Оподаткування банківської діяльності в Україні, історичний аспект його розвитку. Сучасний стан оподаткування банків в Україні. Вплив оподаткування на дохідність і напрямки розвитку банківської діяльності. Проблеми оподаткування банків, шляхи їх вирішення.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кафедра податків та оподаткування

КУРСОВА РОБОТА

з курсу "Оподаткування фінансово-кредитних установ”

на тему:

Робота виконана студенткою

напряму підготовки 6.030508 "Фінанси і кредит”

Ірпінь 2012

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні засади оподаткування суб`єктів податкових відносин
• 1.1 Історичний аспект розвитку оподаткування банківської діяльності
• 1.2 Особливості оподаткування банківської діяльності в Україні
• Розділ 2. Сучасний стан оподаткування банківської діяльності в Україні
• 2.1 Сучасний стан оподаткування банків в Україні
• 2.2 Вплив оподаткування на дохідність і напрямки розвитку банківської діяльності
• Розділ 3. Проблеми оподаткування банків та перспективи їх вирішення
• 3.1 Особливості оподаткування банківського сектору в зарубіжних країнах
• 3.2 Перспективи розвитку та вдосконалення оподаткування банків в Україні
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Банківська система - сукупність різних видів національних банків і кредитних установ, що діють в рамках загального грошово-кредитного механізму. Включає Центральний банк, мережу комерних банків і інших кредитно-розрахункових центрів. Центральний банк проводить державну емісійну і валютну політику, і є ядром резервної системи. Комерційні банки здійснюють усі види банківських операцій.

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень закону "Про банки і банківську діяльність". Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг. Національний банк України визначає види спеціалізованих банків та порядок набуття банком статусу спеціалізованого. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Дослідженню специфіки системи оподаткування банків і розробці напрямів податкового стимулювання їх фінансово-інвестиційної діяльності присвячені роботи багатьох учених, серед них: Н. Агафонова, С. Буряк, М. Бутильков, О. Борисов, Д. Бекерська, А. Бризгалін та інші.

Аналіз наукових публікацій показує, що дослідження окремих питань оподаткування банківської діяльності та рівня податкового навантаження банків знаходить своє відображення у працях таких вітчизняних та зарубіжних науковців: Бобкової І.Н., Валюка В.В., Гусєва О.В., Дзюби А.В., Євченко Н.Г., Клюско Л.А., Кузнєцової Л.В., Молодико К.Ю., Орлової В.О., Пашкурової Н.П., Петрова А.Ю., Петровської Н.В., Реверчук Н.Й., Сало І.В., Сербиної О.Г., Сіроткіної О.О., Соколовської А. М.

Більшість робіт вітчизняних економістів спрямована на дослідження механізму адміністрування окремих видів податків банківськими установами та проблеми їх відображення в бухгалтерському обліку. Але при цьому залишається невирішеним питання оптимізації системи оподаткування окремих видів банківських операцій.

Предметом дослідження є: система оподаткування банківських установ.

Мета і завдання дослідження. В даній роботі будуть розглянуті питання оподаткування діяльності банківської установи, детально розглянуті бухгалтерські проведення щодо операцій з оподаткування. Також розглянутий механізм обліку оподаткування небанківських операцій банківської установи.

Завдання курсової роботи. Проаналізувати механізм оподаткування банківських установ, динаміку надходження податкових платежів від здійснення банківської діяльності. Розглянути основні напрями вдосконалення оподаткування банківських установ.

Розділ 1. Теоретичні засади оподаткування суб`єктів податкових відносин

1.1 Історичний аспект розвитку оподаткування банківської діяльності

Історична наука не має достатніх відомостей про те, коли саме виникли банки, які операції вони виконували, що впливало на їхній розвиток. Більше того, в економічній літературі міркування щодо процесу виникнення банків настільки суперечливі, що залишається незрозумілою їх справжня суть і початкове функціонування.

На думку ряду авторів, банк як особлива інституція товарного господарства виник не у зв'язку з розвитком товарно-господарських відносин (на ранніх стадіях товарного господарства), а тільки тоді, коли постала потреба в мережі спеціальних установ, які регулювали б заплутаний грошовий обіг і проводили в ширших масштабах кредитні операції. Можна припустити, що банк виник в період становлення мануфактурного виробництва.

Інші автори наводять докази більш раннього часу виникнення банків. На їхню думку, вони вперше з'явилися ще за античного і феодального господарств, коли виникла потреба в посередниках при здійсненні платежів [17.

