Предмет статистики як самостійної суспільної науки. Статистична методологія. Поняття про статистичне спостереження та його організацію. Переписи як різновид спеціально організованого статистичного спостереження, порядок і особливості його проведення.
Краткое сожержание материала:

1. Методологічні засади статистики

1.1 Предмет статистики як самостійної суспільної науки

Термін «статистика» слід розглядати у сукупності латинських та італійських слів. У перекладі з латинського «status» означає стан, становище, з італійського «statista» - державний чоловік, знавець держави.

З давніх часів людство здійснювало облік багатьох явищ, які виникали в процесі його життєдіяльності, накопичувало та зберігало цю інформацію для подальшого використання даних характеристик. Тому не можна не відзначити роль статистики, яка сьогодні наповнюється новим змістом та завданнями.

Всі досягнення статистики - це результат історичного розвитку, який можна зрозуміти та оцінити в повній мірі, лише зазирнувши в минуле.

Виникнення статистики відноситься до глибокої давнини і пов'язано з утворенням держав. Для управління державою потрібна була інформація про чисельність чоловічого та жіночого населення країни, поголів'я худоби, розмір земель, стан торгівлі та ін. Уже в країнах Стародавнього світу склалися системи державного та адміністративного обліку, що дістало відображення в священних книгах різних народів. Так, Конфуцій у книзі «Шу-Кінг» посилається на дані перепису населення Китаю в 2238 р. до н.е. Середньовіччя залишило унікальну пам'ятку - «Книгу страшного суду», в якій зведено дані перепису населення Англії та його майна. Епоха Відродження дала світу Луку Пачолі, який заклав основи бухгалтерського обліку.

Поступово збирання даних про масові суспільні явища стало регулярним. Таким чином, господарський облік став первинною формою статистики. Однак як наука статистика почала розвиватися з середини XV?? ст., на той час виділилось два напрями: в Англії виникла школа політичної арифметики, в Німеччині - державознавства.

Засновниками школи політичної арифметики були англійські вчені Джон Граунт (1620-1674) і Вільям Петті (1623-1687). Сам термін «політична арифметика» свідчить про відношення математики (арифметики) до політики. Слово «політика» було аналогічним поняттю «наука про суспільство». Вчені даної школи домагались шляхом узагальнення та аналізу факторів за допомогою цифр характеризувати стан і розвиток суспільства, закономірності розвитку суспільних явищ. Вимірювальні методи вважалися обов'язковою умовою дослідження масових облікових даних.

Суттєво іншим був підхід школи державознавства. Державознавство часто називали описовою школою статистики. Одним з основоположників описової школи був Г. Конринг (1606-1681) - видатний лікар та державний діяч свого часу. Представники даної школи основними завданнями статистики вважали систематизоване описування тих факторів, які визначають велич та могутність держави. Статистика розглядалась як суспільна наука про соціальні, правові і господарські аспекти держави. Однак через обмеженість цифрових даних вони переважали словесні характеристики, а математичні методи пізнання недооцінювали.

Таким чином, школа політичної арифметики і школа державознавства - два напрями поступового розвитку господарського обліку. У них один об'єкт дослідження - суспільство, але різні методи дослідження: вимірювання і описування.

До сучасного розуміння статистики значно ближче стояла англійська школа політичної арифметики, однак слід відзначити також велике значення описової школи для подальшого розвитку статистики, так її представники розробили сукупність показників та створили спеціальну системи збору первинних даних про масові явища.

В X?X ст. виник математичний напрям статистичної науки. Представники даного напряму використовували в своїх статистичних дослідженнях методи теорії ймовірності: так бельгійський статистик А. Кетле (1796-1874) зробив значний внесок у розробку теорії стійкості статистичних показників; англійський вчений К. Пірсон (1857-1936) розробив теорію кількісної оцінки зв'язку між показниками та ін. У кінці X?X ст. розвиток статистичної методології стимулював вихід статистики за межі соціально-економічних явищ.

Неможливо не відзначити й роль російських та українських вчених в становленні та розвитку статистики як науки. Помітне місце в розвитку української статистико-економічної науки займає В.М. Навроцький (1847-1882). Характерною ознакою його статистичних праць було міцне теоретичне підґрунтя. Він з повагою ставився до економічної теорії, був добре обізнаний з науковими школами в політекономії, до оцінки яких підходив з позицій селянських інтересів. Він глибоко розумів взаємозалежність між різними галузями виробництва, співвідношення між виробництвом та споживанням. Однією з найважливіших заслуг В.М. Навроцького як економіста-статиста є те, що він першим в історії української економічної думки дає глибокий аналіз галицької економіки після скасування панщини, розкривши причинний зв'язок її відсталості із залишками середньовіччя.

