Облаштування та озеленення саду в м. Миколаєві

Розробка проекту благоустрою та озеленення саду у місті Миколаєві: підбір та обґрунтування асортименту рослин, агротехніка підготовки ґрунту під насадження. Схема влаштування системи автоматичного зрошення й освітлення. Кошторис витрат на виконання робіт.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Садово-паркове будівництво»

На тему:

Облаштування та озеленення саду в м. Миколаєві



Зміст

Вступ

Розділ 1. Літературний огляд

Розділ 2. Об'єкт, умови та методи проведення садово-паркового будівництва

2.1 Місцезнаходження об'єкта проектування

2.2 Рельєф, ґрунтові, геологічні, кліматичні й мікрокліматичні умови та природна рослинність району досліджень

Розділ 3 Обґрунтування запропонованих проектних рішень

3.1 Функціональне зонування садово-паркового об'єкта

3.2 Підбір та обґрунтування асортименту рослин

3.3 Агротехніка підготовки ґрунту під насадження

3.4 Обґрунтування зміни геопластики рельєфу та будівництва підпірних стінок, східців, пандусів

3.5 Розрахунок картограми земляних робіт

3.6 Розрахунок зливової каналізації

3.7 Розрахунок дренажної системи

3.8 Схема влаштування системи автоматичного зрошення

3.9 Схеми влаштування системи освітлення

3.10 Конструкції різних типів дорожніх покрить

3.11 Малі архітектурні форми

3.12Розрахунок конструкції гідротехнічних споруд і забезпечення їх обладнанням

3.13 Технологія створення зелених насаджень та особливості догляду за насадженнями в перші роки створення об'єкта

Розділ 4.Організація садово-паркових робіт та розрахунок економічної ефективності

4.1 Послідовність та календарні строки виконання робіт

4.2 Кошторис витрат на виконання робіт

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Садово-паркове будівництво - важлива складова в комплексі містобудування та міського господарства і містить різні за ступенем складності питання проектування, будівництва та експлуатації садово-паркових об'єктів, догляду за зеленими насадженнями і їх формування.

Всі конструктивні елементи та влаштування садово-паркового об'єкту поділяють на об'ємні - рослинні угрупування, споруди, малі архітектурні форми та площинні - газони, майданчики, доріжки, водойми.

Конструктивними елементами об'єкту є:

рослинність - головний компонент, який включає різні типи садово-паркових насаджень (солітери, групи, алеї, куртини, масиви, гаї дерев, кущів та трав'янистих рослин, а також газони та квітники);

садово-паркові дороги - стежки, майданчики різного призначення;

малі архітектурні форми - (МАФ) та садово-паркове обладнання: бесідки, альтанки, перголи, триляжі, навіси, урни, лави, освітлювальні прилади, засоби наочної агітації;

інженерні споруди - водопроводи, системи зрошення, дренажні системи, зливова каналізація, відкриті лотки та канави для відведення дощових і талих вод;

водойми природні та штучні - ставки, озера, канали, струмки, декоративні басейни та фонтани.

Будівництво садово-паркового об'єкту здійснюється на основі затвердженого проекту та робочої документації, яка розроблена на основі нормативних документів.

Утримання та експлуатація садово-паркового об'єкту складний виробничий процес, який передбачає комплекс робіт з догляду за насадженнями та елементами благоустрою, усунення незначних ушкоджень та деформацій, роботи з догляду за рослинами та поточний ремонт доріг, майданчиків, малих архітектурних форм.

Садово-паркове будівництво досить специфічне і відрізняється від інших видів будівництва завдяки роботі з живими рослинами, роботи виконуються в певні сезони і регламентуються життєдіяльністю рослин.

Створення садово-паркового об'єкту має яскраво виражені цикли і здійснюється в певній послідовності.

Організаційний етап - передбачає ознайомлення з проектно-кошторисною документацією і її вивчення, розробку робочої документації, укладання договорів.

Етап інженерної та агротехнічної підготовки - має на меті влаштування згідно з проектом систем зрошення, каналізації, освітлення, дренажу тощо.

Етап будівництва малих архітектурних форм - передбачає зведення альтанок, бесідок, місточків, кіосків, пам'ятників, встановлення паркових скульптур, будівництво спортивних та дитячих майданчиків, алей, доріг і стежок, а також водних споруд.

Етап створення зелених насаджень (озеленення) - включає посадку дерев кущів, багаторічних травянистих рослин, створення групових та солітер них насаджень, квітників, живоплотів, бордюрів, міксбордерів, рокаріїв, газонів тощо.

