Роль людського капіталу у суспільному відтворенні

Шляхи розвитку людського капіталу задля суспільного відтворення. Сучасний стан і динаміка розвитку людського капіталу. Приклади програм соціального захисту. Аналіз перехідних етапів розвитку молодого покоління. Забезпечення якісної освіти впродовж життя.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Курсова робота

на тему: «Роль людського капіталу у суспільному відтворенні»

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Огляд літературних джерел

Розділ 2. Шляхи розвитку людського капіталу задля суспільного відтворення

Розділ 3. Сучасний стан і динаміка розвитку людського капіталу

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Актуальність теми.

Актуальність даного дослідження визначається об'єктивною необхідністю теоретичного осмислення сутності, сучасного стану та шляхів розвитку людського ресурсу задля суспільного відтворення. У цьому зв'язку актуальною є ідентифікація (визначення та обґрунтування) ролі людського ресурсу у суспільному відтворенні.

Фундаментальні теоретичні та емпіричні дослідження шляхів розвитку людського ресурсу і капіталу відображені у працях зарубіжних учених - В. Томас,
М. Дайламі, А. Дерешвар Д. Джой-Меттьюз, Г. Десслер та інших. Проблеми суспільного відтворення та розвитку людського капіталу досліджуються у роботах українських вчених І. Акімової, Е. Лібанової, В. Кушерця,
А. Коровського, А. Колота, О. Герасименко та інших.

Разом із тим, багато аспектів цієї комплексної наукової проблеми залишаються недостатньо розкритими. Потребують подальшого дослідження засади розвитку людського ресурсу, необхідною є аналіз сучасного стану та ідентифікація шляхів розвитку людського ресурсу задля суспільного відтворення. Особливо актуальним є теоретичне обґрунтування сутності людського ресурсу.

Таким чином, системне дослідження ролі людського ресурсу у суспільному відтворенні є дуже важливим як в теоретичному, так і практичному плані, що й обумовило вибір теми курсової роботи, його мету та завдання.

Мета і завдання курсової роботи. Метою курсової роботи є ідентифікація (визначення та обґрунтування) ролі людського ресурсу у суспільному відтворенні шляхом системного аналізу новітніх економічних концепцій та статистичних даних. Виходячи з мети дослідження, у роботі поставлені такі конкретні завдання:

- розкрити сутність людського ресурсу як чинника суспільного відтворення;

- визначити шляхи розвитку людського ресурсу задля суспільного відтворення;

- проаналізувати сучасний стан і динаміку розвитку людського ресурсу.

Об'єктом дослідження є людський ресурс.

Предметом дослідження є шляхи розвитку людського ресурсу.

Методи дослідження. Для досягнення мети і розв'язання завдань курсової роботи використовуються такі методи наукового дослідження:

- індукції та дедукції (у процесі дослідження теоретичних аспектів);

- кількісного та якісного порівнянь (при досліджені статистичних даних);

- аналізу і синтезу (для оцінки тенденцій розвитку людського ресурсу);

- абстрагування (для обґрунтування шляхів розвитку людського ресурсу задля суспільного відтворення);

- аналіз (теоретичний, термінологічний) - для визначення базових теоретичних положень і понять;

- інтерпретації, узагальнення - для репрезентування результатів дослідження.

Джерельною та статистичною базою дослідження є:

- матеріали Міністерства економіки України, Державного комітету статистики України;

- офіційні публікації та статистичні дані ПРООН, Всесвітнього банку;

- результати наукових досліджень Українського центру економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова, Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана;

- монографічні дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів.

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

Сучасна ринкова економіка дедалі більшою мірою визначається якістю людського капіталу. Як правило, до складників людського капіталу відносять, перш за все, капітал освіти, капітал здоров'я та капітал культури, а також - соціально-психологічний капітал. Сьогодні економічне зростання на 64% залежить від людського та соціального потенціалу, від природних ресурсів на 20%, від капіталу - 16%. Отже, йдеться про необхідність постійного відтворення людського капіталу в сучасному соціально-економічному середовищі 20.

