Характеристика поглядів на теорію підприємництва австро-американського економіста Й. Шумпетера, який вбачав підприємницьку діяльність у здійсненні нових комбінацій факторів виробництва чи обігу, а також у різноманітних процесах інноваційного розвитку.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Зміст

• Вступ
• 1. Теорія творчого руйнування И. Шумпетера
• 2. Теорія інноваційного розвитку за Й. Шумпетером
• Висновок

Вступ

Особливе місце в розробці теорії підприємництва мають праці австро-американського економіста Й. Шумпетера. Він вбачав підприємницьку діяльність у здійсненні нових комбінацій факторів виробництва чи обігу, а також у різноманітних інноваційних процесах, спрямованих на досягнення вищих результатів виробничо-господарської діяльності. У центр своєї теорії економічного розвитку Й. Шумпетер поставив підприємця, в якому втілені принципово нові підприємницькі риси, що стали рушієм економічного й науково-технічного прогресу в ХХ ст. На думку Шумпетера, зміст підприємництва розкривається в таких основних його функціях: реформування і докорінна перебудова виробництва через здійснення нових комбінацій у техніці і технології, створення нових товарів, освоєння нових ринків, джерел сировини; підприємництво є функцією будь-якої економічної системи, виконання якої необхідно поєднати з науковими розробками, маркетингом та іншими функціями; виконання функцій підприємництва залежить від господарсько-політичного середовища, яке визначає його можливості, види мотивацію. На думку цього вченого, підприємництво не є професією, а підприємці утворюють особливий клас тільки в тому розумінні, якщо дослідник може при класифікації виділити їх в окрему групу [12, с. 169].

Зрозуміло, підприємці є господарськими суб'єктами. Однак у ті часи було важко робити різницю між капіталістом і підприємцем. Підприємництво у шумпетеріанській системі розкриває кругообіг, із рівноваги створює нерівновагу або "порушує рівновагу" [12, с. 183]. Для Шумпетера підприємництво є передусім іскрою запалювання економічного прогресу.

Розглянемо докладніше теорії підприємництва та інноваційного розвитку Й. Шумпетера.

1. Теорія творчого руйнування И. Шумпетера

шумпетер підприємницький економіст інноваційний

Поняття про підприємця (entrepreneur) як про господарського суб'єкта, що бере на себе ризик, пов'язаний з організацією нового підприємства або з комерційним впровадженням нової ідеї, нового продукту або нового виду послуг, уперше з'явилося в книзі Р. Кантильйона "Нарис про природу комерції'".

Всі творці економічної теорії так чи інакше визнавали важливість підприємницької діяльності. Ще Ж.-Б. Сей помітив, що підприємець переміщає економічні ресурси з області низької продуктивності й низьких доходів в область більше високої продуктивності й прибутковості. Однак ніхто не виділяв особливу самостійну роль підприємця як одного з рушійних факторів економічного розвитку. Теоретики науково-технічного прогресу (К. Фримен) і менеджменту (П. Дракер) однозначно визнають, що послідовна теорія підприємництва була вперше запропонована И. Шумпетером Але з ряду об'єктивних причин його піонерним роботам не приділялося належної уваги аж до останньої чверті XX ст.

Неокласична економічна теорія думає, що економіка прагне до досягнення стану рівноваги, а поводження підприємств відповідає принципу максимізації прибутку й мінімізації витрат. Теорії росту, засновані на неокласичній доктрині, описують тільки кількісну сторону економічного розвитку. При цьому одні показники - такі, як дохід на душу населення, капіталоємність, продуктивність праці - можуть згодом зростати, тоді як інші - як, наприклад, частка доходу на капітал або частка трудових витрат у національному доході - можуть залишатися постійними. Але одна лише динаміка макроекономічних показників не відбиває таких якісних зрушень в економічному розвитку, як поява принципово нових технологій, нових типів фірм, глибоких структурних змін у промисловості, народження нових інститутів і т.п. У феноменологічних теоріях росту немає місця першопричині економічного прогресу.

Шумпетер зробив спробу виявити рушійні сили економічної динаміки. Метою його досліджень була побудова теорії так званих циклів ділової активності (busіness cycles) - хвилеподібних чергувань періодів відносного процвітання й депресії, які вперше були виявлені Н. Кондратьєвим. Шумпетер висунув гіпотезу, відповідно до якої двигуном економічного розвитку, що він мислив як циклічний процес структурних змін, що народжуються усередині економіки, є інноваційна діяльність підприємця. Практичні дослідження в області науково-технічного прогресу повністю підтвердили подібне бачення функції підприємця.

