Державне регулювання інвестиційно-інноваційної політики як пріоритетне завдання національної економіки України

Аналіз чинного інвестиційно-інноваційного законодавства. Напрями інноваційної ідеології. Значущість держави як суб’єкта розвитку. Аналіз необхідності розробки Інноваційного кодексу. Завдання для розв’язання проблеми розвитку інноваційного підприємництва.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Самостійна робота № 2

на тему:

«Державне регулювання інвестиційно-інноваційної політики як пріоритетне завдання національної економіки України»

1. Аналіз чинного інвестиційно-інноваційного законодавства

В Україні протягом незалежності був прийнятий ряд нормативно-правових актів у сфері інвестиційно-інноваційної політики, що сформували основу для розвитку в даній сфері економіки. Актами, що регулюють діяльність у сфері інновацій є: Господарський кодекс, Цивільний кодекс (у частині відносин, не врегульованих ГК). Та закони: «Про інноваційну діяльність», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», «Про інвестиційну діяльність», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про архітектурну діяльність», «Про науковий парк «Київська політехніка», «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», «Про наукові парки».

Переходячи до їх аналізу, потрібно зазначити, що прийняття нормативно-правової бази це лише перший етап так би мовити, етап первинного накопичення інноваційно-політичного капіталу, головним позитивним результатом якого можна вважати прийняття в державі та суспільстві інноваційної доктрини, усвідомлення необхідності та пріоритетності цього напряму.

Основним законом у сфері інвестиційно-інноваційної діяльності, на мій погляд, є ЗУ «Про інноваційну діяльність», котрий був прийнятий Верховною Радою України 4 липня 2002 року. Виходячи з тексту преамбули можна визначити, що його метою є законодавче закріплення основних категорій та організація діяльності держави спрямованої,на регулювання, контроль та заохочення інноваційної діяльності.

Цей закон визначає інститут управління в інноваційній сфері, яка уже не зводиться лише до економічної галузі, а охоплює буквально всі сфери функціонування суспільства і передбачає утвердження відповідного способу життя людини і соціуму. У сучасній науці саме ефективність управління розглядається як основна оціночна категорія державно-управлінської діяльності, що означає оптимальне співвідношення людських, організаційних, часових, науково-технічних, матеріальних та інших ресурсів. Виходячи з цього, досягнення поставленої соціальної мети за максимально можливої економії суспільної праці, що втілюється завдяки діяльності апарату управління, яка включає мету, засоби, процес і результат. У контексті модернізації державного управління економічна ефективність пов'язана з проблемою інноваційного розвитку, оскільки в сучасному світі «Якість управління інноваційними процесами та їх державне стимулювання стали визначальним фактором конкурентоспроможності економік».

Законом встановлено наступні методи впливу держави на інноваційні процеси: визначення і підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального і місцевого рівнів; формування і реалізації державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм;створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності; захисту прав та інтересів суб'єктів інноваційної діяльності; фінансової підтримки виконання інноваційних проектів; стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів; встановлення пільгового оподаткування суб'єктів інноваційної діяльності; підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури. Як бачимо закон встановлює методи прямого та опосередкованого впливу на підприємства в інноваційній сфері.

8 вересня 2011 року було прийнято на основі вищезазначеного Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні». В ньому визначаються наступні пріоритетні напрями інвестиційної діяльності до 2013 року: модернізація електростанцій; нові та відновлювані джерела енергії; новітні ресурсозберігаючі технології; машинобудування та приладобудування к основа високотехнологічного оновлення всіх галузей виробництва; розвиток високоякісної металургії; нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології, телекомунікації; вдосконалення хімічних технологій, нові матеріали, розвиток біотехнологій; високотехнологічний розвиток сільського господарства і переробної промисловості; транспортні системи: будівництво і реконструкція;охорона і оздоровлення людини та навколишнього середовища; розвиток інноваційної культури суспільства; виробництво засобів наземного транспорту, літальних апаратів, плавучих засобів і пов'язаних з транспортом пристроїв та обладнання, комплектуючих виробів, розробка та впровадження новітніх технологій для їх складання (виготовлення). При цьому слід зазначити, що на практиці ці напрями майже не підтримувалися з державного бюджету науко місткості ВВП: якщо у 2002 р. НДДКР витрачалося 1,17 % , а у 2009 р. - 1,2%. Для порівняння в 1995 році відсоток був вищим і становив 3,2 %.