Теорія людського капіталу як самостійна економічна дисципліна почала формуватися в 60-х роках ХХ ст. Вона ґрунтувалася на наукових ідеях про зміст і форму продуктивних сил людиною таких видатних економістів, як В. Петті, А. Сміт, К. Маркс, Дж. Міль, Дж. Кларк,
Ф. Ліст, А. Маршалл, У. Фішер, Дж. Уолт, А. Пігу та ін. До середини
ХХ століття цієї теорії не існувало, оскільки ще не склались об'єктивні передумови, викликані науково технічною революцією в розвитку продуктивних сил, за якої стрімко зростає роль людини в економіці, а саме її освіта, наукові та професійні знання, досвід, здоров'я, життєві прагнення. Концепція людського капіталу розроблена на Заході достатньо глибоко, в Україні вона не отримала значного поширення.

Першовідкривачем терміна «людський капітал» вважається Т. Шульц. - представник чикагської школи. Основні принципи своєї теорії він виклав у статтях «Формування капіталу освіти»(1960 р.) та «Інвестиції в людський капітал» (1961 р.) [12, С. 70].

Людський капітал «як певне суспільне явище виникає тоді, коли продуктивна здатність людини формується цілою сферою або комплексом галузей, основним завданням яких є створення певних якостей (властивостей) продуктивних сил людини» 12, с. 71-72. Критерієм наявності людського капіталу є частка галузей, які формують продуктивні властивості людських ресурсів у країні, у ВВП. Це може бути також частка зайнятих у цих галузях від загальної кількості працюючих. До сфери, у якій формується капітал, можна віднести загальну і вищу освіту, професійну підготовку, медицину, фізичну культуру, соціальне забезпечення. Кількість зайнятих у цих сферах теж слугує критерієм для визначення прояви людського капіталу 12, с. 72.

Аналізуючи поняття «людський капітал», слід ураховувати такі особливості 12, с. 76-77:

1. За сучасних умов людський капітал відіграє воль провідного фактора економічного зростання.

2. Формування людського капіталу супроводжується значними затратами як з боку людини, так і з боку суспільства в цілому.

3. Людський капітал є сумою здібностей і навичок, які існують як запас і можуть нагромаджуватися.

4. Людський капітал може фізично зношуватися, амортизуватися і змінювати свою власність.

5. Інвестиції в людський капітал приносять його власнику дохід.

6. Період інвестування в людський капітал значно довший (12-20 років), ніж у фізичний (1-5 років).

7. Людський капітал відрізняється від фізичного за характером ліквідності. Людський капітал не відокремлюється від свого носія - живої людини.

8. Незалежно від джерел формування людського капіталу (особисті, сімейні, колективні, державні) його використання та одержання прямих доходів керуються людиною.

9. Формування і використання людського капіталу перебувають у безпосередній залежності від матеріальної заінтересованості, моральних якостей, світогляду та загального рівня культури індивіда.

Людський капітал суспільства можна виміряти як кількісно, так і якісно. Загальна кількість населення, частка працюючих, величина відпрацьованих людино-годин є кількісними показниками. До якісних ознак належать знання, уміння, відданість, життєві орієнтири тощо, які впливають на якісну характеристику праці та сприяють підвищенню її продуктивності. 12, с. 77-78. Витрати які спрямовані на поліпшення цих ознак, належать до інвестицій у людський капітал.

Людський капітал створюється у суспільному секторі, так і у сфері особистих зусиль. Механізми формування людського фактора такі: ринковий, безпосередньо суспільний та індивідуальний, особистісний. Затрати на формування людського капіталу в цих сферах утворюють єдині суспільні затрати незалежно від їхнього механізму. Провідним механізмом формування людського капіталу є безпосередньо суспільний.

Інвестиції в людський капітал мають низку особливостей, які роблять їх відмінними від інших видів інвестицій 12, с. 79-80:

1. Інвестиції в людину дадуть вищу віддачу, коли їх буде зроблено в ранньому періоді її життя.

2. Інвестиції в людський капітал приносять вищу віддачу, ніж вклади в інші види капіталу як з погляду окремої людини, так і суспільства в цілому.

3. Інвестиції в людський капітал мають подвійний ефект. Вони не тільки поліпшують характеристики людини, на яку спрямовані інвестиції, тобто яка навчається чи отримує медичну допомогу, але й тих людей, які надають послуги в навчанні чи допомозі.

4. Людський капітал не тільки піддається фізичному і моральному зношенню, але й здатен нагромаджуватися і примножуватися.

5. Крива дохідності людського капіталу має інший вигляд, ніж основного капіталу.

6. Структура джерела й характер вкладів у людину обумовлений історичними, культурними, національними умовами та традиціями.

7. Інвестиціями в людський капітал визначаються тільки затрати, які мають економі...