Шумпетерівське визначення інновацій (нововведень) є надзвичайно ємним й включає, крім технічних нововведень, також організаційні, управлінські й маркетингові інновації, нові ринки, нові джерела постачання, фінансові нововведення й нові сполучення ресурсів. Він проводить чітке розходження між винаходом і інновацією, тобто між оригінальною (нехай навіть запатентованої) ідеєю нового продукту або технологічного процесу, що становить предмет винаходу, і перекладом цієї ідеї в комерційно реалізоване нововведення. Проектування, розробка, виробництво й маркетинг нового продукту не ідентичні винахідницької діяльності й, більше того, не обов'язково здійснюються в рамках однієї й тої ж організації. Така диференціація принципово важлива, хоча винахідництво й новаторство часто взаємодіють, і процес впровадження інновацій служить каталізатором наступних винаходів. Крім того, Шумпетер вказував на розходження між власне впровадженням і дифузією (поширенням) інновацій, тобто між первісним комерційним впровадженням нового продукту або процесу й наступним його тиражуванням.

Підприємницька діяльність, по Шумпетеру, - це не посада або навіть не професія, а, скоріше, унікальна здатність, що виявляється рідко, просування інновацій на ринок за допомогою ризикового бізнесу. Підприємець - аж ніяк не те ж саме, що й капіталіст: підприємницька діяльність є новаторською по самому своєму визначенню й у силу даної обставини служить постійним джерелом конкурентної реструктуризації економіки й економічного росту.

Як стверджує Шумпетер, ринок потрібно представляти як еволюційний процес безупинно змінюючих один одну хвиль інновацій, що він називав процесом творчого руйнування (creatіve destructіon). На його думку, успіх ринкової системи полягає не в ефективному досягненні статичної оптимальної рівноваги, а в здатності здійснювати динамічні зміни в технології й досягати динамічного росту за допомогою таких змін.

Незабаром після виходу у світ книг Шумпетера "Теорія економічного розвитку" і "Цикли ділової активності" його теорія інновацій була піддана серйозній критиці, на деякі зауваження він не зміг дати адекватні відповіді. Зокрема , С. Коваль писав, що Шумпетер практично не обговорює умови виникнення інновацій і не пояснює, чому рівномірний і безперервний приплив нововведень трансформується в циклічний процес економічної динаміки.

Шумпетер дійсно просто констатує перетворення нового знання в інновації як результат діяльності невеликого числа винятково обдарованих підприємців з видатним інтелектом і діловою енергією. Це не повністю узгоджується з постійно наголошуваною їм же внутрішньою причинністю економічного прогресу.

Для того щоб якимось чином співвіднести інновації із хвилями інвестицій і кондратьевскими циклами, Шумпетер неявно припускає кластеризацію нововведень - після успішного впровадження деяких інновацій наступні вже з більшою ймовірністю можуть з'явитися в тої ж самій або в суміжній галузі виробництва. Підприємці - першопрохідники як би підготовляють плацдарм для масового "десантування" підприємців-імітаторів і широкої дифузії інновацій. Однак об'єктивні умови сприйнятливості економічного середовища до прийняття базисних інновацій залишаються без уваги.

Безперечно, погляд Шумпетера на капіталізм як на систему, що еволюціонує шляхом творчого руйнування, - величезний внесок в економічну теорію. Але стрижнем будь-якої теорії еволюції є ідея природного добору. Стосовно до шумпетеровской теорії ця ідея зажадала особливого розвитку, уточнення фундаментальних понять і чіткого аналізу умов відбору. Однак, як стає ясно лише тепер, у силу об'єктивно-історичних причин все це було важко здійснити 60 років тому.

2. Теорія інноваційного розвитку за Й. Шумпетером

Термін «інновація» запровадив австрійський економіст Й. Шумпетер, який у 1912 р. у праці «Теорія економічного розвитку» вжив словосполучення «нова комбінація», маючи на увазі нову якість засобів виробництва, що досягалася шляхом певних поліпшень існуючого обладнання, введення нових засобів виробництва або систем його організації. У наступних працях Й. Шумпетер замість терміну «нова комбінація» застосував термін «інновація» і трактував його як зміни з метою впровадження і використання нових видів споживчих товарів, нових виробничих і транспортних засобів, ринків і форм організацій [ 9, с. 53]. Принциповим положенням теорії Й. Шумпетера є те, що нове, як правило, не виростає зі старого, а з'являється поряд з ним, витісняє його і замінює все, що зумовлює необхідність у структурній перебудові. Й. Шумпетер досліджував основні поняття теорії інноваційних процесів. Він розглядав нововведення як зміну технологій і управління, як нові комбінації використання ресурсів. При цьому Й. Шумпетер підкреслював роль підприємця в інноваційному процесі. Він вважав, що підприємець є сполучною ланкою між винаходом і нововведенням.

Ця теорія обумовлює функції підприємця, метою якого є одержання прибутку та збереження своїх прав у разі реалізації технічних новинок. Підприємець, реалізувавши новинку, надалі не зупиняється на здій...