Заощадження домогосподарств в Україні та їх мотивація

Місце заощаджень в структурі фінансів домогосподарств, їх класифікація, мотиви. Аналіз схильності до фінансовий накопичень в Україні, банківські депозити фізичних осіб. Світовий досвід заощаджень домогосподарств, напрями покращення мотивації їх в Україні.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

63

Размещено на

Курсова робота

з дисципліни «Фінанси»

на тему

Заощадження домогосподарств в Україні та їх мотивація

ВСТУП

Заощадження домогосподарств - це джерело капіталу, тобто ключового фактора виробництва, який визначає перспективи розвитку національного господарства в цілому. В свою чергу, досягнення та підтримання стабільних темпів економічного зростання є пріоритетним завданням економічної політики уряду будь-якої країни світу. Домогосподарства забезпечують економіку країни вільними грошовими ресурсами за рахунок своїх заощаджень, вони ж створюють основний попит на різноманітну продукцію, яка виробляється суб'єктами господарювання і самі беруть участь у задоволенні цього попиту. Поступовий розвиток національної економіки можливий тільки завдяки формуванню і раціональному використанню національних заощаджень та дієвого механізму трансформації їх в інвестиції. Дослідженню заощаджень приділяли увагу вітчизняні та зарубіжні вчені, зокрема Дж. Гелбрейт, П. Грегорі, Р. Стюарт, М. Мендоза і В. Наполі, П. Семюелсон і В. Нордгауз, К. Маркс, А. Маршалл, А. Сміт, М.Д. Алексєєнко, С.М. Панчишин, М.І. Савлук, Б.Є. Кваснюк, О.З. Ватаманюк, Т.С. Смовженко та ін. Вони розглядали проблеми та чинники, які впливають на обсяг заощаджень та стимулювання заощаджень. Однак, теоретичні та практичні аспекти проблеми заощаджень потребують детальніших досліджень.

Метою роботи є дослідження та аналіз заощаджень українських домогосподарств, які формуються у сучасному інституціональному середовищі, їх мотивації, а також шляхів їх реформування та покращення мотивації до заощаджень.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

– визначити місце заощаджень в структурі фінансів домогосподарств;

– дослідити джерела формування заощаджень домогосподарств;

– проаналізувати класифікацію заощаджень домогосподарств в Україні;

– визначити основні мотиви заощаджень домогосподарств в Україні;

– зробити аналіз характерних рис заощаджень домогосподарств в Україні;

– дослідити схильність домогосподарств України до заощадження;

– проаналізувати засоби трансформації заощаджень домогосподарств України в інвестиційні ресурси;

– визначити мотиви інвестування заощаджень домогосподарств в різні види активів;

– дослідження світового досвіду формування та використання заощаджень домогосподарств та їх мотивації;

– розглянути запропоновані вітчизняними та зарубіжними науковцями шляхи реформування заощаджень домогосподарств та покращення їх мотивації.

Об'єктом дослідження є заощадження домогосподарств України та їх мотивація, предметом виступають теоретичні, методичні та практичні питання вдосконалення формування та залучення заощаджень домогосподарств та покращення їх мотивації.

В процесі написання курсової роботи було використано загальнонаукові, теоретичні та емпіричні методи дослідження. Серед загальнонаукових методів застосовано аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання, конкретизація та історичний метод. З конкретно-наукових методів було використано теоретичні прийоми та формалізацію.

Проведено аналіз публікацій вітчизняних та зарубіжних науковців, які досліджують питання заощаджень домогосподарств та проблеми, пов'язані з їх мотивацією, трансформацією в інвестиції, досліджено основні нормативні акти України, зокрема закони Верховної Ради України.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАОЩАДЖЕННЯ ДОМОГОСПОДАРСТВ ТА ЇХ МОТИВАЦІЯ

заощадження домогосподарство україна мотивація

1.1 Місце заощаджень в структурі фінансів домогосподарств

Домогосподарства є важливою складовою національної економіки, а фінанси домогосподарств є невід'ємною складовою фінансової системи. Для розуміння сутності фінансів домогосподарств, важливо визначитись із категорією «домогосподарство» [1].

Є різноманітні визначення домогосподарства, зокрема при проведенні Всеукраїнського перепису населення 2001 р. використовувалось визначення домогосподарства як сукупності осіб (або однієї особи), які спільно проживають в одному житловому приміщенні (його частині), ведуть спільне господарство (мають спільні витрати на утримання житла, харчування тощо), повністю або частково об'єднують та витрачають кошти: ці особи можуть перебувати у родинних стосунках або не перебувати в них. За іншим визначенням під домогосподарством в економічній науці розуміють суб'єкт економічної діяльності, економічну одиницю, яка складається з однієї чи кількох осіб, об'єднаних потребою здійснення спільної господарської діяльності з метою задоволення власних споживчих потреб, а також постачання трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів на відповідні ринки. Найбільш вживане визначення домогосподарства таке: це сукупність фізичних одиниць - резидентів, що мають спільні економічні інтереси, функції, поведінку і джерела фінансування [1-3, 26].