озеленення благоустрій сад рослина



Розділ 1. Літературний огляд

Сад - це спеціально відведена значна площа землі, на якій вирощують дерева, кущі, тощо; або ділянка засаджена плодовими деревами, кущами, квітами, тощо.

Міський сад - площа засаджена деревами, декоративними кущами, тощо, з алеями між ними, що є місцем відпочинку і розваг міського населення.

Великого розквіту набули сади в минулі історичні епохи, вони виконували важливе значення. Кожний сад, мав дивувати відвідувача якимись рідкісними, екзотичними рослинами, птахами, тваринами - особливо починаючи з XVI ст. Тому при садах аж до XIX ст. робилися великі оранжереї, парники, вольєри, звіринці. І ці оранжереї, парники, вольєри та звіринці аж ніяк не були «підсобними» приміщеннями - приміщеннями другорядного значення. Хоча частина рослин і переносилася з них на літо в сад, а звірі могли влітку вільно гуляти по галявинах - всі ці приміщення були головною гордістю їх господарів. У них приводили гостей, їх показували. Вони піднімали престиж власників, свідчили про їх знаннях та інтерес, про їх смак, а тому на них витрачалися величезні кошти і при них тримали величезну масу садівників і садових робітників. І часто споруджували не на задвірках, а на парадних місцях. Естетичного вигляду піддавалися не тільки рослинні «рідкості», екзотичні квіти і дерева, але й господарські споруди - ферми, молочно, оранжереї, лабораторії, обсерваторії, кухні, купальні, гімнастичні майданчики, галявини для ігор.

Сади стародавньої русі і західного середньовіччя

Історики «зеленої архітектури» часто протиставляють сади утилітарного значення садам як творам мистецтва. Особливо прикро, коли сади цілих епох вважаються садами утилітарними і отже, не цікавлять мистецтвознавців. Так, наприклад, всі давньоруські сади оголошуються «утилітарними» садами, садами тільки господарськими. Хотя сади «кухонні», овочеві городи, існували завжди і їх, не слід у відокремленому вигляді включати в розгляд історії садів, проте також завжди існувало і уявлення про те, що справжній сад повинен задовольняти всім людським почуттям: не лише зору, але і смаку (звідки необхідність і плодово-ягідних рослин в саду), слуху (звідси турбота про птахів, шумливих водоспадах, еолових арфах, садових концертах), нюху (тому постійно то більше, то менше наполеглива вимога садити запашні квіти, запашні трави, квітучі дерева і чагарники), відчуттям (прагнення до задоволення останнього виражалося в садах найбільш складно: потрібно було враховувати зміни погоди, сезонні зміни, необхідності прогулянок - так, щоб все це доставляло людині в саду найбільшу насолоду).

Також дуже великого попиту набули сади при монастирях. Вони примикали до південної сторони церкви. Монастирський двір, зазвичай квадратний, ділився вузькими доріжками хрестоподібно на чотири квадратні частини. У центрі на перетині доріжок споруджувався колодязь, фонтан, невелика водойма для водяних рослин і поливання саду, умивання або пиття води. Часто влаштовувався і невеликий ставок, де розводилася риба для пісних днів. Цей невеликий сад у дворі монастиря мав зазвичай невеликі дерева - фруктові або декоративні та квіти. Однак фруктові сади, аптекарські городи і городи для кухні влаштовувалися звичайно за межами монастирських стін. Фруктовий сад часто укладав у собі і монастирське кладовище. Аптекарський же город розташовувався поблизу монастирської лікарні або богодільні. У аптекарському городі вирощувалися і рослини, які могли дати барвники для ілюмінації рукописів.

Сади західного пізнього середньовіччя

У пізнє Середньовіччя з'явилися «сади кохання»: призначені для побачень та усамітнення закоханих, а також просто для відпочинку від галасливого ??придворного життя. Тут займалися музикою, розповідали різні історії, читали книги, танцювали,грали в різні ігри. Такі замкові сади мали посередині невеликі басейни для купань. Вони урізноманітнювалися павільйонами, пагорбами, з яких можна було дивитися на навколишнє. життя за межами садових стін. Стали влаштовуватися і лабіринти, які раніше були тільки для внутрішніх приміщень. У зв'язку з цим з'явилася можливість оточувати доріжки лабіринтів стінками або чагарниковими насадженнями. Сади ретельно доглядалися, грядки і клумби висаджували в ка...