Таким чином, згідно із різними уявленнями, час появи банківських установ можна розтягти майже на дві тисячі років.

Слово "банк" походить від французького слова "banque" ("скриня") та італійського "banca" ("лавка"). Ці слова описують дві основні функції, які виконували банки. Скриня вказує на функцію збереження, оскільки вона є місцем, де зберігалось щось цінне. В Італії у XII сторіччі слово "banca" означало стіл, прилавок або робоче місце "міняйли". Такі "столи" встановлювалися на майданах, де відбувалася жвава торгівля. Вона велася з використанням різноманітних монет, що карбувалися як державами, так і містами і навіть окремими особами. У цих умовах потрібні були спеціалісти, які б зналися на монетах, що були в обігу, могли б їх оцінити і дати пораду при обміні. Якщо врахувати, що у X сторіччі Італія була центром світової торгівлі, куди стікалися товари і гроші з різних країн, то стає зрозумілим, чому банкіри виявлялись неодмінними учасниками торговельних операцій, а їхні "банки-столи" набували все більшого поширення. Подібні "міняйли" зі своїми особливими "столами" існували в Стародавній Греції і Стародавньому Римі.

За свідченнями істориків, перші банківські операції виконували як окремі особи, так і деякі церковні установи, що концентрували значні кошти. У давніх святилищах їх накопичувалась величезна кількість. Храми були надійним місцем для зберігання цінностей. Злодії ставилися з повагою до вівтарів і не грабували їх. Вклади, недоторканність яких гарантувалася поважним ставленням до релігії, робили відомі грецькі храми (Дельфійський, Делоський, Самоський, Ефеський) разом з тим і банківськими установами. Так, зокрема, у храмі Артеміди в Ефесі концентрувалися вклади з малоазійського узбережжя, а в храмі Аполлона в Дельфах - вільні кошти всієї європейської Греції.

Незабаром перші банкіри зрозуміли, що накопичені ними грошові багатства належним чином не використовуються. Можна було б одержувати значний прибуток, віддаючи їх у тимчасове користування або відкриваючи самостійні торговельні й ремісничі підприємства. Заставою при цьому зазвичай були кораблі й товари, а в окремих випадках - будинки, дорогоцінні камені й навіть раби. Надання позики супроводжувалося стягненням високих відсотків, рівень яких сягав 36 % річних.

Поряд із кредитними операціями давніх банків поступово набували розвитку й розрахунки по обслуговуванню вкладників. Розрахунки проводилися за допомогою так званого "трансферту", тобто переносу коштів з однієї таблиці на іншу. Кожен вкладник банку мав свою таблицю з позначенням його імені, тобто рахунок (у сучасному розумінні). Кошти з таблиці одного вкладника переносилися на таблицю іншого, створюючи найпростіші форми безготівкових розрахунків. Для цього спочатку було потрібне особисте усне розпорядження клієнта про перерахування коштів, а пізніше з'явилися й письмові накази, що полегшували і прискорювали взаємні платежі.

Зручності, створювані банками, не могли не привернути увагу ділових людей. Поступово банківська клієнтура розширювалася. Банки, у свою чергу, стали виконувати функції довірителів з укладання договорів між клієнтами і виступати посередниками в торговельних угодах. Для полегшення розрахунків стародавні банки випускали навіть банківські квитки ("hudu" - гуду), що були в обігу нарівні з повноцінними грошима.

Усе це свідчить про те, що перші банки виникли задовго до мануфактурної стадії капіталізму. Проте хибною є думка, що описані вище операції давнього товарно-грошового обігу свідчать про повноцінне функціонування банківських установ. Наявність кредитора і позичальника - це ще не є зародження банку, а тільки передумова цього. За яких же умов можливість перетворення кредитора в банк стає очевидною? У сучасних наукових виданнях банк характеризується як "велика кредитна установа". Отже, суть - у ступені розвитку кредитної справи і в сукупності операцій, що виконуються кредитором по обслуговуванню своїх клієнтів. Лихвар виходить за свої звичні межі, як тільки кредитні операції, котрі він виконує, перетворюються в систему. Важливо при цьому й те, що кредит перестає задовольняти суто споживчі інтереси позичальника і видається на ведення господарських справ. Істотним є й те, що поряд із кредитними операціями кредитор, за розпорядженн...