Проблема самосвідомості особистості
РЕФЕРАТ53 сторінок, 30 джерел.У даній роботі були розглянуті як вітчизняні, так і зарубіжні психологи відзначають, що становлення самосвідомості включено в процес становлення особистості і тому воно не підлаштовується під нього, а є одним з компонентів особистості.Проблема самосвідомості особистості. Багаторівнева структура самосвідомості.У методиці розгляду самосвідомості були використані наступні методи: Тест-опитувальник самоставлення (В. В. Столін, С. Р. Пантелєєв) по якому відбувається дослідження особливостей самоставлення,Тест самоактуалізації, де розглядається діагностика особливостей самоактуалізації, а також Шкала Т. В. Демба-С. Я. Рубінштейн, де основне призначення полягає у вивченні самооцінок особистості за заданими характеристиками.Ключові слова: самосвідомість, самооцінка, самоодобреніе, саморозкриття, самоповага, самоаналіз, самопізнання.ЗмістВступРозділ 1. Теоретичний аналіз літературних джерел з проблеми самосвідомості у зарубіжній і відчизняній психології1.1. Аналіз проблеми дослідження самосвідомісті в вітчизняній літературі1.2. Аналіз проблеми дослідження самосвідомісті в зарубіжній літературіВисновок до розділу 1Розділ 2. Проблема самосвідомості особистості. Структура самосвідомості та її основні елементи.2.1. Виникнення проблеми самосвідомості2.2. Рівні розвитку самосвідомості2.3. Рефлексія і внутрішній діалог як необхідні умови формування самосвідомості2.4. Поняття «Я - концепції»: усвідомлення психічних якостей як результат порівняння з іншими людьми2.5. Самооцінка як одне з центральних утворень особистості - види самооцінки2.6. Самооцінка і самоповагаВисновок до розділу 2Розділ 3. Эксперементально-психологічні методики дослідження3.1. Тест-опитувальник самоотношенія (В.В. Столін, С.Р. Пантелєєв).3.2. Тест самоактуалізациї (САТ)3.3. Методика виявлення самооцінки особистостіВисновок до розділу 3ВисновкиСписок використаної літературиВступАктуальність теми полягає в тому, що сукупність психічних процесів, за допомогою яких індивід усвідомлює себе як суб'єкта діяльності, називається самосвідомістю, а подання індивіда про самого себе складаються в уявний «образ Я».Самосвідомість людини, відображаючи реальний буття особистості, робить це не дзеркально.Уявлення людини про самого себе далеко не завжди адекватно.Мотиви, які людина висуває, обгрунтовуючи перед іншими людьми і перед самим собою свою поведінку, навіть і тоді, коли він прагне правильно усвідомити свої спонуки і суб'єктивно цілком щирий, далеко не завжди відображають його спонукання, реально визначають його дії.Самопізнання не дано безпосередньо в переживаннях, воно є результатом пізнання, для якого потрібно усвідомлення реальної обумовленості своїх переживань.В міру того як людина здобуває життєвий досвід, перед ним не тільки відчиняються всі нові сторони буття, але відбувається більш-менш глибоке переосмислення життя. Самосвідомість, як важливий структурний компонент особистості, є тем внутрішнім механізмом, завдяки якому людина здатна не тільки свідомо сприймати вплив навколишнього середовища, але й самостійно, усвідомлюючи свої можливості, визначати захід і характер власної активності. Самосвідомість із однієї сторони "… як би фіксує підсумок психічного розвитку особистості на певних етапах її існування, …а з іншого боку, у якості внутрішнього усвідомленого регулятора поведінки самосвідомість впливає на подальший розвиток особистості. Воно одне з істотних умов безперервності розвитку особистості рівновага, що встановлює, між зовнішніми впливами, внутрішнім станом особистості й формами її поводження".Об'єкт дослідження
