне ставлення до оточуючих; самовизначення; уміння підпорядковувати свої інтереси нормам колективного життя;

3) діяльність (навчальна, організаційна, трудова, пізнавальна) спрямована на систему ставлень інших до неї.

«Вікова градація підліткового віку в дослідженнях різних авторів варіюється. За Д.Б. Ельконіним підлітковий вік охоплює період з 11 до 14 років. У навчальному посібнику «Вікова і педагогічна психологія» під редакцією професора А.В. Петровського межі підліткового періоду встановлюються між 11-12 і 14-15 роками [2, с. 158]. У схемі вікової періодизації онтогенезу підлітковий вік був визначений як 13-16 років для хлопчиків, 12-15 років для дівчаток. До цього часу вікова термінологія також ніколи не була однозначною. Так, у тлумачному словнику В. Даля «підліток - це дитя на підрості - 14-15 років». Л.М. Толстой межу між підлітковим віком і юнацтвом визначає в 15 років. А герою роману Ф.М. Достоєвського «Підліток» було 20 років. У давньоросійській мові слово «отрок» означало і «дитя», і «підліток», і «юнак» [1, с. 28].

У закордонній психології межі підліткового та юнацького періодів дуже умовні. Так, американський психолог С. Холл період від 8 до 12 років називає передпідлітковим, а період від 12-13 років до 22-25 років - юнацтвом. Відомий американський психолог А. Гезель визначив період від 11 до 21 року як перехід від дитинства до дорослості. Особливо важливі, за А. Гезелем, перші п'ять років (від 11 до 16). В 11 років починається перебудова організму: дитина стає імпульсивною, з'являються негативізм, часті зміни настрою, сварки з однолітками, бунт проти батьків. У 12 років турбулентність частково проходить, ставлення до світу стає більш позитивним, зростає автономія підлітка у сім'ї й посилюється вплив однолітків. Домінуючі риси цього віку: дотепність, терпимість і гумор; підліток охоче виявляє ініціативу, починає приділяти більше уваги зовнішності та цікавиться представниками протилежної статі. Головною властивістю 13-річного підлітка є увага до себе, інтровертованість, самокритичність, виникає цікавість до психології, критичне ставлення до батьків, характерні часті зміни настрою. У 14 років інтроверсія змінюється екстраверсією, підліток стає експансивним, енергійним, товариським, упевненішим у собі, зростає інтерес до людей; він зачарований словом «особистість», полюбляє обмірковувати й порівнювати себе з іншими, активно ідентифікує себе з героями кіно і літератури, шукає в них власні риси. Суть 15-річчя, як зазначав А. Гезель, неможливо описати єдиною формулою, позаяк швидко зростають індивідуальні відмінності. Новоутворенням цього віку є зростання духу незалежності, який робить стосунки підлітка в сім'ї та в школі напруженими, намагання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується з ростом самоконтролю і початком свідомого самовиховання. Усе це підвищує вразливість і чутливість підлітка до дій зовнішнього середовища. У 16 років знову настає рівновага: збентеженість змінюється життєрадісністю, значною мірою зростає внутрішня самостійність, емоційна врівноваженість, товариськість, спрямованість у майбутнє [2, с. 6].

Німецький психолог К. Левін, наприклад, не встановлює вікових градацій підліткового періоду, як це зробив А. Гезель. Він акцентує у...