У той же самий час жив та працював О. Русов (1847-1915), якого вважають «батьком земської статистики». О. Русов народився в Києві. Початкову статистичну практику він пройшов під час перепису населення м. Києва в березні 1874 р. Найповніше розкрив вчений свої статистичні здібності на Чернігівщині, де ним ініційовані статистичні дослідження, які залишили глибокий слід в історії української статистичної думки. Під керівництвом О. Русова в 1879-1880 рр. проведено опис Ніжинського повіту, інші статистичні описи, що заклали основу чернігівської школи земської статистики. Чернігівська школа земських статистиків має на своєму рахунку й інші статистичні новаторства, що в цілому збагатили національну і світову статистичну науку.

Видатним економістом і статистиком, засновником української бюджетної статистики був Ф.А. Щербина (1849-1936). Особливі заслуги має Ф.А. Щербина в галузі дослідження селянських бюджетів. Також він першим у Російської імперії зробив спробу медичних подвірних дослідів села. Велика його заслуга полягає й у земській статистиці. За час роботи у Воронежі під редакцією Ф.А. Щербини видано 66 томів статистичних досліджень. Однак однією з найвагоміших і до певної міри підсумкових праць Ф.А. Щербини є монографія «Статистика. Історія статистики і статистичних установ», де докладно розглядається статистика як наука, її прикладне значення. В ній автор зазначає, що історія статистики є майже фотографічним відображенням функціонування культури і економіки в еволюційному поступі людства.

Помітне місце в розвитку української статистичної думки займає М.В. Птуха (1884-1961). У його науковій діяльності можна умовно виділити декілька головних напрямків: історія статистики; загальна статистика; теоретична та прикладна демографія та різні демостатистичні дослідження. Теоретичні засади, методологічні принципи і методичні підходи, на які спирався М.В. Птуха, що й досі не втратили наукової та практичної вартості. Серед них виділяється праця «Таблиці смертності для України 1896-1897 рр.», за яку він був премійований урядом. Значну наукову цінність має праця М.В. Птухи «Вища математика в демографії», де він доводить значення використання математичної статистики в демографічних дослідженнях. Окрему групу праць М.В. Птухи становлять його дослідження з історії статистики. Двотомна праця М.В. Птухи з історії статистики є цінним «подарунком» для вивчення джерел виникнення та розвитку статистики як науки, у тому числі української статистичної науки.

Таким чином, історія виникнення та розвитку статистики вказує на те, що статистична наука сформувалася внаслідок теоретичних узагальнень накопиченого людством досвіду обліково-статистичних робіт, зумовлених потребами управління виробництвом і життям суспільства.

Статистика - це суспільна наука, яка вивчає розміри та кількісні співвідношення масових соціально-економічних явищ і процесів у нерозривному зв'язку з їх якісної визначеністю у конкретних умовах місця та часу, також закономірності їх формування, розвитку, взаємозв`язку.

У даному визначенні статистики можна виділити основні особливості науки статистики від інших суспільних наук:

статистика, як усі суспільні науки, вивчає соціально-економічні явища та процеси, однак статистика вивчає явища та процеси за допомогою кількісних характеристик, тобто «мовою» статистики є цифри, а саме: статистичні показники;

статистика розглядає явища та процеси у конкретних умовах місця та часу;

статистика вивчає не поодинокі, а масові соціально-економічні явища та процеси, тобто такі, що складаються з достатньо великої сукупності одиниць чи факторів.

Статистика, як будь-яка наука, має свій об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом статистичного аналізу можуть бути найрізноманітніші масові явища і процеси суспільного життя. Статистика постійно збирає, накопичує та дає кількісні оцінки стану та розвитку явищ та процесів у різних галузях виробництва та споживання, у сфері політики, культури, науки, спорту та ін.

Предметом статистики є розміри та кількісні співвідношення між масовими суспільними явищами, закономірності їх формування, розвитку, взаємозв'язку.

Теоретичну основу будь-якої науки складають основні поняття і категорії. Статистика оперує наступними поняттями та категоріями: статистична закономірність, статистична сукупність, ознаки та ін.

Статистична закономірність - це повторюваність, послідовність та порядок у масових явищах та процесах. В основі статистичної закономірності лежить закон великих чисел, основним принципом якого є масовість явищ або процесів. Статистичні закономірності мас...