Економічна суть, діючий механізм та значення земельного оподаткування. Елементи плати за землю в Україні. Аналіз надходжень плати, порядок нарахування і сплати земельного податку. Проблеми земельного оподаткування в Україні та шляхи їх вирішення.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Севастопольський інститут банківської справи

Української академії банківської справи Національного банку України

Кафедра обліку та аудиту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Податкова система»

на тему: «Земельне оподаткування в Україні»

Виконав: студент заочної форми навчання

4 курсу групи ЗФК-01 В.В. Воробйова

Перевірив: к.е.н, доцент Веремчук Д.В.

Севастополь - 2013



Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи земельного оподаткування

1.1 Економічна суть та значення земельного оподаткування

1.2 Елементи плати за землю в Україні

2. Аналіз плати за землю в Україні

2.1 Аналіз надходжень плати за землю в Україні

2.2 Порядок нарахування і сплати земельного податку

2.3. Практичне завдання

3. Проблеми земельного оподаткування в Україні та шляхи їх вирішення

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Курсова робота присвячена теоретичному осмисленню актуальної проблеми у сфері земельного оподаткування, а також обґрунтовані шляхи її практичного розв'язання, виконані на основі ретельно проведеного аналізу статистичного матеріалу.

Актуальність теми дослідження. В умовах формування в Україні соціально орієнтованої економіки, становлення відповідної їй системи оподаткування проблеми розвитку податкового законодавства набули істот­ного значення. Особливо значущою на даний період часу є проблема нормативно-правового регулювання земельного податку. Його законодавче закріплення тісно пов'язане як зі збільшенням державних потреб у фінансових ресурсах, реформуванням податкової системи в цілому, так і з демонополізацією державної форми власності на землю, становленням та постійним зростанням числа приватних земельних власників. Відсутність єдиної, чітко виробленої державної політики оподаткування землі, нестабільність податкового законодавства, докорінні зміни у відносинах земельної власності - всі ці фактори визначають необхідність створення адекватного вимогам часу, науково обґрунтованого механізму правового регулювання земельного податку.

Метою роботи є систематизація, закріплення та поглиблення теоретичних знань, здобуті у процесі вивчення нормативно - правової бази з земельного та податкового законодавства, наукових коментарів та досліджень у цієї сфери, а також їх застосування під час вирішення конкретного практичного завдання.

Об'єктом дослідження є діючий механізм земельного оподаткування в Україні.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі нарахування та сплати земельного податку та плату за оренду землі.

У підготовці роботи використовуються таки нормативні акти, як Земельній та Податковий Кодекси.

При виконані роботи використовувались матеріали Інституту бюджету та соціально-економічних досліджень, звіти Державного агентства земельних ресурсів.

Курсова робота висвітлюється на __ сторінках комп'ютерного тексту і складається з вступу, трьох розділів, висновків, зміщує 2 рисунка, 1 таблицю, перелік використаних джерел, два додатка.

1. Теоретичні основи земельного оподаткування

1.1 Економічна суть та значення земельного оподаткування

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Основним документом, що регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. У статті 206 Земельного кодексу України від 25.10.2001 встановлено, що використання землі в Україні є платним. Такий підхід сприяє раціональному використанню та охороні земель.

Питання земельного оподаткування знаходяться на межі двох наук: фінансової та науки про земельні відносини. Фінансисти, досліджуючи принципи та особливості функціонування земельного податку в сільському господарстві, детально не розглядають окремі важливі для оподаткування аспекти (зокрема, методику визначення бази оподаткування та її диференціації). Водночас, вчені-аграрники, при дослідженні питань оцінки землі в цілях оподаткування чи диференціації сум податку, недостатньою мірою досліджують принципи земельного оподаткування та його економічну природу.

Економічна природа земельного податку у сільському господарстві відзначається подвійністю. З одного боку, цей вид виступає різновидом оподаткування доходів від використання землі (яка у сільському господарстві виступає основним засобом виробництва) і в цьому відношенні є повноцінним податком. З іншого боку, він являє собою плату за користування ресурсом - землею і в цьому відношенні йому притаманні ознаки плати (ресурсних платежів). Земельний податок в частині оподаткування рентних доходів є класичним податком, адже відповідає практично всім характерним ознакам податку. Єдине, що пом'якшує його податкову природу - це специфічний об'єкт оподаткування (земельна рента), власність на частину якої належить всьому суспільству. В залежності від побудови механізму податку та вибору бази оподаткування земельний податок може мати ознаки як податків на майно, так і податків на доходи. У разі оподаткування на основі цінності землі (наприклад, якщо в основі оцінки землі в цілях оподаткування лежить її ринкова вартість), цей вид має ознаки майнового оподаткування, у разі оподаткування на основі визначення дійсного (нормативного) рентного доходу від землі - прибуткового оподаткування.

У пункту 14.1.147 статті 14 Податкового Кодексу України закріплено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Отже, відповідно до положень Податкового Кодексу України, поняття «плата за землю» є узагальнюючим і об'єднує в собі два обов'язкових платежі - земельний податок та орендну плату за землі державної та комунальної форми власності. Відповідно до пункту 14.1.72 статті 14 Податкового Кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. А згідно з пунктом 14.1.136 статті 14 Податкового Кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Плата за землю є прямим, загальнодержавним обов'язковим платежем, який сплачується на всій території України фізичними і юридичними особами.

Плата за землю, поряд з іншими податками, є джерелом формування фінансових ресурсів держави й дієвим інструментом її впливу на земельні правовідносини.

При цьому за відсутності суттєвих недоліків, на відміну від прибуткових податків, вона має значні переваги як у фіскальному, так і в регулюючому аспектах:

При стягненні плати за землю майже не існує можливості ухилення від її сплати, оскільки земельну ділянку неможливо приховати.

1. Земельний податок повністю сплачується землевласниками і не може бути перекладений на будь-якого іншого платника.

2. Земля як об'єкт оподаткування легко піддається точному обліку, що, в свою чергу, створює умови для точного визначення суми податкового зобов'язання на підставі достовірних даних про об'єкт оподаткування за звітний період. Адже, крім грошової оцінки, об'єкт оподаткування має фізичний вимір, що спрощує його облік і визначення суми платежу.

3. При сплаті податку за землю забезпечується стимулювання власників землі та землекористувачів до більш продуктивної праці, оскільки розмір цього платежу залежить лише від розміру земельної ділянки,якою володіє його платник, а не від ефективності її використання.

4. Цей вид платежу як інструмент державного регулювання може сприяти ефективному користуванню землі - основного природного багатства, оскільки її платність змушує землевласника чи землекористувача отримувати дохід від використання земельних ділянок (бо це не призводить до зростання податкових платежів).

5. При цьому ставки плати за землю визначаються за стабільною кадастровою оцінкою земель від її категорії, угідь, груп ґрунтів і переглядаються лише у разі зміни цін та інших причин. Отже, встановлюючи кадастрові диференційовані ставки залежно від якості й місцезнаходження земельної ділянки, держава таким чином здійснює регулювання розподілу капіталу на території країни та її регіонів. Крім того, плата за землю є інструментом регулювання і територіального розміщення продуктивних сил у країні. Так, в індустріально перенасичених регіонах можуть встановлюватися підвищені ставки плати за землю. А для регіонів, які потребують додаткової підтримки з боку держави, навпаки, встановлюється пільговий