Інший закон прийнятий нещодавно 25 червня 2009 року «Про наукові парки». Даний закон регулює порядок створення наукового парку, та закріплює його основні ознаки. Так науковий парк має наступні ознаки: це юридична особа, яка є вищим навчальним закладом або науковою установою, створений за погодженням з Державним комітетом з питань науково-технічної інноваційної політики, може створювати інноваційні фонди, створюється з метою розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності у вищому навчальному закладі та/або науковій установі, ефективного та раціонального використання наявного наукового потенціалу, матеріально-технічної бази для комерціалізації результатів наукових досліджень і їх впровадження на вітчизняному та закордонному ринках.

Також можна виокремити, ще одну групу законів, які на мою думку мають розглядатися як єдиним блоком: ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 року та ЗУ «Про наукову і науково-технічну експертизу» від 10 лютого 1995 року. Перший закон регулює порядок діяльності осіб, що займаються створенням інвестиційних проектів набуття ними такого статусу. Другий же закон встановлює порядок перевірки інноваційних проектів, на їх відповідність встановленим для даного виду проектів вимог.

ЗУ «Про державне регулювання трансферту технологій» від 14 вересня 2006 року є також важливим законом у сфері інноваційної діяльності оскільки визначає організаційні засади ринку даних технологій - системи взаємовідносин споживачів технологій та їх складових і/або конкуруючих між собою постачальників цих складових, спрямованих на задоволення суспільних і державних потреб у відповідних технологіях, їх об'єктах та продукції, виготовленої з їх застосуванням. Встановлює види трансферту технологій, а саме відповідно до ст. 4 даного закону: обміну досвідом та інформацією щодо науково-технологічних досягнень; проведення консультацій з основних питань науково-технічної і технологічної політики стосовно застосування технологій та їх складових; виробництва та кооперації поставок складових технологій в межах договорів про їх трансфер; укладання інших цивільно-правових договорів відповідно до законодавства. Також законом визначений порядок державного регулювання, яке здійснюється з метою розвитку держави забезпечення технологічності виробництва її підприємств.

2. Основні напрями інноваційної ідеології

Значущість держави як одного із суб'єктів розвитку полягає в наступному:

1) спроможності до втілення національних інтересів;

2) мобілізації;

3) здатності до соціальних змін;

4) демократії;

5) винагороди.

Саме ці ознаки, їх поєднання та особливості реалізації утворюють різні типи європейських ідеологій. Ідеологія дає змогу забезпечити цілісність вітчизняного правового простору його системність через налагодження і здійснення процесу розроблення і застосування законів відповідно до особливостей інноваційного розвитку.

Не менш важливе завдання, що покладається на інноваційну ідеологію, зумовлене її здатністю до нормативно-правового, а отже, і соціально-політичного та європейського просторів відповідно до національних інтересів і завдяки цьому - формування позитивного іміджу України, як держави, країни і суспільства.

Взагалі ідеологію доцільно розглядати як сукупність концептуально обґрунтованих ідей, принципів положень, стимулів і мотивів, морально-етичних і правових норм, що сприяють зміцненню й утвердженню правомірних засад інноваційно-технологічного забезпечення, позиціювання країни в європейському і світовому просторі.

Невід'ємною складовою інноваційної ідеології є правова ідеологія може сприяти законодавчому забезпеченню науково-інноваційної політики України. Правову ідеологію можна визначити як сукупність правових ідей, теорій, поглядів, норм, що в концептуальному вимірі дають змогу відображати, оцінювати та цілеорієнтувати процес інноваційних змін в Україні, державі і суспільстві.

Для того, щоб сформувати інноваційну ідеологію держава має: визначити цілі інноваційно-інвестиційного розвитку, а також його правові засади та засоби їх досягнення, сформувати правові механізми регулювання як відносин у середені влади так і суспільних відносин, правові регулятори функціонування країни, держави і суспільства як єдиного простору, що розвивається відповідно до вимог, запитів і потреб національних інтересів.

Ці питання мають гостро стати в парламенті, оскільки лише він спроможний стати стратегічним законодавчим органом, сформувати законодавче поле згідно з цілями розвитку країни лише за умов...