Бондаренко Іван / Бондаренко Иван - Японська література. Хрестоматія. Том I / Японская литература. Хрестоматия. Том I

Японська література. Хрестоматія. Том I (VII-XIII ст.)
Японская литература. Хрестоматия. Том I (VII-XIII вв.)
Год выпуска: 2010 г.
Автор: Бондаренко Іван / Бондаренко Иван
Категория: учебные пособия
Издатель: Видавничий Дім Дмитра Бураго
Язык курса: Украинский, японский
Формат: PDF
Качество: Распознанный текст без ошибок (OCR)
Кол-во страниц: 564
ISBN: 978-966-489-052-3
Описание: Данная хрестоматия представляет собой переводы на украинский язык отрывков из шедевров японской литературы 7-13 ввеков, предваряемые авторскими пояснениями. На 30 страниц в конце тома помещены некоторые отрывки на японском языке в современной японской орфографии.
До складу першого тому 3-томної хрестоматії японської класичної літератури увійшли прозові та поетичні твори VII-XIII ст., перекладені українською мовою вітчизняними фахівцями-японістами. Серед цих творів – як фольклорні матеріали, зокрема, японські народні казки, прислів’я, приказки, так і найголовніші літературні пам’ятки доби Нара (710-794), Хей-ан (794-1185), Камакура (1185-1333). Хрестоматія призначена для студентів-філологів вищих навчальних закладів України, які навчаються за фахом «японська мова та література».
Передмова:
Попри всю самобутність і традиціоналізм японської культури в науковій та науково-популярній літературі про Японію, написаній переважно іноземцями, її часто називають “країною-позичальницею”, що значною мірою відповідає історичній дійсності. Саме від своїх найближчих сусідів, китайців та корейців, японці запозичили свого часу технологію поливного рисівництва, численні ремесла, буддизм, конфуціанство, даосизм, ієрогліфічне письмо, музику, архітектутуру, різні види образотворчого мистецтва тощо. Однак при цьому автори подібних тверджень часто забувають, що задовго до буддизму японці сповідували синтоїзм, від якого не відмовилися й після запозичення буддизму. Запозичивши китайську ієрогліфіку, вони водночас створили власний оригінальний і цілком самодостат- ній силабічний алфавіт кану (навіть два його різновиди – хіраґану та катакану). Запозичивши церемонію пиття чаю, традицію вирощування карликових дерев чи складання букетів квітів, саме вони перетворили їх на витончені види театрального та прикладного мистецтва, якими сьогодні захоплюється весь світ – чайну церемонію (яп.: тя-но ю), бонсай, ікебану.
Сучасна японська література нарівні з літературою будь-якого іншого народу світу може пишатися не лише власною поезією, але й прозою, зокрема, творами таких відомих письменників, як Мурасакі Сікібу (973/?/-1019/?/), Сей-сьонаґон (966/?/-1027/?/), Іхара Сайкаку (1642-1693), Такідзава Бакін (1767-1848), Дзіппенся Ікку (1765-1831), Морі Оґаї (1862-1922), Футабатей Сімей (1864-1909), Нацуме Сосекі (1867-1916), Танідзакі Дзюн-ітіро (1886-1965), Акутаґава Рюноске (1892-1927), Кавабата Ясунарі (1899-1972), Абе Кобо (1924-1993), Місіма Юкіо (1925-1970), Ое Кендзабуро (нар. 1935 р.), Муракамі Харукі (нар. 1949 р.); драматургією: театри Дзьорурі, Но, Кабукі, Бунраку, драматурги – Каннамі Кійоцуґу (1333-1384), Дзеамі Мотокійо (1363-1443), Тікамацу Мондзаемон (1653-1724) та ін.