Особливості психіки у підлітків з девіантною поведінкою

Вивчення психологічних аспектів девіантної поведінки. Класифікація вікових непатологічних ситуаційно-особистісних реакцій підлітків: емансипації, групування з однолітками, захоплення і зумовлених формуванням самосвідомості та сексуальними потягами.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Міністерство освіти і науки України

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Особливості психіки у підлітків з девіантною поведінкою

Реферат з соціальної психології

Студентки групи ПМЛ - 51

Мельник Наталії Михайлівни

Івано-Франківськ, 2009

План

1. Психологічні аспекти девіантної поведінки

2. Вікові непатологічні ситуаційно-особистісні реакції

1. ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

Поняття "поведінка" в психології тісно зв'язане з такими поняттями, як "потреба", "мотиви", "установка", "мотивація", "діяльність" і т. д.

Діяльність підлітків тісно пов'язана з їхнім психічним розвитком. В процесі формування діяльності можливі збої, кризи, які нерідко переживаються підлітками як стан невдоволеності, невизначеності, розгубленості, "розмитості" планів і бажань. Виділяють два варіанти (типи) таких кризів. При першому варіанті потреба, що швидко змінюється, потребує для свого задоволення все нових засобів, і, на кінець, може настати такий стан (криза), коли можливості ці вичерпуються і суб'єкт вже не володіє потрібними для здійснення діяльності засобами. В другому варіанті діяльність, навпаки, постійно ускладнюється, швидко "здобуває" потрібні для її здійснення засоби і, ніби переростає в потребу, що лежить в її основі. За образними висловлюваннями Б. С. Братуся і П. І. Сидорова, людина, яка знаходиться у подібному стані хоче того, чого сама не знає, чому не може дати однозначного опису.

Стани потреби (кризи) рано чи пізно переходять в потребу, яка знаходить свій предмет - мотив. Потреба, яка виникла, спонукає до діяльності, а діяльність, в свою чергу, до певної потреби і т. д. Так продовжується до тих пір, поки ланцюг потреба-діяльність не перерветься новою кризою і тоді все починається спочатку, але вже на якісно новому рівні.

Мотивацію, як один із факторів, детермінуючих поведінку, слід відрізняти від більш широкого поняття - механізму поведінки. Коли аналіз механізму дає відповідь на питання, як здійснюється поведінка, то вивчення мотивації відповідає на питання, чому людина поступає саме так, а не інакше.

Потреба, спонукаючи людину до активності, може реалізуватися в мотивах її поведінки безпосередньо (матер. потреба-користь; статева потреба - сексуальне збудження та ін.) або опосередковано. Такі мотиви поведінки як помста, злоба, образа, не є безпосереднім продовженням тих чи інших потреб.

Досліджуючи структуру мотивів правопорушників серед неповнолітніх, Н. А. Дрьомова показала, наприклад, що мотиви крадіжок в підлітків у більшості випадків не зводяться до корисливості, а включають наслідування моді, захоплення річчю, потребу в самоствердженні.

Що стосується потреб, то слід відмітити, що духовні потреби практично не зустрічаються в якості суб'єктивних причин злочинної поведінки. В той же час потреби в соціальному спілкуванні, такі як прагнення до признання збоку неформальних груп, престиж, самолюбство, навпаки, дуже часто є причинами правопорушень.

До основних мотиваційних факторів девіантної поведінки відносяться: спосіб життя в широкому значенні цього поняття, безпосереднє соціальне оточення (соціальна група), ситуація, вимоги до поведінки суб'єкта в даній ситуації (соціальна роль) і, на кінець, особистісні умови або сама особистість. Під способом життя розуміють сукупність типових для даного суспільства форм життєдіяльності людини, способів задоволення ними своїх матеріальних і духовних потреб. Спосіб життя регулює мотивацію поведінки індивіда.

Потрібно розрізняти мотивотворчий вплив способу життя в цілому (макросередовище) і вплив невеликих груп найближчого оточення (мікросередовище). Макро і мікросередовище знаходяться в постійному зв'язку і взаємодії. Макросередовище діє на мотивацію індивіда безпосередньо і опосередковано (через спосіб життя малої групи). І коли спосіб життя малої групи, в якій формується особистість, для неї більш прийнятний, мотивотворче значення такої групи може бути більш високим, ніж суспільства в цілому. Однак інколи мікро середовище може виявляти опір позитивно орієнтованому суспільству, що є однією з причин формування мотивів девіантної поведінки. Впливати на мотивацію девіантної поведінки може не тільки антигромадська група, але й повністю сприятлива з позицій права, коли її спосіб життя здається дуже привабливим для людини, яка не входить в неї. Формуванню мотивів протиправної поведінки в цьому випадку спонукає престижний, в розумінні підлітка, спосіб життя цієї "еталонної групи", за якою він може просто спостерігати, і прагнення заволодіти такими благами може стати мотивом його антигромадської діяльності.