Члени домогосподарства можуть бути родичами, але наявність сімейних зв'язків між ними не обов'язкова. Принципова відмінність між поняттями «домогосподарство» і «сім'я» полягає в тому, що домогосподарство ширше за своїм складом за рахунок осіб, які ведуть загальне із сім'єю домашнє господарство, але не пов'язані з членами сім'ї відносинами спорідненості. З цих міркувань, одна людина, котра живе окремо, не вважається сім'єю, проте її діяльність із самостійної організації побуту є домогосподарством, яке може складатися з однієї або кількох сімей [1, 3].

В Україні, наприклад, лише близько 1% домогосподарств формують особи, не пов'язані родинними зв'язками, тому можна сказати, що в сучасних економічних умовах поняття «домогосподарство» та «сім'я» є практично тотожними [1].

Домогосподарства класификуються за декількома показниками.

У суспільствах з розвинутою економікою домогосподарства відрізняються між собою за рівнем багатства, яким вони володіють. Це основний чинник, який впливає на диференціацію домогосподарств, існування їх різноманітних типів.

Другим чинником, який диференціює домашні господарства, є тип і характер населеного пункту, в якому проживає сім'я (велике місто, містечко, село). Сім'ї, залежно від своїх доходів та місця проживання, можуть жити у власному будинку (великому чи малому), у багатоквартирному будинку, у багатоквартирному державному будинку.

Третім чинником, що визначає розміри домогосподарств, є кількість осіб, зайнятих у ньому [13].

Домогосподарство виконує чотири основні функції у національній економіці [14]:

– постачальника ресурсів;

– споживача ресурсів;

– заощадника доходів;

– інвестора доходів.

Фінанси домогосподарств - один із важливих елементів фінансової системи, оскільки формування і використання фінансових ресурсів населення безпосередньо пов'язане з розвитком інших складових фінансової системи (державних фінансів, фінансів підприємств і установ), розвитком банківської системи, страхування та ін. Фінанси домогосподарств відіграють у такій системі провідну роль, тому що розвиток суспільства у цілому багато в чому підпорядкований забезпеченню інтересів громадян, їх груп та об'єднань.

Таким чином фінанси домогосподарств в широкому розумінні можна визначити, як сукупність економічних відносин, що виникають при утворенні, розподілі та використанні грошових доходів, заощаджень і грошових фондів громадян та їх сімей з метою задоволення особистих потреб домогосподарств. Фінанси домогосподарств функціонують у грошовій формі, тому що грошові доходи у вигляді заробітної плати, пенсій та допомог, а також натуральні доходи, оцінюються у національній грошовій одиниці. Оскільки розподіл та використання доходів домогосподарств здійснюються у грошовій формі з використанням фондів грошових коштів, то фінанси домогосподарств мають всі ознаки фінансових відносин. В узькому розумінні фінанси домашніх господарств - це грошові фонди, що формуються у громадян з доходів, одержаних у результаті трудової, господарської та інших видів діяльності [4, 5, 22].

Фінансові ресурси домашнього господарства відносяться до децентралізованих фінансових ресурсів, тісно пов'язаних з кругообігом фінансових коштів суспільства в цілому. Домогосподарства є суб'єктами заощадження населення [6].

За змістом заощадження домогосподарств - це фонди грошових коштів, які домогосподарства формують з метою задоволення своїх майбутніх потреб або забезпечення майбутніх доходів [9].

Частина тих доходів домогосподарства, що не витрачається, складає заощадження домогосподарства, вона призначена для забезпечення потреб у майбутньому. Тобто загальна величина заощаджень домогосподарств дорівнює сумі їх доходів за вирахуванням витрат. Тому для визначення джерел формування заощаджень домогосподарств доцільно розглянути джерела формування фінансів домогосподарств, які, по суті, є тотожними.

До джерел формування фінансів домогосподарств належать:

? заробітна плата, отримана у виробничій і невиробничій сферах (у складі собівартості продукції і послуг);

? пенсії, стипендії, субсидії, допомога тощо (за рахунок надходжень до суспільних фондів споживання у вигляді податків і відрахувань);

? доходи від підсобного господарства;<...