Існує ще один важливий аспект впливу способу життя малої групи на мотивацію поведінки. Спосіб життя малої групи (сім'я, група однолітків) виробляє у підлітка своєрідний стереотип мотивації поведінки. Коли підліток попадає в нове для нього мікросередовище (гуртожиток, нова школа, нова сім'я, армія), він не може відтворювати в своїй поведінці спосіб життя того мікросередовища, до якого раніше належав. Тому мотивом його вчинків може бути захист (часто неусвідомлений) своєю належністю до колишніх малих груп, їх способу життя. Ігнорування особистісною тенденцією до відповідного звичного способу життя і мотивацією поведінки нерідко є причиною нерозуміння таких, наприклад, вчинків, як втеча зі школи, армії, або, навпаки, неефективності заходів включення в суспільний спосіб життя бродяг, злісних правопорушників.

Складовими елементами способу життя є його рівень і стиль. Рівень життя вказує на ступінь матеріального забезпечення людини. Відомо, що низький рівень життя представляє собою один із важливих факторів, які спонукають до виникнення корисливих мотивів, формування пияцтва, негативного відношення до праці та ін. Але прямого зв'язку між рівнем і способом життя немає. При одному і тому ж рівні спосіб життя може бути різним. Досвід останніх років показує, що ріст матеріального благополуччя суспільства не завжди веде до зниження правопорушень та інших форм девіантної поведінки, особливо серед підлітків. Стиль життя відображає її індивідуалізований активний спонукальний бік. Виділяють чотири основні стилі життя людини:

1) гедоністичний (прагнення до найбільш повної реалізації своїх потреб);

2) аскетичний (прагнення до зниження інтенсивності своїх потреб);

3) споглядальний (прагнення до спрощення своїх відносин із зовнішнім світом, орієнтація на внутрішнє враження);

4) діяльний (прагнення до самовдосконаленості і всебічного розвитку);

Мотивотворча функція індивідуального стилю життя - перспективний, але ще маловивчений аспект кримінальної психології. Досліджено, наприклад, що для вбивць найбільш типовим є аскетичний, а для злодіїв - споглядальний стиль життя. Особливий інтерес відводиться ролі соціальної групи і мотивації девіантної поведінки. Достатньо сказати, що основна маса порушень серед неповнолітніх проходить в групі. Провідні мотиви поведінки людини формуються протягом всього її життя. І тут, перш за все, повинна бути роль сім'ї, психологи неодноразово звертають увагу на те, що особистість, особливо на перших порах своєї соціалізації, може активно засвоювати негативні цінності і уявлення батьків. Найбільшою мотивотворчою силою девіантної поведінки володіють неформальні групи однолітків з асоціальними тенденціями. Асоціативна група тільки в тому випадку "знаходить" суб'єкта, коли сам суб'єкт "шукає" таку групу. Для підлітків, які легко піддаються впливу асоціальної групи, характерні такі психологічні аспекти як:

1) постійна орієнтація на думку оточуючих;

2) висока комунікабельність і сприйнятливість;

3) непевність в собі;

4) загострене відчуття особистої вразливості і залежності від оточуючого середовища.

Важливе значення мають такі способи групування інтеграції, як навіювання, переконання, примус. Однак навіювання з особливою силою діє лише на особу, яка не володіє вмінням самостійного логічного мислення, не має твердого життєвого переконання. Психотерапевти знають, що людина навіть в гіпнотичній сомнамбулі не буде робити того, чого не любить в звичайному стані.

Таким чином, вплив асоціальної групи на формування мотивів девіантної поведінки безпомилковий, але не фатальний, а головне, неоднозначний. Людина не народжується із заданими соціально-позитивними або соціально-негативними якостями. Її особистість формується в процесі взаємодії з оточуючими людьми, які об'єднані в певні соціальні групи. При цьому, кожна людина одночасно входить в декілька соціальних груп (сім'я, неформальна група, клас), а тому, її поведінка не може розглядатися тільки як втілення норм поведінки, прийнятих в якійсь одній із них. Мотивотворчим фактором в деяких умовах може стати конкретна життєва ситуація, яка спонукає на прийняття рішення здійснення того чи іншого вчинку. Самий факт, що ситуація впливає на мотивацію девіантної поведінки у більшості авторів, які вивчали це питання, не викликає сумнівів. Зокрема, це питання висвітлив у своїй монографії Л. Б. Філонов. Однак дослідження останніх років показали, що ситуація в більшій мірі тільки актуалізує девіантну поведінку, тобто викликає до життя мотиви, які вже є у людини і створює умови для їх реалізації. Тому антигромадські вчинки підлітків носять частіше не "випадковий" ситуаційний характер, а являються логічним розвитком всього попереднього життя. Влив зовнішніх мотивотворчих факторів опосередковуєт...